Твоя моя не понімай…

Прийшов якось Тарас Чорновіл до Януковича. Тихо стукає в двері, обережно відкриває: - Доброго дня, Вікторе Федоровичу! Дуже перепрошую, чи не будете Ви такі люб’язні, дозвольте увійти? - Ти шо, галіцкій інтілєгєнт? - Та, ні. Я таке ж саме донецьке бидло, як і Ви. Якщо хтось ще не чув такого анекдоту, то поспішу попередити, це – анекдот.

Але настільки схожий на правду, що міг би бути нею. Його цінність в  тому, що він найяскравіше відкриває головну відмінність теперішньої  влади. Вона – не в схильності до авторитаризму чи прихильності до  Москви. І навіть не в тотальному грабунку країни і намаганні бачити в народові дешеву робочу силу з набором базових інстинктів. Для того, щоб  зрозуміти її справжню суть, слід пригадати, що її  фінансово-організаційне коріння – це жорстоке донецьке злочинне угрупування, яке йшло до своєї спочатку бізнесової, а потім політичної  мети без найменшого жалю та зайвих сентиментів. І тому, для того, щоб  Президент «почув кожного», треба розмовляти з ним зрозумілою для  нього мовою.

На тлі оптимістичних сценаріїв щодо того, що Янукович таки прислухався до думки провідних західних політиків і справа Тимошенко буде вирішена позитивно для неї, великим дисонансом став запит представників Генпрокуратури, які на черговому судовому засіданні попросили для підсудної покарання у вигляді позбавлення волі на сім років. Наступного дня я розмовляв з народним депутатом Олесем Донієм, який сказав, що останнім часом йому доводиться часто спілкуватися з іноземними дипломатами. Вони мало не щодня мають тривалі бесіди з Януковичем щодо політичного переслідування лідера української опозиції, але Президент залишається незворушним. Принаймні, поки що ніхто не береться спрогнозувати, чим насправді закінчиться справа. Зовні Віктор Федорович виглядає принциповим та непохитним главою держави, який не надто вдало вдає, що не впливає на суди і що справа Тимошенко – це ініціатива виключно «незалежної» Генпрокуратури. У його соратників подібна міць «чавунного лідера», можливо, викликає захоплення, як у деяких олігархів, що хочуть освоїти європейські ринки, – розчарування й роздратування. Однак, здається, справа не в принциповості (хоча посадити Тимошенко для Януковича справа надто принципова), а в тому, що український президент просто не розуміє мови  західної дипломатії. Вона дійсно специфічна, особливо для простого єнакіївського пацана, навіть, якщо він тепер обіймає посаду президента. Там ніколи не кажуть «ні», а лише «можливо», «може бути», «треба над цим подумати». Західні політики та дипломати навіть порцію гострої критики завжди обгортають м’якими фразами, обов’язково при цьому відзначаючи й позитивні моменти. Ця особливість дуже часто давала можливість для Ганни Герман та їй подібним інтерпретувати критичні висловлювання на адресу нинішньої влади лише в позитивному руслі. Вони нам розказували про те, як цю владу хвалять на Заході, забуваючи згадати, що в тексті ще й було декілька абзаців після словосполучення «разом з тим». Після арешту Тимошенко мова західних політиків стала більш жорсткою і прозорою. Але не настільки, щоб людина, вихована в суворому шахтарському краю, сприйняла це як реальну загрозу. Ось декілька  типових цитат.

«Ця судова справа, як і інші судові справи за участю колишніх лідерів  Україні, викликає велике занепокоєння у Європейського Союзу». Голова  представництва Європейського Союзу в Україні Жозе Мануель  Пінту Тейшейра.

 «Я стривожений новинами про рішення суду затримати колишнього прем’єр-міністра Ю.Тимошенко. Контекст та умови створюють стурбованість щодо політичної природи цього рішення, а також щодо застосування верховенства права в Україні». Президент Європарламенту Єжи Бузек.

«Ми вкрай занепокоєні повідомленнями про події в Печерському суді,  кульмінацією яких став арешт лідера партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко. ЄС й інші міжнародні партнери України неодноразово наголошували на  необхідності чесного, прозорого і незалежного судового процесу, аби  уникнути будь-якого натяку на політику вибіркового правосуддя»  Віце-президент Єврокомісії Кетрін Ештон та єврокомісаром з питань  розширення і політики сусідства Штефан Фюле.

«Сьогоднішні події, таким чином, викликають занепокоєння станом верховенства права в Україні». Кетрін Ештон та Штефан Фюле. «Федеральний уряд сприйняв арешт сьогоднішнього лідера української опозиції Юлії Тимошенко з великою стурбованістю. Існує великий сумнів у тому, що затримання є співмірним її поведінці». Віце-міністр, міністр закордонних справ Німеччини Вернер Хойер.

