Ось і я. Ось і ти...

Ось і я. Не жаданий. Не любий.

Поруч, з піснею, ледве живою.

І твої неціловані губи.

Втім, ціловані. Тільки не мною.

Ось і ти. Простягни лише руку,

Та торкнутись, як завжди, безсилий,

І моя неприхована мука,

І мій світ, вже до болю немилий.

І прокляття небесного знаки,

І мовчання далекого бога.

«Ми» - це слово, не варте уваги.

Лише ти. Лише я. І – нічого…