Існуюча система заганяє українців у рабство

Рабство прийнято вважати пережитком минулого. Але чи так це? Чивідчуваєте ви задекларовану  рівність у правах з усіма іншими?  Як би це не було сумно, рабство все ще з нами. Тут, сьогодні і зараз. Більше того, воно має тенденцію до поглиблення. Хтось цього не помічає, хтось не хоче. А хтось дуже старається щоб усе так і залишилося.  Рабство - це система устрою суспільства, де людина (раб) є власністю іншої людини (господаря) або держави.

У 4 пункті Загальної декларація прав людини ООН розширила поняття раб до будь-якої особи, яка не може з власної волі відмовитися від роботи.

Подивімося на ситуацію в Україні. Згідно з недавнім опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, у 43,8% українців грошей вистачає лише на їжу, а на придбання одягу практично не вистачає коштів. При цьому 16,2% респондентів стверджують, що їм доводиться істотно економити, тому що грошей не вистачає навіть на їжу. Різке подорожчання основних продуктів харчування, урядові реформи, майбутнє економіки породили у споживачів песимістичні настрої: 60% українців перебувають у стані депресії.  Можновладці прийшли до висновку, що вони, відкрито не називаючи людей рабами, і так зможуть тримати їх у злиднях, голоді і отримувати всю їхню роботу за копійки. Тому в Україні бідні стрімко стають ще злиденнішими, а багатші (за рахунок бідних) ще заможнішими.

 Сучасне рабство приймає витончені форми. Це відчуження народу (громади, населення) від загальнонародної власності, природних ресурсів (копалини, річки і озера, ліси і землі) і територій шляхом несправедливої приватизації (монополізації) прав. Схеми відчуження і володіння реалізуються за рахунок утисків у правах частини населення і соціальних груп. Надприбутки владних «сімей» та наближених до них і неадекватна оплата праці простого народу є характерною ознакою сучасного рабства. Такі утиски в правах ураження в правах застосовуються у рейдерських захопленнях, корупційних схемах і у випадках шахрайства.  Будь-які форми неадекватного застосування пільг та нерівності в розподілі ресурсів є прихованою (неявною, частковою) формою рабського становища певних груп населення. 

 Найголовнішою ознакою рабства в Україні є економічний примус людей до постійної роботи. Сучасний раб змушений працювати без зупинки до смерті, тому що коштів, зароблених рабом за 1 місяць, вистачає, щоб оплатити житло за 1 місяць, харчі за 1 місяць і проїзд за 1 місяць. Оскільки грошей вистачає у сучасного раба завжди тільки на 1 місяць, сучасний раб змушений працювати все життя до смерті. Пенсія також є великою фікцією, тому що раб-пенсіонер віддає всю пенсію за житло і їжу, і у раба-пенсіонера не залишається вільних грошей.

 Не забуваймо також, що через злиденне життя за кордоном вимушені працюювати близько 6 млн. українців, половина з них - на постійній основі. Вони там майже задарма працюють сумлінніше, ніж інші «остарбайтери». А понад 100 тисяч українців пройшли через справжнє (не часткове і не приховане) трудове і сексуальне рабство.

 При цьому населення продовжує терпіти. Отець Орест Фредина (УГКЦ) нещодавно сказав: «Брак милосердя та багато терпіння – ознака рабів. А  Л. Вовенарг висловився так: «Рабство може принизити людей настільки, що вони починають любити його». 

Пора українцям усвідомити, що рабство їх знищить, якщо вони не повстануть проти нього.

Павло СІЧКАР

 

Про роковини Прокоповича, деяких українців та РФську імперію

«Розбити російський месіянізм – це значить не тільки відкрити семафор для експреса радісної творчости, який вітром свого руху почне дісну весну народів, але й  звільнить московську молодь від вікових забобонів великодержавности.» (М. Хвильовий,  «Україна чи Малоросія?» твори в п’ятьох томах, т.ІV, 1926, ст.413) 

        Нещодавно виповнилося 330 років від дня народження Феофана Проковича - це одна з нагод, щоб пригадати на тлі ціє ївизначної і суперечної за характером постаті та задуматись над тим, як то наші земляки докладали своїх зусиль до створення з початку царської, а згодом  комуністичної російських імперій. На цю тему є доволі багата література, її не спосіб перечислити в одній статті, як рівно ж не спосіб перечислити всіх тих, які по своїй і не посвоїй волі будували імперію зла.

 Імперію як першу, так і другу, яких найяскравішою рисою проявлялася жорстокість як масове і систиматичне та хворе безумство. Через жалюгідний російський імперіалізм і спрагу панування над іншим народом та поширення своєї території розпочалася вже декілька століть трагедія нашого народу. Минають віки, міняються державні системи і наростають нові покоління, а це імперське безумство ніяк не зупинити. Нема нічого дивного, що кращі сини українсїкого народу костеніють перед ганебними вчинками, які безустанно отримує наш народ від шовіністично настроєних т. зв. великоросів. 

 До цього часу ніхто не склав докладного реєстру, скільки визначних українців в усіх ділянках науки, духовно-культурного, мистецького та релігійного життя піднимали рівень культури в нашого північного сусіда. Всі ми повинні ці правди доглибно  пізнати і засвоїти не лише для себе, але їх конче треба переповідати світові.

 Після Переяславської угоди було переселено чимало українських діячів, таких як Єпіфаній  Славинецький, Арсеній Сатановський, Семеон Половєкий, Інокентій Ґізель, Лазар Баранович та ін., в далеку Росію, щоб вони там піднимати культурно-освітню роботу. Росії головною метою йшлося, щоб вбити національну свідомість українців і знистити усякі джерела, які цю свідомість породжують.

Тому вони дуже хитро заманювали за допомогою найрізніших методів до переселення провідних діячів в глибину Росії.   Для прикладу погляньмо в релігійне життя російської імперії приблизно середини XVIII століття. Важко повірити, але у тому періоді імперською церквою Росією в більшості керували українці. Зі 127 архієреїв, які в 1700-1762 рр. займали російські кафедри, 70 були українцями, 47 - росіянами, решта - представниками інших національностей. В жовтні 1700 р. помирає патріарх Адріан. Цар не дозволяє обрати нового церковного настоятеля, натомість призначає на патріарший пост українця Стефана Яворського (до речі, галичанина за походженням).