А тепер уявіть собі, що якісь макіївські чи горлівські хулігани  відбирають у вас гаманець, а ви їм у відповідь говорите про те, що їхня  поведінка викликає серйозне занепокоєння і наводить на думку про явну  упередженість та вибірковість. У кращому випадку над вами просто  посміються. Для багатьох не є новиною, що в часи радянської  індустріалізації до Донбасу потрапило чимало колишніх зеків, яких  послали освоювати тамтешні копальні. Я не хочу занадто перебільшувати цей фактор, але «погана трава росте швидко» — кримінальна субкультура  дуже міцно вкоренилася на вулицях тамтешніх міст і велика кількість  молоді намагається триматися цих канонів. Натомість інтелігентність  сприймається як ознака слабкості.

Є велика підозра, що наш президент досі ментально перебуває в своєму золотому дитинстві й просто не здатний адекватно розуміти якісь дипломатичні натяки. І якщо в країнах ЄС подібні слова можуть призводити до гучних скандалів, відставок та дострокових виборів, то у нас, схоже, це сприймається як щось не варте уваги. А от якби всі ці комісари ЄС починали свої звернення зі слів «Ти шо, бичара, совсєм оборзєл!», то вони, напевне, були б почуті й сприйняті зовсім інакше.

Хтось подумає, що автор перегинає палицю. Аж ніяк. І яскравим доказом цьому є перипетії навколо тепер уже популярної «фанатської кричалки» «Спасибо  жителям Донбасса…». Ті, хто її популяризують, не врахували ментальності  адресата. Навіть якщо пацан не сидів у тюрмі (а пацан, до того ж,  сидів), всі натяки про його нетрадиційну орієнтацію, яка римується зі словом «Донбас», сприймаються як дуже серйозна образа, оскільки є  прямим викликом його честі й достоїнству. Навіть, якщо образливі слова  потім поміняли на нейтрального «ананаса» чи «поетів» та «вчених». За  такі «базари» треба тримати відповідь, інакше пацана неправильно зрозуміють свої ж. Саме тому, бізнесмен, який насмілився наліпити зовні  нейтральну подяку мешканцям Донбасу на футболки, дуже швидко втратив  бізнес і змушений був залишити межі країни.  Ця історія повчальна. З точки зору Віктора Федоровича, любителі кричалок явно не мають рації, але самі слова були почуті, бо пролунали, хоч і  брутально, але зрозумілою мовою. Так що, шановні єврокомісари та  європарламентарі, якщо ви дійсно бачите Україну наближеною до  цивілізованої Європи, прагнете, щоб наше керівництво вас дійсно зрозуміло, враховуйте специфіку його ментальності й не забудьте вивчити декілька слів на «фені». Згодиться.

Георгій Бузенко, для “ОРД”

НЕ ВЕРЬ. НЕ БОЙСЯ. НЕ ПРОСИ

30.09.2011 0:20 | 81 комментарий | сигналы

Человек, какую бы он ни имел всемирную известность и популярность в собственной стране, какие бы должности не значились в его послужном списке, в конце концов, как бы ни было его повседневное бытие защищено материально – все же попросту человек. Из плоти и крови. Обладающий не только одним здоровьем, но и одной-единственной жизнью, каждый день которой, особенно во второй половине, становится особенно бесценным. И когда человек, пред лицом реального многолетнего тюремного заключения, не идет на попятную (хоть чуть-чуть, хоть для публичного удовлетворения амбиций «инквизиторов»), не начинает прибегать к «смягчающим обстоятельствам», а произносит: «я сделал бы то же самое», этот человек достоин глубокого уважения.

 29 сентября, четверг. Сторона защиты закончила выступление. Слово предоставлено обвиняемой. И Юлия Тимошенко говорит: «В то время я действовала законно, логично, эффективно, по государственному. Если бы сейчас повторились такие обстоятельства, то я бы сделала то же самое. И я не торговала землей, Черноморским Флотом, газотранспортной системой. Я не сдала ни одну пядь земли». Оглашение обвинительного заключения, где на Тимошенко «вешали всех собак» (не вчерашнее, в прениях, а предварительное, в первой половине процесса) происходило при условиях прямой трансляции. То, что является как важным моментом действий защиты, так и, по сути, последним словом обвиняемой, трансляции лишено. Это и есть объективность, справедливость, гласность, соблюдение равенства прав сторон по-янучарски. Поэтому цитировать выступление Тимошенко в Печерском суде 29 сентября следует широко. Люди во всей Украине ждут подобной информации. Возможно, даже есть смысл опубликовать данное выступление полностью. ЮВТ не оправдывается, а говорит о насущном. Нынешнем возвращении на украинский газовый рынок коррупции, поскольку парламентское большинство проголосовало, и теперь дешевый украинский газ идет на экспорт, а украинские граждане, охая над коммунальными счетами, платят за дорогой российский. О том, что почему-то замалчивается: инкриминируемые в качестве преступных директивы, подписание Нафтогазом соглашений на основании этих директив, кроме всего прочего, предполагало повышение платы за транзит российского газа на 70% с 1 января 2010 года. Сказано еще немало небезынтересного для граждан именно в свете сегодняшнего дня, сегодняшних обострившихся проблем. Есть, что вполне объяснимо, толика эмоций: «Забор Лукьяновского СИЗО и Межигорья сделаны из одного металла. Но я в СИЗО чувствую себя более свободной, чем Янукович в Межигорье. В отличие от него я не боюсь».

