Невід’ємна частинка душі…

З нею серцю потрібно миритись.

Її муки прийнЯти усі,

По житті йти із нею навчитись.

Я не прошу забрати її,

Тільки віри благаю у неба.

Світло Духа й надії вогні –

То найбільша моя потреба.

Все приймУ, як і Він прийнЯв,

Упокорю стражданням душу.

Він невинно за нас страждав,

Я ж за себе цей біль нести мушу.

То молитва тиха моЯ,

Що із серця плине сльозами.

На все, Господи, воля Твоя,

Твоя ласка завждИ є над нами.

В милосерді своЄму відкрив

Ти причину душевного болю.

Рани серця любов”ю скропив,

Й розуміння живою водою.

Бачиш, Боже, Ти душу моЮ,

Знаєш всі таємниці й бажання.

В твої руки святі віддаю

Із довірою щире прохання.

У реальних до болю снах

Я цю радість не раз відчувала.

Подолавши зневіру і страх,

В тому щасті, як в сонці, купалась.

Не відкину його й не роздам,

Бо це крихітка Твого болю.

У гарячій молитві тобі серце віддам,

І нехай не моЯ, а ТвоЯ буде воля.

Ты моя радость и боль,

Весь мир разделю я с тобой.

В моей книге раскрытой души

Ты мелодию звёзд напиши.

Услышь в перезвоне сердечном

Звучание музыки вечной.

Как чистый ручей журчащий

Любовь нам поёт песню счастья.

Под звуки осеннего вальса

Пусть наши сердца закружАтся.

Коснись разноцветных клавиш –

В миг душу от грусти избавишь.

Пройдись по волшебным нотам,

В мой сон упади позолотой.

Звучи во мне чистой капелью,

Подаренной небом свирелью.

Двух жизней одна мелодия –

Парящая и свободная.

Она – словно птица вольная,

В ней радость, любовь и боль моя…

Околдуй меня чудо-сапфирами,

Блеском из-под ресниц очаровывай.

Усмири моё сердце строптивое,

Подари мне дыхание новое.

Утопи в океане сапфировом,

Захлесни голубыми волнАми.

Одурмань, утоми до бессилия,

Покори меня страстным цунами.

Увлеки в бесконечность лазурную,

Растворюсь в ней морскою каплею.

Из сапфирового безумия

Не найти мне пути обратного…

Осінь листям золотим землю покриває,

Різнобарвні кИлими до ніг простеляє.

А в очах твоїх іскряться золоті краплинки –

То душі твоЄї сяйво, серця намистИнки.

Золотою фарбою зорі ніч малює,

А я золото кохання тобі подарую.

Найцінніший скарб у світі, подарунок неба –

То великий дар любові, то душі потреба.

Золотою квіткою серце розквітає,

Бо його твоє кохання ніжно зігріває.

Золотим ключем світанок новий день відчинить,

Знов мелодії любові із сердець полинуть.

І нехай собі лютують грізні урагани,

Золото душі тьмянішим від того не стане!

 І нехай важкі й тернисті життєві дороги,

Та всі труднощі здолає золото Любові.