Як про усе сказати? Забракне в світі слів,

Щоб з серця передати всю гаму почуттів.

Її любов зігріє сильніше за усіх,

Своїм теплом розтопить сердечний біль і сніг.

Вона все зрозуміє, розрадить і простить,

Бо за дітей радіє й сумує кожну мить.

ЗавждИ із нами поруч її душа свята,

Не знає часу й відстані безмежна доброта.

Вона завжди чекає жаданого дзвінка,

Життя благословляє натруджена рука.

Хоч рОки невблаганні, спливають, мов ріка,

Та мама завжди буде красива й молода.

Хай Бог оберігає всіх наших матерів,

Нехай у нас не буде для них байдужих слів!

У мамину домівку вертайтесь знов і знов,

Ніщо вам не замінить її святу Любов!

Розкидає вечір зорі-діаманти,

Ніч у сни розносить мрії кольорові.

І лунатимуть над світом до світанку

Світлих Ангелів небесні колискові.

В сад чарІвний срібна стелиться доріжка,

Сяйвом місячним, мов кИлимом покрита.

В теплих променях дитячої усмІшки

Розквітають неземні прекрасні квіти.

Тут живуть герої всі казкові,

Тут пташкИ і звірі розмовляють.

Це країна безумовної Любові,

Де завждИ привітно й щиро зустрічають.

Срібнокрилі ельфи у танок покличуть,

Феї навчать плести з добрих діл віночки.

В подарунок різнобарвну райдугу залишать,

Й ніжну пісню заспівають лісові дзвіночки.

ПонесУть увись лелеки понад небокраєм

В край незвіданий, далекий, де смутку немає.

Буде серце пізнавати світ чудес до ранку,

І збиратиме в долоні зорі-діаманти.

Среди россыпи жемчужных звёзд

Рядом с Ангелами души обитают.

Их хранители, не сдерживая слёз,

В путешествие на Землю отправляют.

Добровольно принимает путь душа,

Дом родной небесный покидая.

По соизволению Творца

Память звёзд до времени стирая.

Начиная новый жизненный отсчёт,

Чистый лист ты в Книге Жизней открываешь.

Ангел в новую “обитель” проведёт,

А ты так по дому Отчему скучаешь…

Как примут тебя, невинная душа,

Те, кому себя ты доверяешь?

То ли с радостью обнять тебя спешат,

То ли гнев свой на тебя бросают?

Под молитвенным покровом в мир войдёшь,

Облачась в Любви надёжную защиту,

То ли бремя рода понесёшь,

Чтоб очистить грязь сердец закрытых?

Бог даёт Любви и Жизни дар,

Их отнять лишь Он один имеет право.

Испокон веков завет сей дан,

Никогда Он свои души не оставит!

Серед галактик і незвіданих світів

В просторах серця Мрія народилась.

Рікою чистою без меж і берегів

Вона в долині підсвідомості розлилась.

Живилась Мрія та молитвами душі,

Її любов і віра укріпляла.

До рук Творцеві усі задуми свої

Вона з довірою щоденно віддавала.

Життя тягнуло у зневіри вир,

Та хвилям сумнівів вона не піддавалась.

Лиш до небес звертала ясний зір,

І вірною своєму  серцю залишалась.

Від неба до землі стелився шлях,

Думки й бажання будували перепони.

І Мрія мучилась, неначе в клітці птах,

У розуму недосконалого в полоні.

Та голос серця її кликав із глибин,

Щоб визволити з розумОвої сваволі.

Розбивши дзеркала оманливих вітрин,

Свідомо мрія відреклась своєї волі…

Немов дитя, Отець її на руки взяв,

З Першопричиною дозволивши зустрітись.

Він  вірне серце ніжно-ніжно обійняв,

І світлій Мрії на Землі дозволив воплотитись.

С первым лучиком весны

Просыпается подснежник.

В платье из цветной мечты

По земле ступает Нежность.

В небесах парит Любовь,

Души светом наполняя.

Из улыбок и цветов

Радугу в сердцах сплетает.

В День рождения Весны

Торжествует вся планета.

Праздник Солнца и Луны

Разливается по свету.

Уйти, чтобы снова вернуться.

Расстаться, чтоб встретиться вновь.

И новой мечте улыбнуться

У жизненных чистых листов.

Быть каплей в любви океане.

Весь мир невместимый вместить.

И верным друзьям на прощание

Надежду на встречу дарить.

Уйти, для того, чтоб остаться.

В чьём-то сердце себя сохранить.

Завершить,отпустить, чтобы снова начаться.

Чтоб подобием Бога не считаться, а БЫТЬ!        

Раскройся на встречу чувствам,

Впусти в своё сердце весну.

Позволь твоей жизни стать лучше,

Гони из души прочь хандру.

Не строй сам себе преграды,

В удачу и счастье поверь.

К унынию в плен не падай,

И солнцу открой настежь дверь.

Не бойся к мечте прикоснуться,

Она совсем  рядом с тобой.

Лишь стОит от спячки проснуться,

И лень смыть студёной водой.

Сними безразличия маску,

День новый с улыбкой начни.

Реальностью может стать сказка,

Лишь ты её не прогони!

Это то, чего не выразишь словами,

Это чистый океан без берегов.

Это тихий разговор сердцами,

Это неба благодатного покров.

Это глаз волшебное сияние,

Это боль и радость на двоих.

Это душ незримое слияние,

Это сердцем пишущийся стих.

Это ощущение полёта,

Это веры и надежды два крыла.

Это друг о друге нежная забота,

Это счастья светлая страна.

Это мир, где нет ни зависти, ни злости,

Это чудо, будоражащее кровь.

Этот дар на Землю ангелы приносят,

Это чувство называется Любовь!

Не знущайтеся над часом,

Не гнівіть свого життя.

І не бійтесь передчасно

Завтрашнього майбуття.

Не ридайте за минулим –

Нема в нього вороття.

Не живіть тим, що вже було,

Не впадайте в небуття.

Там так легко заблукати

Й залишИтись на роки,

Вік безглуздо коротати,

Проти течії плистИ.

А реальний час минає,

Не зважаючи на вас.

Він свій хід не зупиняє,

Озираючись щораз.

Він свої безцінні миті

Вам дарує без кінця,

Та чомусь для них закриті

Ваші душі і серця.

Маєте – не бережете,

Хто ж у тому винен вам?

Тут і зараз не живете,

Не цінуєте свій скарб.

Не втрачайте час даремно –

Не дуріть самі себе.

У тупик, де пусто й темно,

Ця дорога заведЕ.

І захочете вернути

Колись вбитий вами ж час,

Та можливості не буде,

Не воскресне він для вас!

І прозріють ваші очі,

Серце з болю закричить.

Бо воно змінити схоче

Хоч одну-єдину мить.

Ви могли, та не зробили…

Успіх поруч був не раз.

Пустоцвітом вік прожили,

Пізно вже… Зійшов ваш час.

Щоб душа не рвалась в муках,

Поки час ваш ще біжить,

Вслухайтесь в життя науку

І цінуйте кожну мить!