А вообще, может быть некоторые считают, что мы слишком много говорим о так называемом «деле Тимошенко»? Она, мол, некая «богиня»? Или никаких других проблем в стране нет? Позвольте заметить, что по крайней мере – не мы (имею ввиду граждан, вспоминающих «нашу Юлю» в транспорте и магазинах, честных журналистов, остатки нескурвившихся политиков) начали. Не было бы первого в истории современной Украины уголовного дела, являющегося для тех, кто примеряет на себя диктаторский мундир, «пробой пера», то есть попыткой устранить опасного оппонента именно таким путем – и не говорили бы. Кто-то – искренне бы восхищался Тимошенко и пополнял ряды «Батьківщини». Другой – относился бы к одному из политиков совершенно «равнобедренно». А кто-то – и критиковал бы Тимошенко за сделанное и делаемое, на его взгляд, неверно. Но это была бы совершенно другая история. А у нас – та, которая есть в действительности.

Та, в которой календарь содержит 31 апреля. Я понимаю, что все пишущие уже потоптались на том, что в тимошенковском уголовном деле содержится несколько документов, датированных этой не существующей в рамках принятого нами летоисчисления датой. Данный казус обнаружили и огласили адвокаты. Именно 31-м апреля датирован протокол осмотра проектов директив, протоколов заседания правительства от 19.01. 2009 и 21.01. того же года. Там есть подписи лиц, проводивших (не проводивших?) подобное следственное действие. Сторона обвинения, пардон, отряхнулась, и говорит: «техническая ошибка, не влияющая на суть». Но я не хочу просто смеяться над очередным ляпом режима и его присных, словно на юмористическом шоу, где с комика то и дело падают штаны, либо он глупо до хохота спотыкается. Не хочу и человечно-глубокомысленно разводить руками: кому, мол, не случалось ошибаться в датах и тому подобном. Обратимте внимание вот на какой аспект казуса. Кажется, в данном случае следует говорить о том, что от основополагающего до мелочей это дело и не старались «шить» хотя бы аккуратно. Потому что – зачем? Народ, генетически приученный к приговорам сталинско-брежневских времен, на взгляд режима, и так все схавает, все, что будет исходить от «власти».

В эти последние дни процесса над Тимошенко сталкивалась и вот с каким мнением, причем слышала это от неглупых и порядочных людей. Мол, адвокаты, выступавшие 28-29-го строят линию защиты не на том, чтоб доказать полную абсурдность обвинений, а на том, чтоб оправдать. Позволю себе в какой-то мере не согласится. Это, конечно, ярко и лаконично бы выглядело, выйти и сказать: дело абсолютно надуманное. Юлию Владимировну Тимошенко – немедленно оправдать по этому случаю! Но для искренних криков «Юле – волю!» существуют улицы и площади. А уж коль скоро дутое дело дошло до суда, уместно на примере именно этого случая показывать, как «шьют дела» на заказ, и что происходит с системой правосудия в Украине. Это вообще. А в частности, относительно Тимошенко, тоже, мне кажется, важны в том числе детали. Следует не СКАЗАТЬ, а ДОКАЗАТЬ, что ее обвинили неправедно. Чтобы в случае приговора «виновна», мерзавцам было бы сложнее говорить: вот видите? Суд есть суд, он судил долго, и пришел к такому выводу, а кое-кто зря сомневался в наличии «преступления». А в случае оправдательного приговора – чтобы усложнить возможность оперировать подлым подмигиванием, мол, а что вы хотели, ЕС и Штаты крепко прижали Януковича, и он «разменялся» с ними на какие-то преференции.

 Да и об улицах-площадях, где можно (и следует) выдвигать эмоциональные требования во имя чистых целей, разговор тоже особый. Политическая расправа с лидером оппозиции, расправа, под «соусом» уголовного дела, это только вершина айсберга. Криком кричать нам следовало раньше. Когда уголовник, судимости коего «сняты» весьма и весьма сомнительно, только выдвинул свою кандидатуру на пост главы государства. Да что там, еще раньше, когда недоброй памяти Ющенко усадил «того самого Януковича» в премьерское кресло. На глазах еще не остывшего от Майдана народа. А если о временах, последовавших после инаугурации Витька с Пивновки – то убедительно и массово кричать следовало по поводу каждого нарушения Конституции, каждого шага наступления на гражданские права. Мы не сделали этого? Что ж, пожинаем беспрецедентную для современной Украины расправу над политическими оппонентами режима. А завтра, после этой расправы, буде мы и ее стерпим, нас будут кидать за решетку за политический анекдот либо неприлежное выполнение установки Азарова взять в руки лопаты и прокормить себя в рамках натурального хозяйства.