 Уродженець Яворова під Львовом, Стефан Яворський став де-факто Московським патріархом, в руках звичайно царя. Після його смерті патріархії вже не було - залишився тільки Синод.  Патріаршество було скасоване Петром I. Щойно титул «Патріарх Московський і всієї Русі» прийнятий був остаточно в 1943 році і його очолив Сергій за пропозицієюЙосипа Сталіна і надано йому титул  Патріярх «Московський і всієї Росії». Заміна Росії на Русь в титулі Патріарха пов'язана з тим, що з виникненнямСРСР під Росією офіційно розумілася тільки РРФСР, тоді як юрисдикція Московської Патріархії тягнулася і на територію інших республік Союзу.

 Пам’ятаємо, як то РПЦ при вспівпраці НКВД в 1946 р. на псевдо соборі у Львові ліквідувала УГКЦ. Зрештою, Російська  церква як в минулому, так і в сучасному була і залишається інституцією і послушним знарядям іперії і виконує вона місію політичну, а не релігійну. Типовим прикладом може послужити сучасний Мословський Патріарх РПЦ Кіріл (Гундаєв), який наосліп реалізує вказівки, отримані від керівництва з Кремля. 

 Коли говоримо про прислужництво, то серед іншого треба назвати імперського канцлера Олександра Безбородька, дипломата і міністра внутрішніх справ, особистого друга Олександра І-го Віктора Кочубея та  відомого церковного і громадського діяча, письменника та феноменального проповідника і педагога - Феофана Прокоповича, який на початку своєї кар’єри так як і Петро Могила, намагався працювати на добро свого народу і згодом заломався і пішов на службу імперії, при тому погасивши до певної міри в собі іскри свого великого таланту.

 Важко знайти таку галузь науки, в яку б особливо в першій половині свого життя Прокопович не зробив би свій помітний внесок. Вистарчить назвати математику, фізику, історію, геометрію, філософію, богослов’ю, реторику, етику, педагогіку, літературознавство і так можна перераховувати його колосальний вклад в науку і її розвиток. 

 Тому нам варто ближче познайомитись з цією незвичайноюч а при тому нещасливою  постаттю, якої талант не був вповні використаний на добро свого народу. Народився Феофан 8 червня 1681 р. в Києві і від уродження названий був Єлизаром чи Єлисеєм. В молоденькому віці Єлисей осиротів, і його забрав на виховання до себе дядько по матері Феофан Прокопович, котрий обіймав на той час посаду намісника київського Братського монастиря та виборного ректора Києво-Могилянської колегії.

 Треба зазначити, що Мати Єлисея походила з родуПрокоповичів. Початкову школу хлопець закінчив при Братському монастирі, де він навчався протягом трьох років. Восени 1687 р. продовжував навчання  в Києво-Могилянській колегії. Вчився добре і  після смерті дядька йому допоміг матеріяльно вчитись київський міщанин. Але в коротці Єлисій рішив переїхати з Києва до Львова, а потім до Кракова, де став греко-католиком, прийнявши при цьому ім'я Самійла. Тут, протягом двох років викладав поетику та риторику у місцевій школі, а згодом став її префектом і безустанно поглиблював свої знання. Отримавши від митрополита УГКЦ рекомендаційного листа він виїхав до Риму, де у 1698 р. вступив  на навчання до колегії св. Афанасія, створеної папою Григорієм ХІІІ. Тут протягом 3-х років він студіював риторику, піїтику, філософію, історію, богослов’я і досяг, як зазначається в одному з тогочасних документів, «найвищого успіху серед студентів».

 Слід згадати, що вже тоді Афанасій володів бездоганно багатьма мовами, писав українською, латинською, російською, старослов'янською, німецькою, англійською, французькою, шведською, польською мовами.Його широка полінгвістична культура вражала навіть багатьох викладачів. Цікаво, що  в записах  він послуговувався ім'ям Самійла Церейського тобто вживав справжне прізвище по батькові. Повернувши з Риму до Києва в 1704 р., молодий учений знову без глибшої застанови перейшов у православ’я і взяв собі ім’я свого дядька - ФеофанПрокопович. 

 У Києві він застав небагато вчених, з якими міг би зрівнятися у знаннях. Відтак з 1705 р. Феофан Прокопович - уже став професором Києво-Могилянської академії, де викладав послідовно риторику, філософію, а в межах філософії — фізику, арифметику, геометрію, логіку й богослов’ю. Крім того викладав він дуже цікаво етику. У тому предметі докладно розяснював основні завдання етики в житті людини та  засуджував ряд негативних рис людської поведінки, які негативно впливають на долю і почуття людини. Його глибокі знання педагогічний хист та взірцева реторука ставляли Феофана в найкращі позиції серед вчених. Він разом з таким колективом, як Інокентій Гізель, Іоанникій Галятовський, Іоасаф Кроковський, Л. Баранович, Г. Кониський та ін. майстерно провадили педагогічно-виховну роботу.

 Однак серед того колективу Феофан досягає  найвище признання серед вчених і він стає префектом, потім ректором, а водночас ігуменом Братського монастиря, до якого академія була приписана. Крім того Прокопович, співпрацював з такими видатними українськими просвітителями, як В. Ясинський та Г.Одорський та багатьма іншими, а в тому співпрацює із вченими зарубіжними із ними обмінювався науковими знаннями, дослідами та педагогічними спостереженнями. У своїх працях Прокопович неодноразово давав відсіч тим, хто сіяв ворожнечу між народами  й робив різниці між християнами. 

