http://psyhotests.ru/archives/101

Мой результат,который меня ни капельки не удивил)))

Между нами прозрачная нить

Из любви и заветных желаний.

Я всегда буду в сердце хранить

Чистоту этих нежных признаний.

Через время, разлуку и боль,

Сквозь потери и грусть расставаний

Согревает твой голос родной

И томится душа в ожиданьи.

Пламя нежности ты бережёшь,

Что зажгли мы с тобою однажды.

Знаю, веришь, и любишь, и ждёшь.

Ну а всё остальное – неважно.

З тобою…Але без тебе…

Назавжди в моєму серці.

Молитва лине до неба ,

Хай доля тобі всміхнеться.

Навіщо на дві частини

Я душу знов розриваю?

І в ночі палких обіймах

З ім’ям твоїм засинаю?

Ти знов есемески пишеш,

Та голос мій все ж не почуєш.

І серця мого не покришиш,

І мрію мою не зруйнуєш.

Не треба плекати надії,

Не варто нам зустрічатись.

Сама вже собі я не вірю,

Боюся з тобою зостатись…

Ти – спогадів ліс дрімучий,

Ти - срібна сльоза на папері.

Ти – осінь… А я назустріч

Весні вже відкрила двері.

Какого цвета весна?

Зелёного с перламутром.

К нам скоро придёт она,

И радужным станет утро.

Какого вкуса весна?

Ванильного капучино.

Любви ароматом полна

И благоуханьем жасмина.

Какая на ощупь весна?

Как шёлка касание белого.

Как сладкой истомы волна

От поцелуя первого.

Куди прийшли? Й чого чекали?

Хіба ж так довго ми цього шукали?

А потім скажем, що не відали й не знали,

Закрили очі нам і просто зомбували.

Тиран нам обіцяє шлях широкий,

Куди поведе ця дорога? На Голгофу…

Так і Христа колись у славі зустрічали,

А потім зрадили й бездушно розіп’яли.

Нам право вибору завжди згори дається,

Що оберемо собі, те і відгукнеться.

Це не прокляття і не кара це від Бога,

Це в прірву нами вибрана дорога.

Сліпці ведуть…Сліпці ідуть за ними,

Захоплюючись ідеалами чужими.

Нам заповів Господь за ворогів молитись,

І просвітління розуму для них просити.

Попереду – важка хрЕсна дорога.

Та все ж за НАМИ буде світла перемога.

Ми не дамо її порвати на частини!

Жила і буде жити незалежна Україна!

Зачем ты бросила его?

Ведь ты была его мечтою.

Ты стала Музой для него,

Он называл тебя Весною.

Карандаши он в руки брал,

Пленён твоею красотою.

Твою улыбку рисовал,

Дышал и жил одной тобою.

Он сердце для тебя открыл,

Но стал очередной игрушкой.

Любовь и страсть тебе дарил,

Но для тебя был погремушкой.

Он тебе душу распахнул,

Но ты всё большего хотела.

Однажды, крыльями взмахнув,

К другому принцу улетела.

Какой мечты твоей предел?

Добилась ты, чего хотела.

Ты в клетке золотой теперь,

Но до твоей любви нет принцу дела.

ОН галерею личную открыл,

От женщин просто нет ему отбоя.

Но больше никогда он не любил,

Остался сердцем навсегда с тобою.

Здесь каждый выбирает, что же лучше?

Искать  душевные любви богатства,

Иль, растоптавши чьи-то чувства,

Красивою пустышкою остаться…

Викину я з серця хуртовину,

І запалю в ньому зіроньку-свічу.

Я в думках своїх до тебе лину,

І у снах своїх до тебе я лечу.

Мить без тебе вічністю здається,

У твоєму погляді я загубила світ.

А ім"я твоє записане у серці,

Ти подарував мені душі політ.

І коли у в твої очі я дивлюся,

Як від вітру свічка,я палаю.

Наче віск,від ніжності топлюся,

Бо нестримно я тебе кохаю.