Якраз на 25-ліття відновлення незалежності України розгорівся черговий скандал, пов’язаний з керівництвом Національної академії наук. Найближчим часом уряд звернеться до НАНУ з приводу позбавлення статусу її іноземного члена радника президента РФ Сергія Глазьєва. Про це заявив віце-прем’єр В’ячеслав Кириленко. «Національна академія наук – самоврядна організація, - наголосив він. – Як урядовець я не можу вказати жодному академіку, і тим більше президентові академії, як йому чинити по тих чи інших питаннях. Але ми можемо звернутися до Національної академії наук, щоб вони не відкладали розгляд цього питання, а розглянули його чим швидше у світлі кримінальної справи, яка розслідується Генеральною прокуратурою. А нею встановлено, що громадянин Росії Глазьєв прямо причетний до фінансування і стимулювання терористів, які діють на сході України».
Що ж, дожилися: керівництво НАНУ, в якому мали би бути зібрані провідні інтелектуали України, отримує публічний ляпас від уряду – мовляв, чи не будете ви такі ласкаві виключити з числа академіків персонажа, який стоїть за спинами терористів і на руках якого кров патріотів України? Втім, це далеко не всі «заслуги» Глазьєва. Автор цих рядків неодноразово писав про неприховано антиукраїнську діяльність цього високоосвіченого російського нациста: і коли той восени 2013 року у програмі Савіка Шустера разом із Віктором Медведчуком розписував золоті гори в разі вступу України до Митного союзу й агітував проти європейських цінностей; і в лютому 2014-го, коли Глазьєв разом із Жириновським рекомендував знищити силою Майдан (як відомо, Янукович прислухався до цих порад, і наслідком цього стала поява Небесної Сотні, але президія НАНУ не помітила цього…), і коли Михайло Ходорковський улітку 2014-го закликав не розривати зв’язки між ученими України й Росії (очевидно, дійсний член РАН Глазьєв мислився ним як живе утілення таких зв’язків) – і ці зв’язки президія НАНУ не розірвала…
Днями, коли були оприлюднені матеріали, які засвідчували участь Глазьєва в організації терористичних груп й у керуванні ними, прес-служба НАНУ повідомила, що наразі немає можливості виключити Глазьєва зі складу академії. Це, мовляв, можна зробити лише за рішенням загальних зборів НАНУ, які проводяться раз на рік, у квітні. Що ж, це вже явний прогрес: раніше «вожді науки» говорили, що позбавити когось статусу академіка неможливо, хай це навіть буде іноземний член, - і розповідали, що, мовляв, це за вимогою Гітлера з числа академіків виключили Альберта Ейнштейна, а навіть Брежнєв не зумів змусити виключити з АН СРСР Андрія Сахарова… Логіка ця просто потрясає! Порівняти Глазьєва з Ейнштейном і Сахаровим? Та це ж доктор Геббельс і почесний академік Молотов в одному флаконі! Та у президії НАНУ, як бачимо, свої критерії…
Ну, а щодо можливості виключення Глазьєва тільки у квітні наступного року, то це не менш цинічна заява, ніж виголошені деякими «вождями науки» слова про Сахарова й Ейнштейна. Справа в тому, що з часу, коли Глазьєв публічно неодноразово закликав розстрілювати Майдан, відбулося вже троє загальних зборів НАНУ. Максимум, на що спромоглися українські академіки – це на звернення членів Відділення економіки Академії до Глазьєва із закликом… добровільно відмовитися від звання іноземного члена НАНУ. І це попри наполегливі вимоги академічної громадськості – тобто десятків докторів і кандидатів наук, які працюють в інститутах НАНУ, - до президії Академії гнати в шию цього персонажа! Перші такі звернення з’явилися ще навесні 2014 року, але президія НАНУ, схоже, не звикла зважати на наукову громадськість. Як і у випадку з іншим скандальним випадком, до якого дехто з керівників Академії причетний, – із присудженням Віктору Януковичу у 2000 році наукового ступеня доктора економічних наук. Ще у 2003 році текст його «дисертації» був ретельно проаналізований незалежними експертами, які аргументовано довели нікчемність змісту цього опусу. Проте ані тоді, ані зараз ніхто не бере до уваги позицію наукової спільноти (не з числа членів НАНУ, а з числа працівників її інститутів). До речі, стосовно «дисертації» Януковича своє слово має сказати й Міністерство освіти та науки, бо «першу скрипку» у позбавленні Януковича і наукового ступеня, і звання професора (чи таки «проФФесора»?) має зіграти воно – але чогось уперто мовчить…