Він впроваджував ряд цінних освітніх, релігійних та технічних  реформ, які були спрямовані на покращення умов життя. Надзвичайно багато уваги приділяв філософії і твердив, що філософське мислення, як і мислення взагалі людей науки, має ґрунтуватися не на авторитетах, а на здоровому глузді вчених. Риторику називав «царицею душ» і «княгинею мистецтва» і свої твердження операв на найбільш суттєвих ідеях Арістотеля і античній філософії. Написав визначний твір про філософію, який складався з десяти книг. У кожному розділі вчений  намагався довести і переконати читача, що за допомогою мистецтва слова, можна надзвичайно богато розв’язати складних питань  і пояснити за допомогою красномовства найбільш складні проблеми.

Використовуючи феноменальні знання з реторики він творив свій стиль і свою метафору так у філософії, яй і в риториці. За тим підручником вчилися не лише українські учні, але і зарубіжні, а в тому і використовивався на юридичних факультетах та в судівництві також за межами України. Він також  автор славнозвісного «Букваря», який широко використовивався в педагогіці. Понадто Феофан пише віршований твір у жанрі «трагедокомедії» «Володимир», присвячений запровадженню християнства на Русі-Україні, а також окремі праці присвятив  боротьбі прогресивних, просвітницьких сил з реакційними. При тому в позитивних кольорах змалював постать українського гетьмана Івана Мазепу, звеличував красу  Києва і України. Тим всім звернув на себе царських наглядачів за українсїкою наукою і вони разом з російськими аґентами не лише спаралізували життя вченого, але як закладають окремі дослідники переломали йому націоналїнуй хребет. Від того часу ми помічаємо, що вчений починає працювати за визначеним курсом царської політики, під політичним туском тобто працює за диктатом окупанта і закріплює те, що для України становить глум і  репресії, цього інакше пояснити неспосіб.

Науковий велетень з нестійкою націоналїною свідомістю перетворюється на марйонетко чужих і ворожих ідеологій Україні. Відомо, що в 1720 р. указом Петра І було заборонено друкування книжок українською мовою і цар Петро І провадив твердий курс русифікаційний, цьому курсові не запротестував Прокопович, якого як на іронію цар оголосив своїм радником. Найкраще цю політику й дух імператорів характеризує Шевченко; «Це той Перший, що розпинав Нашу Україну. А вторая доконала Вдову –сиротину… Кати, кати, людоїде…» І цей кат Петро І, з вченого Прокоповича зробив прислужника імперії. За його національне відступництво й покірливість імперії Петро І навіть в 1711 р. призначив на коротко Феофана ігуменом Братського монастиря та ректором Києво-Могилянської академії.

За період читання курсу богослів'я у Киево-Могилянській академії з 1712-го по 1716 р. Ф. Прокопович написав сім трактатів, в яких намагався викласти основні богословські догми. До пояснення природних явищ підходив з позицій наукового експерименту. Він один з перших у тодішній Росії почав використовувати мікроскоп, телескоп. На початку 1716 р. Петро І відкликав Ф. Прокоповича з Києва і переніс його до  до Петербурга, вважаючи що навіть його присутність в Україні звільнює процес русифікаційний.

В Петербурзі Прокопович був використаний до упорядкуваня генеалогічних таблиць російських правителів і підготував все це до друку. Обдарований талант Прокоповича під впливом імперії почав занепадати. Колишмій  ректор Києво-Могилянської академії вчений заставлений бути підрядним Петра І  і займатися не суто науковою справою, а виконанням примх імператора. До такого рівня знизився, що 1718 р. на суді над цесаревичем Олексієм заставлено Прокоповича виголосити «Слово о власти и чести царской», в дусі проімперському і він послушно це  зробив. За цей виступ був він звинуваєений духовенством у боговідступництві. Почалася проти нього боротьба, яка тривала майже  до кінця життя Феофана. Останні роки Прокопович використав на опрацювання церковно-богословських трактатів і реформ, писав публіцистичні статті, підручники, редагував переклади, готував передмови, опрацьовував історичні довідки тощо. Написав за наказом  працю  «Духовного регламенту» (1720) в якій намагався обгрунтувати не лише світську владу, але й духовну. Опрацював також публікацію сперту на Овідія, Ціцерона, Таціта, Плінія, Тіта Лівія, Плутарха та ін. в якій  доводив, що римський імператор носив титул первосвященика і тому християнські государі мають стояти на чолі церкви тобто церква має стати трансмісією влади.

Після смерті Петра І в 1725 р. Феофан втратив свого пана якому так з собачою вірністю  служив. Почався для нього період переслідувань і частинно публічних зневаг. Як людина яка втратила свою націоналїну гідність, він знову почав шукав пітримку в цариці   Катерини ІІ, яка з ласки його призначила  новгородським архієпископом, а у липні того ж року у Троїцькому соборі вона всенародно оголосила його віце-президентом Синоду. Прокопович хотяй виявився талановитою постатю, але за характером дав себе пізнати як людина слабка в національною розгубленою свідомостю. Податна у цій складній епосі не лише міняти релігійні конвесії, але і духовно-національні цінні переконання. 

Тому своїм життям заслужив собі на таку гнебну долю - прислужника. Роздумуючи над долею України в російській займанщині і підбиваючи підсумки сказаного, мені мимоволі приходять на гадку слова умираючого М. Гоголя із «Записок божевільного» «Ні, я більше не маю сил терпіти. Боже! Що вони роблять зі мною! Вони ллють на мою голову холодну воду! Вони не чують, не бачать, не слухають мене. Що я зробив їм? За що вони мучать мене? Чого хочуть вони від мене бідного? Що можу я дати їм?... Рятуйте мене! Візьміть мене! Дайте мені трійку бистрих як віхор коней! Сідай мій ямчику, дзвони мій дзвіночку, скачіть коні, і несіть мене з цього світу!  Он небо клубочиться перед мною, зіронька сяє в далені… Чи не дім то мій синіє в цій далені? Чи не мати моя сидить перед вікном? Матусю рятуй твого бідного сина!... Немає йому місця на світі!». Так внутрішньо мучило передсмертне почуття Гоголя, нагадувало йому долю сина Тараса Бульби, якого він так майстерно описав. Занепав силою, ця аналогія викликує душевні драми всім тим, які пожертвувасли свій талант не вповністю своїй корінній Батїківщині. Помер також ФеофанПрокопович у Петербурзі 8 березня 1736 р. далеко від рідної землі, серед чужих і Похований у Новгородському Софійському соборі.

