Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним.

У світі злому і холодному, де щастя зіткане з прощань, чи ми пробачим одне одному цю несподівану печаль? Чи будем вік себе картати? Але за віщо, Боже мій! За те, що серце калатати посміло в ніжності німій?! За ті передані привіти? За тихий погляд, що п’янить? Нехай це сонечко посвітить. Нехай ця туга продзвенить.   

Душа пройшла всі стадії печалі –  Тепер уже сміятися пора.

Ой три вишні, три розлогі зронять білий цвіт На порозі батька й неньки. Розійдуться три дороги у широкий світ, Три дороги-доріженьки. Кликну-свисну вороного Час, мій коню, час, час... Перед брамою дня Осідлаю коня, А нині в гості мене Жде щаслива рідня, Вся моя рідня...

 БІЛОЗІР  ІГОР ЙОСИПОВИЧ (24.03.1955, м. Радехів Львівської обл. — 28.05.2000, м. Львів) Талановитий український композитор і виконавець. Заслужений артист України( 1990 ) Народний артист України (1997 ) Лідер ВІА «Ватра»

24 березня Ігорю Білозіру виповнилося б 55.

В ніч на 9 травня 2000 року русифіковані мажори жорстоко побили Ігоря Білозіра і він через 20 днів помер у львівській реанімації. Він помер за свою пісню. Його смерть мала міжнародний резонанс і викликала громадські заворушення у Львові. І. Білозір — знакова постать для української музичної культури. Він завжди і у всьому був відданий мистецтву, сповідував високі мистецькі критерії, тому тяжко переживав занепад професійності в пісенному жанрі останніх років, його цілковиту комерціалізацію. Кожна його пісня - святкова , врочиста несподіванка - це його щирість , чистота , краса , що пробуджує совість людей , кличе їх до свободи , збагачує інтелект. В ньому органічно поєднувалися патріотизм, талант і висока громадянська позиція. Його мелодії світлі і різнобарвні , як кольори вишиванок і писанок. Творчість І. Білозіра називають «совістю в мистецтві» — це найвище визнання таланту митця.

Встань з колін, народе мій, гордість ,маєш ти. На колінах не прийдеш до свої мети. Годі спати, час вставати - сонце вже зійшло, Сонним, брате, не здолати тяжкеє ярмо. Просить, кличе і зове вся моя земля, Україна рідная, матінка твоя.

«Він був великим життєлюбом…»

" Він був дзвінким струмком, який переріс у широку ріку»

 ( 04.03.1949 – 22.05.1979  )

http://blog.i.ua/user/1727364/261385/

http://blog.i.ua/user/1727364/223970/

Наливаймо, браття, кришталеві чаші, Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали Голівоньки наші!  Щоби Україна повік не плакала, Щоби наша слава, козацькая слава, Повік не пропала.

А козацька слава кровію полита, Січена шаблями, рубана мечами, Ще й сльозами вмита.

Наливаймо, браття, поки ще є сили, Поки до схід сонця, поки до походу Сурми не сурмили.

Нащадки славних козаків, І січових стрільців, І нині ви від ворогів Бороните краї.

АЙСТРИ 

Засяяло сонце над рештками їх!..

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

Живи і нічого не бійся, Твори, сподівайся, надійся, Бо тільки тоді ти життя відкриваєш, Коли ти цього не чекаєш....

Мороз и солнце; день чудесный! Еще ты дремлешь, друг прелестный - Пора, красавица, проснись: Открой сомкнуты негой взоры Навстречу северной Авроры, Звездою севера явись! Вечор, ты помнишь, вьюга злилась, На мутном небе мгла носилась; Луна, как бледное пятно, Сквозь тучи мрачные желтела, И ты печальная сидела - А нынче... погляди в окно:

Под голубыми небесами Великолепными коврами, Блестя на солнце, снег лежит; Прозрачный лес один чернеет, И ель сквозь иней зеленеет, И речка подо льдом блестит. Вся комната янтарным блеском Озарена. Веселым треском Трещит затопленная печь. Приятно думать у лежанки. Но знаешь: не велеть ли в санки Кобылку бурую запречь?

Скользя по утреннему снегу, Друг милый, предадимся бегу Нетерпеливого коня И навестим поля пустые, Леса, недавно столь густые, И берег, милый для меня.

Александр Пушкин 1829