1. «Російське бістро» «прикрашене» портретом Сталіна. Пл.Ушакова, Севастополь

2. Пластиковий «шедевр» сучасного мистецтва в радянському стилі. Раніше на цьому місці встановлювали єврейську Менору. Неподалік розташований пам'ятник Жертвам Голокосту, який був встановлений в 2003 році на місці загибелі 4200 євреїв і кримчаків, знищених 12 липня 1942 фашистськими окупантами. Пл. Повсталих Севастополь

3.Знаки радянського періоду тут застосовні у всьому. Тримачі до прапорів будівлі державного підприємства міста Севастополя «Водоканал». Вул. Адм. Жовтневого, Севастополь

4.Табличка з анналів, герб Української РСР. Перша міська лікарня, пл. Повсталих, Севастополь

5. Актуалізація радянського минулого у всьому. Севастопольський художній музей ім. М.П.Крошицького, пр. Нахімова, Севастополь

6. Плакати Радянського періоду, схоже, збереглися з часів розпаду СРСР, тепер вони красуються над головами сучасної молоді. Палац дитячої та юнацької творчості. Пр.Нахімова, Севастополь

7. Відродження комунізму в сучасній красі і рекламному стилі «дешево і сердито», банер розтягнутий на металевій конструкції. Вул. Ген. Петрова, Севастополь.

8. З повним зануренням в епоху - стилізовані автомати газованої води. Автовокзал, Севастополь.

9. Сімферополь. Мережа пельменних. Вул. Гагаріна.

   Жив собі бідолаха (сарака) і скаржився постійно на життя. Люди з села змилувалися над саракою і порадили йому звернутися до мудрого старого діда (мольфара), що жив відлюдькувато на схилі гори за селом.
   Прийшов сарака до мольфора тай каже: йой діду, маю страшну біду. Я бідний, голий, простоволосий і ніц не маю талану (щастя, вдачі). Дайте ми раду, діду!
   Мольфар каже у відповідь: не бійсі синку "все" (весь час, постійно) так не буде. /змовкає/
Сарака: діду - кажіть, яка ж рада мому нещістю?
Мольфар мовчить і вступаєсі (йде) до хати.
Сарака такі (також) вступивсі домів (додому). Не зна, що робити.
Але за рік-другий зачинає сарака ґаздувати. Все йому таланить. Має худобу, коней, вівці. З часом стає найбільшим ґаздою на селі.
Якось думає колшній сарака, що тра дякувати мольфару за поміч. Йде до хати за селом, тай каже мольфару: "Діду, маю дяку вам до гробу. Просіть, що хочте, ви мене вратували од голодної смерти".

Дід запаює файку (люльку), і з-під сивих брів зирка на чоловіка: "Та ніц мені не тра од тебе. Бо то все так не буде".