Кстати, написав это, я не предалась пессимизму. Терпеть не могу слишком расхожих поговорок, но здесь иначе, пожалуй, не скажешь: нет худа без добра. Возможно, начнись массовые выступления раньше, в перечисленных случаях, общество бы столкнулось с мини-гражданской войной (гражданская война, даже если очень «мини», все равно кровавая пакость). Или по крайней мере с определенным противостоянием разных частей общества. Поскольку были реальные приверженцы «нашего простого парня с Донбасса». Теперь же, вдоволь «пожив под ним», приверженцы стали противниками.

И граждане Украины, и мир, вслушиваются в контраргументы адвокатов. Обвинительное заключение трещит по швам, и фантастическое (подложное) датирование документов в деле 31 апреля меркнет перед тем, что Печерский райсуд не должен был принимать к ведению дела Тимошенко без подтверждения Хозяйственным судом якобы нанесенного газовыми договоренностями-2009 материального ущерба. Более того, даже в случае вмешательства Хозяйственного суда, по словам адвоката Сирого, наблюдался бы «маразм», поскольку истцом в данном случае мог бы выступить исключительно Нафтогаз Украины, а именно делегация Нафтогаза и подписывала соглашение. Есть, вроде бы, мелочь, но идущая вразрез с украинским уголовным законодательством, которое предполагает ответственность либо за превышение власти, либо за превышение служебных полномочий. Ответственности за инкриминируемую стороной обвинения формулировку «за превышение власти и превышение служебных полномочий» не предполагается, и в случае применения такой формулировки, по словам адвокатов, «возможен либо оправдательный приговор, либо отмена всего, что написано в обвинительном заключении, третьего не дано». Есть аргументы покрупнее, исследованы газовые соглашения российского Газпрома, 23 из 38 являются так называемыми типовыми, и тот, который подписала Тимошенко в 2009-м, в их числе. И вообще, газовые контракты, подписанные в январе 2009 года полностью, в том числе по ценовым параметрам, соответствуют требованиям Европейской энергетической хартии. И так далее, и тому подобное. И аргументированный вывод стороны защиты: сторона обвинения так и не сформулировала четко суть обвинения, состав и событие преступления.

Можно, конечно, начинать (продолжать) посыпать голову пеплом: мол, какими бы ни были доказательными аргументы, «они» все равно поступят так, как захочется, речь идет о политической целесообразности, и юридические буквы, равно, как и дух, здесь роли не играют. Но тут напрашивается параллель: если вы повстречали людоеда, но, к счастью, за происходящим следят третьи лица (в данном случае – граждане Украины и мировая общественность), разве нет смысла доказательно демонстрировать его подготовку к ужину человечиной, хотя он (людоед) и выдает свой акт за вегетерианский перекусон? Если «все бессмысленно», то уж лучше не посыпать голову пеплом, а смазать свою филейную часть горчичкой, чтоб людоеду вкуснее было.

Дебаты окончены. Юлия Тимошенко заявляет, что в любом случае не будет обращаться к Януковичу с просьбой о помиловании. «Так вот, я говорю, что никогда, ни при каких обстоятельствах не обращусь к Януковичу с просьбой о помиловании, потому что для меня это станет признанием этого авторитарного режима. Киреев анонсирует пятничное судебное заседание: фаза слушания, называющаяся обменом репликами, по его щедрым словам, может продолжаться сколько угодно долго.

Сколько? Приговор будет откладываться, пока Янукович чисто конкретно не получит от объединенной Европы по самое небалуй на пятничном саммите Инициативы Европейского Союза «Восточное партнерство и не убоится возможных санкций? До тех пор, пока он, напротив, окончательно не наплюет на перспективы европейской интеграции нашей страны, и, как предположил (вы читали эту статью на ОРД) коллега Никонов, не сдастся России уже со всеми потрохами, заодно не беспокоясь, как повлияет факт нахождения Тимошенко в тюрьме на имидж режима?

Или – до того, как репликами с режимом наконец начнем обмениваться мы, граждане. Причем наши реплики будут такими, на которые невозможно возразить. Которые сложно не расслышать.

 Виктория АНДРЕЕВА, «ОРД»

ЯНУКОВИЧУ ЗІПСУВАЛИ ВЕЧЕРЮ ТАК, ЩО НА ОБІД ВІН ВЖЕ НЕ ПІШОВ

Найвищі посадові особи Євросоюзу передали президенту Віктору Януковичу свою стурбованість долею Юлії Тимошенко.

Про це на брифінгу за підсумками самміту Східного партнерства у Варшаві повідомив президент Європейської Ради Герман ван Ромпей.

"Тема Юлії Тимошенко порушувалася на вечері вчора вночі, на пленарних сесіях, і на двосторонніх зустрічах з паном Януковичем, в тому числі на якій я був присутній", - сказав керівник Євросоюзу.

"Ми передали нашу стурбованість долею колишнього прем’єр-міністра та наше неприйняття можливого вибіркового використання правосуддя щодо колишніх членів уряду", - додав Ван Ромпей.

Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу також сказав, що тема Юлії Тимошенко була порушена перед Януковичем "Ми висловили серйозну стурбованість справою Тимошенко", - сказав Баррозу.

Під час фінального брифінгу було поставлено три запитання польськими, українськими та європейськими журналістами. Всі три стосувалися справи Тимошенко.