Ярослав Стех

Чергова "відвертість" від Б. Кушнірука

Президент Віктор Янукович став заручником ситуації із екс-прем'єром Юлією Тимошенко. Бо так само і йому захочуть помститися.

Про це в інтерв'ю "Газеті по-українськи"заявив член Української народної партії, економіст Борис Кушнірук.

"Юля – це перший політик, який був при владі і сів. 20 років країна розкрадалася – ніхто не відповідав, а тут тримайте. Янукович стає заручником цього, бо бажання помститися буде й щодо нього. Диктатури при ньому не вийде, бо будь-яка диктатура тримається насамперед не на багнетах, а на популярності лідера. З цим у Януковича проблеми. А олігархи розуміють: їх або зметуть разом із ним, або вони його "зіллють" і домовляться з наступником. Я не розумію, як при такій політиці можна залишити собі "Межигір'я"? Його гарантовано відберуть, хто б не прийшов до влади. Це буде кістка, що кинуть електорату", - вважає економіст.

На думку Кушнірука, після парламентських виборів усі думатимуть про  вибори президента. Переформатування бізнес-груп буде у середині 2013 року.

"Тут інтереси можуть розбігтися. Олігархи можуть ставити одночасно на різні політичні сили, щоб перестрахуватися. Сьогодні всередині влади йдуть конфлікти у зв'язку з цим. Є прихильники того, щоб усі були в стійлі, бо інакше пересваряться, як помаранчеві. Кажуть, саме через це виник конфлікт у Іванющенка (нардеп-"регіонал" Юрій Іванющенко. – ред.) з Януковичем. Бо Рінат Ахметов заявив, що відходить. Іванющенко вимагав, щоб усі були як один. І коли Янукович сказав, що не тиснутиме на Ахметова, Іванющенко гримнув дверима й поїхав", - зауважив він.

Рінат Ахметов піде шляхом Ігоря Коломойського – фінансуватиме декілька політичних сил, але депутатом не ставатиме, припускає Кушнірук.

"Шлях Коломойського виявився цинічний, але ефективніший", - зазначив він.

Повністю інтерв'ю читайте ТУТ.

===========================================================================

Відділ Нацбанку очолив у 25 років

Борис Кушнірук народився в Києві. Вчився в технікумі на токаря. Працював на заводі "Буревісник". Вступив на економічний факультет Інституту народного господарства. У 25 років очолив відділ страхування депозитів Нацбанку. За рік стає головою правління банку "Юнекс". На цій посаді пропрацював чотири роки. Повернувся в цей банк у лютому 2005-го.

– Зарплата тоді в мене була п'ять тисяч доларів, – згадує.

Нині Кушнірук офіційно безробітний. Пише аналітичні огляди банкам. Вступив в Українську народну партію.

– Мені надіслав листа Ярослав Джоджик (нардеп-"нунсівець". – "ГПУ"). Йому подобаються мої публікації. Запропонував допомагати своїми мізками законотворчій діяльності. Мені це цікаво.

Кандидат у майстри спорту з шахів. Захоплюється водними лижами. Неодружений, дітей не має.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

 http://www.gazeta.ua/articles/politics/_diktatora-z-yanukovicha-ne-vijde-ekonomist/421343

Оксана ПЕРЕВОЗНА, Олександр Куриленко

Справа Луценка в США:ГПУ можуть звузити свободу пересувань

Прихильникам Юрія Луценка вдалося-таки розлютити і здивувати керівництво Генпрокуратури. Для цього довелося попросити їх підтвердити свої аргументи у справі опального екс-міністра за океаном — у столиці США Вашингтоні.

Нардепи-нунсівці Володимир Ар’єв і Юрій Гримчак вручили генпрокуророві Віктору Пшонці, його заступникові Ренату Кузьміну та представникові держобвинувачення у справі Луценка прокурору Андрію Зінченку копію судового позову, поданого проти них до Федерального суду округу Колумбія. Сам момент вручення було зафіксовано на відео. Як виявилося, американський суд прийняв до розгляду позов Луценка, в якому прокурори, а також слідчий Генпрокуратури Сергій Войченко обвинувачуються в незаконному арешті екс-міністра та невиправдано тривалому триманні його під вартою. Крім того, за заявою Луценка, під час ув’язнення він зазнав нелюдського й жорстокого поводження з ним. За американськими законами у відповідачів є два місяці, щоб вирішити, чи направляти своє представництво на судове засідання. Зрозуміло, вони можуть цього й не робити, але тоді суд відбудеться без них.

 — Ой, шкода, що Гримчак камеру рано вимкнув, — розповідав пізніше кореспондентові DT.UA Володимир Ар’єв. — Треба було бачити, як розлютився Пшонка. Він у результаті відмовився взяти копію позову, але це байдуже — важливо, що є доказ факту вручення. А от Кузьмін, навпаки, сидів і уважно читав.

Реакція заступника генпрокурора була більш усвідомленою. Попри всю позірну алогічність того, що відбувається, — який стосунок американський суд може мати до українських внутрішніх справ? — відмахуватися від самого позову не варто. Він усе-таки може мати серйозні наслідки. Як для власне обвинувачуваних, так і для Джона Доу. Для не обізнаних із практикою англосаксонського права уточнимо: під збірним терміном «Джон Доу» в американських судах мають на увазі невідомих учасників судового процесу — тих, чиє ім’я тільки мають з’ясувати й назвати. Цей ім’ярек, на місце якого фантазія легко підставляє низку відомих імен, також значиться в списку відповідачів за позовом Луценка. За даними DT.UA, найближчим часом можливе офіційне розкриття як мінімум одного Джона Доу — судді Марини Пілаєвої, яка винесла рішення про арешт екс-міністра. Можливо, серед наступних обвинувачуваних опиниться й суддя Сергій Вовк, який нині веде справу Луценка.