Утім, особливого розслідування вимагає і сам факт обрання Глазьєва у 2009 році іноземним членом НАНУ. Адже ще у травні 2003 року у Сімферополі була обнародувана спільна заява Всеукраїнського об’єднання «Спадкоємці Богдана Хмельницького» і «Конгресу російських громад», в якій висловлена була надія, що до 350-літтю Переяславської ради (тобто до 18 січня 2004 року), авторам документа «вдасться створити єдиний фронт прихильників об’єднання» України і Росії. «Ми вважаємо нинішнє роздільне існування України і Росії згубними, - говорилося в заяві, - і заявляємо про об’єднання наших сил заради порятунку національної культури, промислового потенціалу і політичного суверенітету наших держав… Возз’єднавшись, наші держави будуть являти серйозну силу, здатну підтримати вільнолюбні спрямування народів Європи і світу», - бо ж «імперіалістична політика США починає загрожувати світовій безпеці». Підписали цю заяву лідери згаданих організацій – депутат Держдуми Росії Сергій Глазьєв та депутат Верховної Ради України Леонід Грач. Й ось після цього Глазьєва – переконаного ворога незалежної України – НАНУ обирає своїм іноземним членом…
Дивна річ: і серед членів президії НАНУ, і серед академіків, і серед членів-кореспондентів чимало індивідуально порядних і гідних свого звання вчених. Але чогось колективно вони перетворюються на казна-що, на неефективну, безвідповідальну, ба, часом, як бачимо, й антиукраїнську структуру. І хто тепер візьметься заперечувати міністру фінансів Олександру Данилюку, який має намір ще більше скоротити і без того мізерне фінансування НАНУ? Бо ж є невідпорний аргумент: наявність Глазьєва серед іноземних членів Академії та відверте небажання президії НАНУ викинути його геть, якщо вже обрали свого часу цього «світоча» арійської… перепрошую, «істинно російської» науки до своїх лав, тобто роль Академії як «п’ятої колони» Кремля в Україні. Ясна річ, реально абсолютна більшість академічної спільноти, як може, бере участь у протистоянні російській агресії, та на поверхні – «справа Глазьєва».
P.S. «…Всем остальным этносам Европы и мира украинская нация неизвестна… Украинская классическая литература и народная культура всегда оставались в рамках русской культуры… Ни один из лидеров украинского государства, опирающихся на нацистов, не является этническим украинцем… Во властвующей сегодня на Украине хунте есть полный нацистский консенсус в отношении геноцида русских граждан, которые принудительно лишены всех прав человека, включая право на жизнь… Любой народный депутат, журналист или просто прохожий, осмелившийся усомниться в правоте нацистов, тут же подвергается унижению и избиению… Украинский нацизм является очередным искусственным порождением культивируемой на Западе в течение уже нескольких веков человеконенавистнической идеологии… С учетом общей истории, веры, языка и культуры (Киев – мать городов русских, Киево-Печерская Лавра – главная святыня русского православного мира, а Киево-Могилянская академия – место формирования русского языка)… Сама большевистская власть опиралась на украинских националистов, передав под их управление обширные и густонаселенные земли Новороссии. Русофобия, основанная на нацизме, стала основой украинского национального самосознания… Сбитый украинскими вооруженными силами малазийский лайнер…» - і таке інше.
Іноземний член НАНУ Сергій Глазьєв, 27 липня 2014 року.