Як відомо, Янукович прибув до Варшави у четвер вдень, взяв участь у вечері для голів держав у Copernicus science center.

Крім того, зранку Янукович провів зустрічі спочатку з керівниками ЄС Жозе Мануелем Баррозу та Германом ван Ромпеєм, а потім з канцлером Німеччини Ангелою Меркель.

Після цього він взяв участь в пленарних засіданнях саміту Східного партнерства. За словами джерел у делегації, Янукович не залишився на урочистий обід для керівників делегацій та полетів в Україну.

На жодному з цих заходів не була передбачена присутність преси. Тому про зміст переговорів можна судити лише зі слів їх учасників.

В ЄС є питання по Тимошенко і на них потрібно відповідати

Президент Віктор Янукович вважає, що відповідь по справі Тимошенко має дати суд, на який він не хоче тиснути.

Про це Янукович сказав журналістам під час самміту Східного партнерства у Варшаві.

"Так, це питання періодично виникає і на нього треба відповідати. Ми бачимо, що це питання хвилює представників деяких країн ЄС", - сказав Янукович.

"Ми пояснюємо, що суд ще не завершено, суд є незалежною інстанцією і важко дати будь-яку відповідь", - додав президент.

"Мені взагалі не хотілося би коментувати це питання, бо воно може розглядатися як тиск на суд чи правоохоронні органи. Тому я намагаюся уникати відповіді на це питання", - зазначив Янукович.

За його словами, "крім суду відповідь на це не дасть".

"А суд у нас є незалежною гілкою влади і в ЄС це добре розуміють", - додав Янукович.

ВИРОК ТИМОШЕНКО БУДЕ 11 ЖОВТНЯ

Суд у справі Юлії Тимошенко видалився у дорадчу кімнату орієнтовно до 11 жовтня для винесення вироку у справі.

Відповідне рішення Кірєєв оголосив у пятницю.Перед цим після перерви Тимошенко наполягала на тому, щоб суд надав їй перерву до понеділка. За її словами, прокуратура та цивільний позивач зранку в п'ятницю навели нові "аспекти, які абсолютно різняться з обвинувальними висновками". Вона нагадала, що згідно з графіком роботи СІЗО, залишилось лише 3 години, коли до ув'язнених пускають захисників. "Нам треба взяти стенограми їх виступів і вивчити їх. Я вважаю, що три години виділити на підготовку юридичних аргументів – це майже нічого", - зазначила вона. На це Кірєєв відмовив і нагадав, що суд вже надавав Тимошенко час для підготовки до дебатів, а заразом і до останнього слова і запропонував їй розпочати виступ. Тимошенко наголошувала, що суд хоче позбавити її права на останнє слово, від якого вона не відмовляється. Кірєєв свою чергу пропонував їй почати виступ.

"У вас немає жодного аргументу, крім того графіку, який вам намалювала Адміністрація президента", - відреагувала Тимошенко.

Після цього Кірєєв оголосив про своє рішення піти до нарадчої кімнати до 11 жовтня.

Приговор Тимошенко зачитают в прямом эфире: Киреев дал добро

Председательствующий в "газовом" деле против Юлии Тимошенко судья Печерского райсуда Родион Киреев на заседании подчеркнул, что во время оглашения приговора подсудимой будет разрешена телевизионная трансляция из зала судебных заседаний, а также представители СМИ смогут делать аудио-, видео- и фотофиксацию процесса.

Янукович заявил, что Европа будет объединяться лишь с Донбассом:

Президент Виктор Янукович заявил, что евроинтеграционные процессы будут объединять Восток Украины и центральную Европу.

Так Президент выразился во время совместной пресс-конференции с премьером Польши Дональдом Туском

«Убежден также, что этот саммит, «Восточное партнерство», он откроет новый путь  для развития наших торгово-экономических отношений, к евроинтеграционным процессам, которые будут идти на востоке Украины, и они будут  объединять Восток Украины, центральную Европу в целом и создавать то  экономическое пространство, к которому мы все стремимся», - заявил  Янукович.

http://censor.net.ua/video_news/183359/yanukovich_zayavil_chto_evropa_budet_obedinyatsya_lish_s_donbassom_my_tak_vse_k_etomu_stremimsya_video

Кабмин признал возможность обвала гривни

Правительство одобрило выпуск ОВГЗ с привязкой к курсу доллара, согласившись признать риски обвала гривни
 Кабинет министров расширил перечень облигаций внутреннего государственного займа (ОВГЗ) среднесрочными (от года до пяти) и долгосрочными (свыше пяти лет) облигациями с индексируемой стоимостью, при погашении которых учитывается изменения курса гривни к доллару с момента размещения, сообщают Комментарии.
 Согласно постановлению Кабинета министров №1011 от 28 сентября этого года, индексация номинальной стоимости такой облигации осуществляется на дату ее погашения в соответствии с изменением средневзвешенного курса гривни к доллару США на межбанковском рынке за календарный месяц, предшествующий первичному размещению и погашению облигаций.
 Курс берется из расчета за $100 с округлением до двух знаков после запятой, уточняется в документе. Выплата купона осуществляется без учета изменения курса гривни к доллару.