Без надії на рідну Феміду

Нагадаємо, Юрій Луценко сидить за ґратами з 26 грудня позаминулого року. Весь цей час Печерський районний суд під головуванням судді Сергія Вовка намагається встановити його провину в незаконному просуванні по службі його водія, а також незаконному продовженні стеження за водієм екс-заступника голови СБУ Володимира Сацюка. Про все це DT.UA уже докладно писало, згадуючи і стан підсудного, і розбіжності в показаннях свідків на досудовому слідстві й на самому суді, і підтримку Луценка з боку свідків. Попри те що доказова база обвинувачення «розвалюється» на очах у спостерігачів, адвокати та однопартійці екс-міністра не надто розраховують на виправдувальний вирок, нарікаючи на політичний характер справи. І «підстраховуються» за кордоном.

Перша спроба «підстрахуватися» не надто вдалася. Навесні минулого року адвокати Луценка подали скаргу на його арешт до Європейського суду з прав людини, чиї рішення, як відомо, обов’язкові до виконання для країн Ради Європи. Суд прийняв справу позачергово і... розглядає її досі. Причому навіть у разі рішення на користь позивача оскаржено буде тільки сам факт узяття Луценка під варту на час судового процесу. Якщо він до того моменту вже відправиться у в’язницю за вироком Печерського райсуду, йому від цього легше не стане.

Враховуючи це, адвокати та однопартійці екс-міністра знову спробували шукати правди за кордоном. Цього разу — у США.

Історія дивного закону

Захисники Юрія Луценка скористалися дуже старим положенням американського законодавства. Називається воно Alien Tort Statute, що з деякою погрішністю можна перекласти як «Закон про правопорушення проти іноземців». Ухвалили цей закон, коли державність США була молодша, ніж українська нині, — 1789 року. Згідно з ним «окружні суди (США) можуть виступати як суди першої інстанції при розгляді правопорушень проти іноземців, вчинених з порушенням міжнародного законодавства та договорів, підписаних Сполученими Штатами». З самого початку передбачалося, що закон допоможе боротися з піратством і створить можливість судитися з іноземними послами. Але згодом він застосовувався і в інших ситуаціях, деякі з них мають певну схожість зі справою Луценка.

Так, 1978 року в США заарештували парагвайця Амеріко Пенью, який перебував там за гостьовою візою. На нього подав до суду колишній земляк доктор Хоїль Філагріта, котрий на той момент отримав у США політичний притулок. За два роки до цього 17-річний син доктора зник, а згодом його виявили в поліцейському морзі столиці країни — Асунсьйон — зі слідами катування. Родина Філагріти пов’язала його смерть з політичною діяльністю батька і пробувала судитися зі столичною поліцією, але без жодних результатів (якщо не вважати таким арешт їхнього адвоката). Згодом Філагріті довелося виїхати в США. Візит туди ж таки їхнього кривдника, головного інспектора поліції Асунсьйона Амеріко Пеньї, був його великою помилкою. Його заарештували, судили й депортували, попередньо виплативши позивачеві 10 мільйонів доларів за цивільним позовом.

Також відомий випадок, коли позивачі, жертви громадянської війни в Ліберії, відсудили 22 мільйона доларів у сина екс-президента Ліберії Чарльза Тейлора-молодшого. Зазначимо, втім, що сам відповідач був громадянином США і на той момент відбував 97-річний тюремний строк за низку воєнних злочинів.

Важливо запам’ятати одну деталь: Alien Tort Statute застосовується тільки у разі громадянських позовів. Простіше кажучи, відповідачеві загрожує не тюремне ув’язнення, а штраф. Правда, суми штрафів у доларах США зазвичай восьмизначні.

Шанси розраховувати на успішний результат в американському суді захисники Луценка мають. Суддею у справі призначено Колін Коллар-Котеллі, відому тим, що 2009 року захистила громадянина Кувейту Фада Аль-Рабі від свавілля американської прокуратури, визнавши неправомірним його тривале ув’язнення у в’язниці Гуантанамо. Сторону позивача представляє керівник компанії Mccallion & Associates LLP Кеннет Маккалліон — адвокат по-справжньому відомий і іменитий. Витрати, за даними DT.UA, взяли на себе народні депутати Олександр Третьяков і Микола Мартиненко. Зауважимо, що міг би підключитися й віце-прем’єр Андрій Клюєв, раніше відомий довірчими стосунками з Луценком.

Наслідки юридичні, політичні й персональні

Що ж може загрожувати відповідачам, починаючи від вищого керівництва Генпрокуратури, в гіршому для них випадку? Теоретично — і на це «теоретично» уповають захисники Юрія Луценка — це може значно звузити свободу їхнього пересування, коли закордонні вояжі будуть обмежені країнами, де не визнають судових рішень США. Тобто виключити, наприклад, можливість візитів у ЄС. Переслідування в самій Україні їм навряд чи загрожує: для цього потрібно, щоб вердикт американського суду підтвердив український суд.

Практично — щось подібне до затримання Павла Лазаренка є неймовірним розкладом навіть у разі найсуворішого рішення американського правосуддя. Обвинувачуваним достатньо не їздити по закордонах без дипломатичного паспорта в кишені принаймні до завершення суду. Інша справа, що після його завершення їм, можливо, доведеться сплатити штраф. Однак тут постає запитання, чи зможе уряд США цей штраф стягнути й на які заходи заради цього піде.

Сам Ренат Кузьмін виступив із заявою, в якій назвав позов «спробою залякування», стверджуючи, що жодних повісток він не отримував. «Ніяких повісток американського суду не існує, це ще одна брехня, поширювана з метою дискредитації української влади й залякування українських чиновників і суддів», — заявив він. З юридичного погляду він правий: це була не повістка, а передача копії позовної заяви на ознайомлення. Але на практиці це лише гра термінами: хай там як, він уже став стороною процесу. 

