Уже настав той вирішальний час,

Залежить все від кожного із нас.

Чи світлою дорогою вперед іти,

А чи залишитись назавжди у пітьмі.

 Багато зараз дуже вміють нарікати,

Але чомусь не хочуть того знати,

Що наша влада і усе, що навкруги,-

Це відображення того, чим є вони самі.

І не потрібно зовсім голосно кричати,

Від цього світ не зможе кращим стати.

А докорінно все навколишнє життя міняти

Потрібно кожному із себе починати.

І хай там що говорять, та я знаю,

Що скоро ясним світлом засіяє,

Розквітне і підніметься з руїни

Найкраща моя рідна Україна!

Твоя щира посмішка завжди зігріє,

Таємничий блиск в твоїх очах.

Терпеливо слухаєш про мої мрії,

Й полюбляєш смак ванілі на вустах.

Коли сумніви у душу проникали,

Ти лиш тихо шепотів:”Усе мине”.

Усі інші подарунки дарували,

Ти ж один подарував мені мене.      

Женщина-Весы, как лёд и пламя.

В ней и легкомыслие и страсть.

Каждый миг цвета свои меняет,

Равновесие пытаясь сохранять.

Может быть и ласковою кошкой,

И тигрицей властной может стать.

Не нужна любовь ей понемножку,

Лучше в страсти океане утопать.

Мир её фантазией наполнен,

Её сердце – сладкая загадка.

Но уж если для кого его откроет,

То сумеет растворится без остатка.

Она милая и светлая, как фея,

А в душе её цветочный хоровод.

Ну а если её гордость кто заденет,

Вот тогда лучше не лезь, а то убъёт!

Тебе я з серця відпускаю…

Тільки тепер уже назавжди.

Холодним снігом огортають

Терпкі слова гіркої правди.

Я світ тобі новий відкрила,

Із кольорових снів таємних.

Я йшла до цілі й розуміла,

Що ти лиш іграшка для мене.

І що ж тепер? Мене осудять?

Хто ж має право це робити?

Та все-одно, що скажуть люди,

Ти знаєш, що не їм про це судити.

Ти знаєш все…Тільки для себе

Тебе також я іншого відкрила.

Я дарувала тобі зорі й небо,

І все ж я не тебе в тобі любила.

Не треба сліз .Слова вже зайві.

Ще вчора ввечері свіча горіла…

Та вранці дві убивчі есемески

ЇЇ для нас назавжди загасили.

Ще мить… І ти підеш. Розтанеш у світанку.

Медовий присмак мрій залишиш на вустах.

А може віднайдеш ти в срібному серпанку

Розбуджені надії й іскринки у очах.

Твого кохання жар невпинно огортає,

Нестримно кличе знов в омріяну блакить.

Кавовим ароматом він в серце проникає.

Вже день давно зійшов… Залишся ще на мить.

Чому мовчиш?Ти відповідь шукаєш?

Чи не такого погляду чекав?

Я не змінилася,і ти це знаєш,

Лиш тільки ти чужим для мене став.

До моїх рук ти не торкайся,

Бо не зігріють вже тебе вони.

Прошу,іди,й назад не обертайся.

Ти не шукай мене і не дзвони.

З тобою йдемо різними шляхами,

Збираючи уламки мрій і снів.

Мостів давно немає вже між нами,

Але ж ти сам колись цього хотів.

Більш в моє серце не проникне

Твоїх очей блакитний лід.

Навіть якщо з нього не зникне

Залишений колись тобою слід.

Тобі весь світ змогла віддати,

Та сліз тепер вже не потрібно.

Раніше треба було цінувати,

 Ну а тепер уже занадто пізно...

Не ті,не з тими і не там...

Не в тих обіймах засинають.

Не тих стрічаючи у снах,

Не тих до серця підпускають.

Не у той час,не в тих очах

Не ту любов вони шукають.

Живуть і думають не так.

Їх не такими називають.

Ти не така...Ти не такий...

У них у серці пролунає.

І не такий навколо світ,

Та палко ТАК лише вони кохають...

Коли люди вмикають телевізор, переживаючи за те, що почують і побачать в наступних новинах…Коли наш новий прекрасний світ хворіє на старі жахливі хвороби – Каїнову ненависть і гордість Вавилонської вежі… Коли надія наша проходить такі складні випробування…

         Хочеться побажати усім попросту РОЖДЕСТВА ХРИСТОВОГО!

Адже неможливо бажати чогось більшого, аніж відвідини самого Господа. Бо коли Він приходить, змінюється увесь світ. Навіть убогі ясла Можуть бути прекраснішими від найбагатшого королівського палацу.

            Коли Він зігріває наші душі теплом своєї всемогутньої і всеохоплюючої любові, ламаються затверділі криги наших сердець, слова лагіднішають, руки простягаються на знак згоди. Коли Він з нами – то хто ж проти нас? Наші оселі чисті і прибрані, ми обмінюємося святковими подарунками і побажаннями, збираємося разом за святковим родинним столом., таємничий Різдвяний настрій охоплює все навкруги. Але ж чому так часто серед усієї цієї суєти ми забуваємо, для кого ж це все? Проте Він, такий Всесильний і безмежний, якому належить увесь Всесвіт, ніколи не забуває про нас…Він приходить у наші серця, не погорджуючи ними…То ж нехай у цей зимовий святковий вечір усі  вдячні і люблячі серця приймуть і зігріють новонародженого Христа. Нехай ясним світлом засіяє для всіх Його Вифлеємська Зірка і нехай веде кожного по дорозі життя, через темінь ночі і морок спокус. Нехай у цей святковий час ми станемо хоч на мить ближче до Нього…

 З   РІЗДВОМ  ХРИСТОВИМ !!! ВЕСЕЛИХ, ЩАСЛИВИХ І ГАРНИХ СВЯТ !!!

Я по тебе скучаю…

Снежинкой белою к тебе лечу.

И моё сердце тихо замирает,

Я голос твой услышать вновь хочу.

Я по тебе скучаю…

И смс летит куда-то в ночь.

Я без тебя рассвет встречаю,

А утром грусть я отгоняю прочь.

Я по тебе скучаю…

И в ожиданьи сказочной весны

Твои стихи я вновь перечитаю,

Приду и разрисую твои сны.

Я по тебе скучаю…

Захлопнул двери старый год.

Прости меня … И я прощаю.

Пускай он все обиды заберёт.

Я по тебе скучаю…

Пью чай, и зажигаю свечи.

О тёплой встрече я мечтаю

В этот холодный зимний вечер.