"Газпром" успішно маневрує - Україна втрачає час

Результати останніх переговорів Президента України Віктора Януковича з його російським колегою Дмитром Медведєвим і прем'єром РФ Володимиром Путіним можна інтерпретувати по-різному, чим власне і займаються зараз політики й експерти. З одного боку, лунають переможні інтонації, мовляв, не по зубах виявився наш Федорович тандему, домігся-таки знижки на газ. Як повідомляли ЗМІ, прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що Президенту вдалося домовитися про те, що Україна знижує тарифну ставку на транзит газу до собівартості, а Росія у відповідь робить знижку на газ для соціальної та бюджетної сфери.

Підписання відповідних угод очікується в жовтні. Однак з іншого боку, йдуть розмови про те, що Україна потихеньку здає позиції, а разом з ними і газову трубу. Але навіть якщо це і не так, то, враховуючи, що в "Газпромі", як і раніше, твердять свою мантру про необхідність виконання чинних контрактів, можна припустити, що Україна вкотре стала жертвою відволікаючого маневру, проведеного Кремлем. Скувавши наступальні ініціативи українського керівництва обіцянками знижок, Путін з Медведєвим знову виграють час, якого у нас і так майже не залишилося...

Гасити наступальні ініціативи потрібно тактичними обіцянками

За останній рік українська влада неодноразово заявляла про досягнення компромісу в переговорах з Росією щодо газу. Однак, як справедливо відзначає незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут, ніяких відчутних результатів ми так і не побачили. "Вважати, що сьогодні в переговорах намітилися якісь суттєві зрушення, може тільки погано інформований оптиміст. Ми ж як реалісти маємо констатувати, що чергові переговори про газ на вищому рівні відбувалися в закритому режимі, без залучення фахівців і експертів, що не дозволяє говорити про збалансованість досягнутих домовленостей. Якщо розглядати варіант зниження вартості російського газу для України в певних сегментах, з одночасним зниженням ставки за транзит через українську ГТС, то це практично - збереження того дисбалансу, який існує відповідно до чинної угоди, яку уряд України називає кабальною", - вважає експерт.

На його думку, серед коментарів зустрічі президентів варто звернути особливу увагу на висловлювання голови "Газпрому" Олексія Міллера. "З моєї точки зору, найістотнішим є те, що Міллер вкотре підкреслив: "Газпром" - компанія державна і виконує всі міжурядові домовленості та угоди". Це говорить про те, що єдиним ключем до досягнення адекватних цін на російський газ для України може бути тільки модернізований варіант чинної міжурядової угоди про постачання, транзит і зберігання газу від 2001 року. Якщо "Газпром" керується газовими контрактами від 2009 року, то Україна в свою чергу мусить нагадати йому про існування міжурядової угоди, згідно з якою ми маємо право вимагати щорічного узгодження умов поставок газу в Україну. Абсолютно незрозуміло, чому наш прем'єр-міністр забуває про існування цієї угоди і не докладає ніяких зусиль для того, щоб обмежити надприбутки "Газпрому" на українському ринку", - зазначає Нарбут.

Якщо згадати, що Віктор Янукович не так давно згадав цю міжурядову угоду, а сьогодні вона чомусь знову забута, то отримаємо ще один доказ ефективності тактики, обраної "Газпромом".

Ще одним стратегічно важливим питанням є послідовність українського Кабміну щодо озвученого раніше наміру подати позов до "Газпрому" в Стокгольмський арбітраж. "Адже якщо ми говоримо про те, що наступного року російський газ буде поставлятися в Україну за новими цінами, то з цього логічно випливає необхідність подачі позову про компенсацію втрат України, яких вона зазнала, закуповуючи газ за необґрунтовано завищеною ціною", - вважає Нарбут.

Особливо актуально звучать роздуми експерта на тлі інформації про те, що НАК "Нафтогаз України" заявив про доведеність у суді у справі Юлії Тимошенко заподіяння йому збитків у результаті підписання газових контрактів з РФ у 2009 році. Наводиться навіть сума втрат - 1 мільярд 516 мільйонів гривень. Ось з цими б доведеними збитками і в міжнародний арбітраж. Але навряд чи наша влада піде на такий крок після обіцянок з російського боку, а марно...

Як вважає Нарбут, всі вищезгадані факти свідчать про те, що Росія вкотре успішно застосовує тактику відволікаючих маневрів у газових переговорах.

"Газпром", як і раніше, націлений на ГТС

Розмірковуючи про тактику "Газпрому", не можна не нагадати, досягненню якої стратегічної мети вона служить. А мета незмінна - українська газотранспортна система і найбільші в Європі підземні сховища газу. 26 вересня Азаров повідомив, що Росія погодилася на створення з Україною тристороннього консорціуму з управління українською ГТС (за участю Європейського Союзу). І це було сказано відразу після повідомлення про зниження вартості України прокачування російського газу до рівня собівартості.