Поклавши руку на серце, позивачі визнають, що політичні наслідки справи для них не менш важливі, ніж юридичні. Коли Чехія почала приймати українських політичних біженців — це було демонстративним визнанням того, що в Україні переслідують опозицію. Якщо суд США винесе рішення не на користь українських прокурорів — це буде демонстративним визнанням того, що в Україні не працює судова влада, а прокуратурою керують злочинці й політичні кілери. Рішення судів у США мають основоположне значення і для перших осіб держави, що означає: контакти Білого дому з керівництвом України доведеться звести до мінімуму. Якщо з Вашингтоном солідаризуються європейські столиці, які й без того не шкодують критики на адресу Києва, за керівництвом України остаточно закріпиться статус нерукоподаваного. А у випадку політика «нерукоподаваний» не так уже й далеко від «невиїзного» і «такого, що втратив усі вклади в зарубіжних банках», про що могли б проконсультувати українських чиновників білоруські колеги.

Саме тому українська опозиція вже прямо закликає зарубіжних партнерів не обмежуватися загальною критикою Києва, а карати конкретних представників українського політикуму й бити нижче пояса — тобто по гаманцю та візі. Адже українські можновладці (включаючи окремих фігурантів позову Луценка) гроші зберігають не в Ощадбанку, відпочивають не на сільській дачі й дітей посилають вчитися не в столичну Політехніку. І обмеження цих маленьких і звичних радостей може змінити їхнє світосприйняття набагато сильніше, ніж будь-які заклики, декларації та обзивання.

http://dt.ua/POLITICS/po_verdikt_za_tri_morya___amerika_vzyalasya_za_spravu_lutsenka-96791.html

В Газпроме наконец признали, что давали Европе меньше газа

Россия на несколько дней снизила поставки газа в Западную Европу, в объеме до 10%, но затем объемы поставляемого газа вернулись к показателям, предусмотренным контрактом.

Как передает РИА «Новости», об этом сообщил зампред правления холдинга "Газпром" Андрей КРУГЛОВ.

В субботу глава правительства РФ Владимир ПУТИН встретился с вице-премьером Игорем СЕЧИНЫМ и зампредами правления "Газпрома" Александром МЕДВЕДЕВЫМ и Андреем КРУГЛОВЫМ и обсудил с ними ситуацию в энергетике вообще, а также вокруг поставок газа в европейские страны.

Он спросил, как сейчас выполняются поставки газа, в частности, в европейские страны.

А.КРУГЛОВ признал, что в течение нескольких дней было небольшое уменьшение поставок в эти страны объемом до 10%, но затем поставки возвратились в объемы, предусмотренные контрактом.

Он также отметил, что "Газпром" не сможет поставить европейским потребителям дополнительные объемы газа, которые они запросили.

Ранее ряд европейских стран заявили, что недополучают оговоренные контрактами объемы российского газа. Зампред правления "Газпрома" А.Медведев в четверг сказал, что в связи с суровой зимой компания, напротив, максимально нарастила поставки в Европу - их суточный объем соответствует 180 миллиардам кубометров газа. А.МЕДВЕДЕВ выразил недоумение по поводу сообщений о якобы значительных сокращениях поставок российского газа в Европу. Однако пресс-секретарь Еврокомиссии Марлене ХОЛЬЦНЕР в пятницу заявила, что Россия сократила поставки газа в девять европейских стран.

"По дальнему зарубежью заявки выполняются в соответствии с контрактом в настоящее время, мы видим, что объем заявок увеличился, у нас существует утвержденный график поставок газа в Западную Европу", - заявил А.КРУГЛОВ.

По его словам, в рамках этого графика поставки осуществляются.

"Но дополнительные объемы, которые наши западноевропейские партнеры просят поставить", "Газпром"в настоящее время удовлетворить не может", - сказал зампред правления компании.

==========================================================

P.S.

Получается, что Украина таки газ не воровала, а Газпром просто НЕ МОЖЕТ и Nord Stream не помог !

А это означает, что газа-то в РФии нет, а только мыльные пузыри. 

Януковича в Мюнхене макнули куда следует, а он опять не понял

 

Януковичу опять указали на ухудшение инвестиционного климата в Украине. В это раз свое неудовольствие высказали и немцы. 

На эти проблемы президенту было указано на 48-й Международной конференции по вопросам политики безопасности, в которой Янукович взял участие, хотя его туда никто не звал. В прошлом году делегацию Украины на Мюнхенском форуме возглавлял Министр иностранных дел Константин Грищенко. Но в этот раз Януковичрешил сам поучаствовать в форуме.

Присутствие Януковича на очередном международном мероприятии  опять было омрачено. Правда украинские издания об этом умалчивают, а лишь сообщают об очередных его международных успехах.

Но, в действительности, президенту Януковичу было очередной раз указано на ухудшение ситуации в стране, в этот раз опять на  ухудшение инвестиционного климата.

Немецкая экономика требует улучшения инвестиционного климата в Украине, - сказали ему представители немецких властей на Мюнхенской конференции. Об этом сообщает немецкое издание Freie Presse.

Следует отметить, что за последние годы Мюнхенская конференция, основанная еще в 1962 году, стала весьма влиятельным мероприятием, и вышла на уровень одной из самых представительских дискуссионных площадок по обсуждению актуальных проблем политики и безопасности. Поэтому, не прислушаться или проигнорировать замечания в адрес страны и  лично в адрес президента  на таком высоком уровне, у Януковича вряд ли получится.

Восточный комитет немецкой экономических отношений требует большей  защиты инвестиций в Украине. Представители немецкой промышленности призвали президента Виктора Януковича в пятницу на  Мюнхенской конференции по безопасности, к улучшению инвестиционного климата в стране.

«Мы ясно дали понять, чтобы как можно скорее де-блокировать отношения между Украиной и ЕС. Мы должны прийти к соглашению об ассоциации, которая должна быть подписана», - цитирует издание Freie Presse  Директора Восточного комитета немецкой экономики Райнера Линднера,  со ссылкой на информационное агентство DAPD.

Чиновники украинской делегации заявили, что страна остро нуждается в модернизации, без международных партнеров Украина, как бывшая советская республика, не  сможет  реализовать столь необходимую инфраструктуру и энергетические проекты.

Издание акцентирует внимание на высказывании Януковича на пресс-конференции о том, что немецкие банки должны участвовать в консорциуме по приватизации украинской газотранспортной системы.

