Вплітає шпак у небо перші гами...

Вплітає шпак у небо перші гами.

Повзе у тінь незрозумілий щем.

Весна летить над сірими снігами,

Яким лишилось трішечки іще.

Ще ручаям неговірко і мілко.

Ще обрій не прозоро-голубий.

У вулику поворухнулась бджілка

Побачивши про квітку сон смачний.

 

Малюнок ШІ


Коли зоря щезає за горою...

Коли зоря щезає за горою

І тишею вкривається стерня,

То хмару ніч веде до водопою

Неначе білогривого коня.

А там нове народжується слово.

А там натхнення сяє голубим.

І пахне степ спокійнополиново,

І час стає спокійностеповим.


малюнок ШІ



Вернися, дощу...

Вернися, дощу, в землі ці гіркі!

Накрий усе спасительним покровом

Де ручаїв посохли язики,

І навіть у роси відняло мову!

Покинь небесні ходжені світи,

Які не знають співчуття і щему!

Вернися, дощу, в землі ці, прийди!

Дай відпочити бубнові моєму!


малюнок ШІ



коли рясно уродить могильними плитами...

коли рясно уродить могильними плитами
і надію розтопчуть копита ворожі
переможець назве партизанів бандитами
бо тому що так хоче
бо тому що так може
і рука не здригнеться і сумнів не зрушиться
бо у серці порожнім не водиться милість
і кати оживуть у підручниках й вулицях
бо тому що комусь не моглось
не хотілось
малюнок ШІ


Холодний час. І паморозь. І сніг.

Холодний час. І паморозь. І сніг.

Зоря небесна вічне виглядає.

Спинився світ бо він уже забіг

Туди, де сенсу рухатись немає.

Немає дня. І року. І століть.

Дірявих хмар курчавиться перука.

Мовчить усе що вміло говорить,

І навіть слово хукає на руки.


малюнок ШІ


у тихім місті

коли усе на клаптики роздерте

а від життя лишилась тільки втома

у тихім місті все таке безсмертне

що навіть слово «вмерти» невідомо

коли немає й натяку на листя

на кольори і на тепло натомість

у тихім місті сніг – лише про чисте

а не про холод і про нерухомість

і у часи всевладного безчинства

яке ніяк не полишає світу

у тихім місті тільки у дитинства

є право щось уголос говорити


малюнок ШІ



Засни хоч на хвилину...

Засни хоч на хвилину. День згорів

За незбагненним планом Саваота.

Хіба важливо де тепер і хто ти

У час, в якого не лишилось слів?

Хіба важливі спомини і сіль,

Що непомітно полонила вії,

Як вміє сон таке, що й Бог не вміє.

Прозорі тіні. Тиша. Заметіль.


малюнок ШІ



просила баба...

просила баба як мине неділя

і вечір за неділею мине

посипати поріг морською сіллю

аби не лізло з ночі потайне

іще вона впівголоса просила

коли усе накриє чорнота

до перших півнів витримати сили

але чомусь боялася хреста


Фото з мережі.



здається це було учора...

здається це було учора

неначе ввечері було

сміялись білим цвітом гори

які до неба замело

а нині слів нема у Бога

і навіть дум нема ніде

один туман мовчить волого

і всесвіт потайки краде


малюнок ШІ



Осене! Осене!

- Осене! Осене!

Що в твоїм кошику?

- Трішечки сонечка,

Трішки морозика.

Трішки світанків

З дощами-туманами.

Сонні сади

Із грушками останніми.

Трішечки тиші

І небонько вищечке.

Трішечки суму

І спогадів трішечки.

 

фото з мережі 




Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
294
попередня
наступна