У зв'язку з цим Нарбут нагадав, що залучення "Газпрому" до управління нашою ГТС відводить Україну від виконання вимог Європейської енергетичної хартії, яку ми підписали, а Росія ні. "Згідно з положеннями цієї хартії, треба всіляко обмежувати участь постачальників енергоносіїв у контролі транспортної інфраструктури, за допомогою якої здійснюється поставка цих енергоносіїв. Якщо дотримуватись європейської енергетичної хартії, то нам в жодному разі не варто залучати "Газпром" до управління українською ГТС. Модель створення консорціуму спершу належить "Газпрому", який озвучив її ще в 2002 році, тоді до нього пропонувалося запросити ще й Німеччину. Ідея консорціуму просувається "Газпромом" з однією метою - заволодіти українською трубою. Нам же не варто відволікатися на сумнівні проекти, потрібно почати, врешті, реформування "Нафтогазу", виділивши з нього газотранспортну складову і створивши на українському ринку газу умови для реальної конкуренції", - підкреслив експерт.

У свою чергу директор енергетичних програм Центру "Номос" Михайло Гончар зазначає, що створення газотранспортного консорціуму за умови його роботи виключно на собівартість не має сенсу для європейських інвесторів.

"Складається стійке враження, що в українській владі сьогодні "права рука" не знає, що робить "ліва": їдемо в Москву - заявляємо, що там хочуть від нас почути, а в Брюсселі говоримо тільки те, що сподобається європейцям. Зрештою, навіть не усвідомлюючи, що ідея створення консорціуму з управління ГТС з пропозицією одночасно знизити тариф на транспортування газу до рівня собівартості, є абсурдом. Можливо, ці ідеї є продуктом різних авторів, але чого тоді варта влада, яка не змогла привести до єдиного знаменника свої пропозиції", - підкреслює Гончар.

Абсолютно ясно, що створення консорціуму з управління ГТС, як мінімум, повинно мати своєю стратегічною метою підвищення ефективності газотранспортної системи. Але за які кошти це може бути зроблено, якщо труба буде працювати в нуль. Без інвестицій в модернізацію українська ГТС буде працювати виключно на благо "Газпрому". Європейцям же залишиться поставити логічне запитання: а ми тут взагалі причому? Хоча "Газпром" вже встиг голосно заявити, що створення тристороннього консорціуму не є для нього пріоритетним проектом, але це, швидше, спроба закамуфлювати свій реальний інтерес до цього об'єкта. "Якщо консорціум все ж таки буде створений, а вартість прокачування знижена до мінімуму, то наша ГТС стане частиною "Газпрому" де-факто і залишиться тільки оформити це де-юре. Мабуть, певні проросійські сили в українській владі зрозуміли, якщо передати ГТС "Газпрому" напряму не вдасться, значить, це потрібно зробити в два-три кроки", - констатує Гончар.

На цій далеко не оптимістичній ноті можна було б поставити крапку, якби не одне "але". 27 вересня "Газпром" заявив про те, що в деяких його дочірніх компаніях у Європі були здійснені перевірки представниками Єврокомісії за підозрою в порушенні конкурентного законодавства на ринку ЄС. Можливо, цей факт хоч якось протверезить менеджерів "Газпрому" і розбудить наших чиновників. Повністю ратифікувавши європейську енергетичну хартію (а це планується зробити найближчим часом), Україна в сфері енергетики буде жити фактично за європейськими законами. А вони суперечать планам "Газпрому" поглинути українську газотранспортну інфраструктуру.

Антон Лосєв

Юлю посадят. Решение принято “после Москвы”