Такие предложения Януковича на фоне заявлений Европы об  ухудшении инвестиционного климата в Украине, выглядят как минимум странно.

Ранее на Международном форуме, проходившемся в Давосе президент Польши Бронислав Камаровский уже указывал Януковичу на необходимость улучшения инвестиционного климата в стане, а  министр иностранных дел Швеции  Карл Бильдт сказал, что Украина вообще «не может рассчитывать на привлечение инвестиций» из-за политической ситуации в стране.

В конце  декабря в Киеве был саммит Украина-ЕС, который  закончился неудачно, так как ЕС обвинила Украину в недостатке верховенства права и отсутствие демократии. Без существенных изменений в украинской внутренней политике, вопрос подписания Соглашения не может двигаться дальше.

 

Катерина РИЗАНЧУК 

katerizanch

Тимошенко закликала патріотів бойкотувати Конституційну асамблею

Юлія Тимошенко закликає чесних учасників Конституційної Асамблеї не брати участь її роботі.

Відповідне звернення Тимошенко озвучив Олександр Турчинов в ефірі "ШустерLive" на Першому національному.

На її думку, в новій Конституції  Янукович хоче "увічнити свою владу в абсолютному режимі, аж до введення інституту спадкоємництва", знищити європейську стратегію, "не залишити каменя на камені від чесних виборів, від вільного підприємництва, парламентаризму, судової влади, прав та свобод людини".

"Я бачу, як деякі зовсім непогані люди демократичного спрямування та патріотичного характеру плекають щирі та наївні надії, прагнуть взяти участь в "асамблеї" заради покращення Конституції країни, йдуть на несамовиті жертви, аби тільки довести, що в даних умовах можна оптимізувати конституційне життя в Україні та побудувати те суспільство, якого ми варті", - написала вона.

"Я розумію їх щирі наміри та благородні пориви. Але прошу: залиште будь-які спроби в цьому напрямку. При режимі Януковича це буде лише освячення новітньої української диктатури вашим ім‘ям та авторитетом", - вважає Тимошенко.

"Нова Конституція України від Януковича та сама ідея "асамблеї" від Януковича – це салон ритуальних похоронних послуг "Заради життя". Не для того він вбивав і нівечив цю Конституцію, щоб сьогодні дати країні реальний, демократичний і дієвий Основний Закон", - запевнила лідер "Батьківщини".

http://www.pravda.com.ua/news/2012/02/3/6952484/

Войска НАТО в Калининграде-россиян пугают Россией без Путина

Сторонники Путина создали агитационный "ужастик" на тему "Россия без Путина – Россия без будущего".

Как сообщает Цензор.НЕТ, ролик предвещает россиянам полный гуманитарный, социальный, экономический и геополитический крах страны в том случае, если Владимир Путин не станет новым Президентом России.

Некоторые итоги января-2012

Решили мы попробовать в качестве эксперимента возобновить экономические обзоры. Из событий января выбрали то, что, на наш взгляд, может как-то отразиться на экономике. Скажем, визит Хорошковского в МВФ и Януковича в Давос во внимание не принимали. Потому, что от этих визитов для страны такое же значение, как если бы они в туалет сходили. Остановились пока на четырех темах: ответственность (уголовная?) за непонравившийся власти прогноз курса гривны; ситуация с покупательной способностью (оч-чень актуально перед выборами); доклад Uniliver по мировым ценам на еду; и, кто стоит за сырной войной с Россией на самом деле…

Нацбанк хочет запретить писать о нем «бяку»

Каждый день приносит новости о том, что дебилы во власти окопались по-взрослому. На этот раз особенно порадовало ведомство Арбузо-Горгонера (т.е. он смотрит на гривну, а она цепенеет): в прессу просочилась  информация (или специальный слив), что в Нацбанке решили беспощадно и сурово бороться за стабильность гривны самым «эффективным» способом: интеллектуалы от НБУ решили обезопасить население от волнений, которые нередко «сеют» экономические эксперты-негодяи. И ближайшее время НБУ может запретить обнародовать необоснованные прогнозы этих «сеятелей» относительно курса национальной валюты.

Как известно, несмотря на все ухищрения суперменеджеров из правительства и НБУ, народ продолжает скупать валюту, «покращення» в экономике таки не наступают, соответственно, с курсовой стабильностью решили бороться радикально. В НБУ считают, что экспертные агентства в последнее время все чаще подвергают критике политику Национального банка (те самые негодяи), при этом их комментарии приводят к неблагоприятным последствиям для макроэкономической стабильности. Получается, что спецы из НБУ на самом деле не знают, что такое эта самая стабильность, и что ее может пошатнуть?

Кроме того, в НБУ ссылаются на то, что «в национальном законодательстве многих стран существует положение, что если информация может усугубить экономическую ситуацию в стране, то она не подлежит разглашению». ( Еще в октябре прошлого года агентство Bloomberg сообщило о том, что Европейский союз может запретить международным рейтинговым агентствам — временно или постоянко — публиковать оценки кредитоспособности стран объединения, получающих финансовую помощь от союза или при посредничестве международных финансовых структур. Так наши шароварные интеллектуалы решили быть святее Папы римского? Раз в Европах можно, значит и нам тоже? Так ведь не по Сеньке шапка (или, может, не по Хуану сомбреро?)

В парламенте готовится законопроект, согласно которому НБУ будет наказывать за «необъективный» прогноз курса гривны! Т.е., если мнение аналитика совпадет с мнением НБУ — санкций не будет. А если нарушить запрет – твой дом тюрьма. Дальше – больше: «сейчас готовят законопроект, которым будет предусмотрена возможность введения временного или постоянного запрета на критику действий НБУ», — отметил источникhttp://for-ua.com/economics/?40.

Действительно умно! Зачем создавать рабочие места, искоренять коррупцию (не дай Бог!), которая скоро сама уничтожит страну, искать новые рынки сбыта продукции… Зачем насиловать всей этой дребеденью свою … мозг? Самый простой и действенный выход: создать концлагерь для гривни, где можно закрыть рот каждому, кто попытается озвучить последствия до дикости непрофессиональной деятельности мегаменеджеров из НБУ.