Виктор Федорович выбирает не между Востоком и Западом. Он выбирает между своей независимостью и судьбой Лукашенко, которого со дня на день сбросит с трона если не собственный народ, то кремлевский спецназ. В переносном смысле. Экономический спецназ, если угодно. И скорее с Виктором Федоровичем пора попрощаться. Сказав ему: «Здравствуйте, Александр Григорьевич». Дело в том, что источники «ОРД» в прокуратуре сообщают, что окончательное решение о том, что Юлия Владимировна сядет принято. Принято оно накануне 27 сентября. Как рассказывают представители власти, никаких поблажек Тимошенко не будет. Ей влепят 7 лет. Почему Виктор Федорович решился на такой самоубийственный шаг не понимает толком никто. Но скорее всего Лидер пребывает в состоянии эйфории после визита в Россию. В ходе которого нашего боевика-президента похоже развели квалифицированные наперсточники. Пообещав ему золотые горы на молочной реке. Ну, чтобы клиент размяк, послал на х.. Меркель и упал в теплые и деликатные рученьки кремлевских товарищей. В пятницу Виктор Федорович будет разговаривать с Меркель и прочими европейскими деятелями. И, по словам людей из его окружения, намерен усесться за этот европейский обеденный стол с немытыми руками. Заявив что-то о торжестве и независимости украинского правосудия и том, что самый неподкупный в мире апелляционный суд мог бы пересмотреть решение по Тимошенко при некоторых обстоятельства. Короче, на Банковой утвердили очередной гениальный план: понимая что никакая ассоциация пока что невозможна, они намерены шантажировать ЕС вопросом Тимошенко. То есть ее посадят,после чего начнут говорить о том, что Юлия Владимировна конечно может и выйти, если ЕС пойдет на уступки. Определенная логика тут есть. Поскольку и сам Лидер и его окружение понимают, что сразу же после освобождения Тимошенко ЕС начнет требовать ее допуска до выборов. Значит надо понизить ставки Европы. И до 2012 года поторговаться с ней за физическую свободу для Леди Ю. Но логика эта какая-то уж слишком кривая. Короче, как всегда гениально. Как как мы уже сказали, таким смелым Виктор Федорович стал после визита в Москву. Которая пошла нашему Лидеру на некоторые уступки. Однако по нашим данным, исходя из общения с московскими товарищами, уступки эти Виктору Федоровичу были обещаны под крепкое мужское слово. Которое если чего и стоит, то только в подворотнях Енакиево. А уж никак не в Белокаменной. И произошло это тоже не просто так. А из-за того, что московские пацаны окончательно определились кто из них пойдет в Кремль в 2012. До этого украинский вопрос форсировали как раз из-за непонимания раскладов. Путин был выступал с крайне жесткой позицией по отношениям с Украиной по причине того, что не понимал своей позиции в следующем году. Отсюда и форсирование вопросов по Таможенному союзу, ведь именно проблему ТС Путин мог использовать в качестве одного из своих публичных аргументов, доказывая настоящим бенецифиарам российской системы, что именно его то и следует поддержать. Жесткой была и борьба ВВ за собственность. Ведь надо было отрывать себе ее куски с учетом того, что после марта 2012 все могло сложиться неопределенно. А тут Владимир Владимирович окончательно убедился, что у него впереди – целых 6 лет для вдумчивого и постепенного поглощения украинских активов. Благо никуда теперь Виктору Федоровичу от него не деться. Что это все означает? Означает это все лишь то, что во вторник (скорее всего именно в понедельник ЮВТ получит заветные 7 лет) мы проснемся в другой стране. И жить, как говориться, будем плохо, но недолго. Почему недолго? Потому что от решений принимаемых Папой начинают ахуе..ать не только рядовые региональные кнопкодавы, но и непосредственное окружение Пенькобежца. Не так давно довелось частным образом пообщаться с далеко не последним регионалом, скажем так одним из столпов Партии. Который рассказывал о том, что окончательно перенес весь свой бизнес из Украины и ужасался степенью неадеквата и воровства царящего во власти. Еще один видный человек, причастный к принятию окончательных решений, в такой же частной беседе предрек, что если Папа не пойдет на уступки ЕС, его вместе со страной съедят россияне и Украина окончательно превратиться в Беларусь. Как мы и предполагали. Собственно говоря, на начавшемся сегодня саммите Восточного партнерства Украину уже поставили в один ряд с Беларусью. Помошник Кэтрин Эштон (второго, если вообще не первого, по влиятельности человека в ЕС) Майя Коцьянчич. Заявила о том, что суд над Тимошенко будет в числе тем саммита. По ее мнению, также будет обсуждаться ситуация в Белоруссии в связи с преследованием политической оппозиции, правозащитников и гражданских активистов. “Я полагаю, что в документе саммита будет по специальному пункту по Украине и Белоруссии”, — сказала Коцьянчич. Завтра с Януковичем по поводу Тимошенко будет говорить Меркель. Только окрыленный похвалами и расслабленный улыбками российских вельмож Виктор Федорович скорее всего не внемлет всем европейским предупреждениям. Тут остается только в который раз сказать нашему Лидеру о том, что его независимость, возможность передвижения по миру, да и вообще нормальная жизнь после срока (пока что президентского) возможна только при условии потепления отношений с Западом. Западу то и нужно от него только одного – чтобы хотя бы на людях наш Лидер фигурально выражаясь не поминал всех по  маменьке, был умыт и причесан. России же нужна и всегда будет нужна (по крайней мере пока при власти в этой стране стоит ельцинская элита) только собственность. И как только Виктор Федорович станет в ЕС и США персоной нон-грата, как только МВФ прекратит кредитование экономики, как только европейская финразведка арестует иностранные счета и собственность его окружения, дни Виктора Федоровича будут сочтены. А произойдет это все после тюремного срока для Тимошенко. Посадка Тимошенко таким образом – это самоубийство Януковича. Потому что при самом мягком варианте в итоге Папу попросит с поста собственное окружение, даровав ему в пожизненное пользование Межигорье. А в худшем Папу попросит его собственный народ. И тогда это Межигорье разграбят и сожгут как разграбили и сожгли дворцы Каддафи. Только Лидер ничего этого не понимает. Он спит и видит сны. «Какие сны в том смертном сне приснятся, когда покров земного чувства снят? Вот в чем разгадка. Вот что удлиняет несчастьям нашим жизнь на столько лет. А то кто снес бы униженья века, Неправду угнетателей, вельмож. Заносчивость, отринутое чувство, нескорый суд и более всего насмешки недостойных над достойным». Быть или не быть, Виктор Федорович?

Сергей Никонов, «ОРД»