Предлагаю ввести еще и запрет на разговоры о перспективе гривны. Кто говорит, что курс будет вечно 1 к 8 — лояльный гражданин. Кто допускает, что 1 к 10 – получи-ка десять лет с конфискацией за отсутствие патриотизма. Кто думает, что будет 1 к 6 — пять лет, но без конфискации, за завышенный оптимизм. А журналисту, употребившего слово «курс» в привязке к национальной валюте — расстрел на месте. Эти разумные и, безусловно, эффективные меры, приведут к прогнозируемому результату: пациент «гривна» может дать дуба.

Ну, а если серьезно, то ситуация, по оценкам экспертов вот такая. В Украине курс все время воспринимается как политическая категория. Он давно перестал играть роль только категории экономической. Курс — это какой-то последний рубеж, который нельзя перешагнуть. На этом и строит свою политику Национальный банк: он бросается на амбразуру, любыми путями пытаясь удерживать курс. И не переходит к так долго рекомендуемому, в том числе МВФ, плавному курсообразованию. Никто не утверждает, что надо немедленно девальвировать гривню. Но более плавное курсообразование кажется более логичным. В противном случае НБУ рискует тем, что будет сжигать золотовалютные резервы.

ВНИМАНИЕ: в мире есть неудачные примеры подобной политики. Аргентина пыталась идти по этому пути, Мексика пыталась аккурат перед своими кризисами. В конце концов, они остались я вообще без золотовалютных резервов.

НБУ же согласен избавляться от золотовалютных резервов, лишь бы выдержать курс! Придумывая, при этом, совершенно странные административные меры, которые ограничивают хождение или возможности по покупке валюты, с последующими разъяснениями, которые еще более серьезно запутывают ситуацию.

И тут нужно обратить внимание, что основные партнеры Украины уже девальвировали свои валюты. Россия, в которую уходит порядка четверти нашего экспорта, девальвировала рубль. И украинские экспортеры гораздо хуже себя чувствуют на тех рынках, где была девальвация. А наши экспортеры – это не просто десяток олигархов, которые владеют этим бизнесом, за этим же стоят люди, это же украинские производства. Это означает сокращение рабочих мест, увеличение безработицы, падение доходов госбюджета и т.д.

Важная проблема, с которой правительство и Нацбанк столкнутся в 2012 году — необходимость рефинансирования долгов. Общая сумма долгов, которые висят на Украине, — выше 120 млрд. долл. Теоретическая потребность в финансировании может составить около 65 млрд.долл. Из них около 53 млрд. долл. – это краткосрочные деньги, которые подлежат оплате на протяжении этого года. Добавьте к этому дефицит счета текущих операций на уровне 7 млрд.долл. и потребность населения на валюту порядка 5 млрд. долл. Но это теоретическая потребность, в реальности она может быть ниже, если удастся рефинансировать долги и по банковскому, и по корпоративному сектору. Рефинансирование этих долгов, увы, напрямую зависит от продолжения сотрудничества с МВФ.

Если не будет продолжено сотрудничество с МВФ, то источниками финансирования могут стать либо заимствования на внешних рынках, т.е. нужно быть готовыми платить от 10% годовых и выше. Может ли нормальная страна выжить при заимствовании денег под 10%? Да ни один бизнес не выживет, а страна — тем более.

Есть еще вариант: заимствования на внутреннем рынке, но и тут есть свои проблемы. Во-первых, ликвидность зажата. С другой стороны, есть Минфин со своими «новаторскими» идеями по поиску ресурсов. Бумаги Минфина не пользуются популярностью, результаты последних аукционов показывают, что даже внутри Украины не все хотят покупать обязательства, которые продает Минфин. ВНИМАНИЕ: В последние разы Минфин продавал «короткие» трехмесячные облигации. Это очень опасная тенденция. Такие краткосрочные заимствования обычно характерны для выстраивающихся пирамид.

Хотите «покращень»? Их есть у меня

«В 2011 году существенно возросла покупательная способность населения, в частности украинцы стали больше покупать продуктов (например, выросло потребление мяса, а овощей и фруктов население купило в 1,5 раза больше, чем в прошлом году).» Об этом заявил на заседании экономического пресс-клуба премьер-министр Николай Азаров. По его словам, потребительская активность коснулась не только товаров первой необходимости: в текущем году было приобретено вдвое больше автомобилей, бывших в употреблении, а новых авто купили на 30% больше. Кроме того, отметил глава правительства, на 50% больше приобретено телевизоров, на 30% — спутниковых антенн, а мобильных телефонов — в 16 раз больше.http://podrobnosti.ua/economy/2011/12/26/811836.htmlТакже премьер говорил о росте ВВП и заработной платы, дефиците бюджета…

Но отечественные эксперты не разделяют мнение Николая Яновича. И если обобщить их точку зрения, ситуация с покупательной способностью, мягко говоря, выглядит не «по-азаровски».

В прошлом году дорожали и продукты, и транспорт, и коммунальные услуги. Это заметили все, только не чиновники правительства.

Да, прошедший год отличается одной из самых низких инфляций за все 20 лет независимости Украины. И все бы хорошо, но этот показатель слабо отображает реальную действительность. А она известна: день ото дня украинцы тратят на жизнь все больше и больше.

Структура нашей потребительской корзины, на основании которой и считается уровень инфляции, такова, что более половины входящих в нее товаров — это продукты питания, что характерно для слабо развитых стран. Если взять наших соседей — Болгарию, Румынию, Польшу, и даже Россию, то у них продукты питания занимают около 30%, т.е. они кроме продуктов питания могут позволить купить себе еще что-то. А в Украине — основная часть потребительской корзины приходится именно на продукты питания. Их доля в общем перечне составляет 54%. Это самый высокий показатель среди всех стран с развивающимися рынками.

Поэтому, если есть хороший урожай, то официальная инфляция будет достаточно низкой. Если цены на продукты питания растут, то и инфляция очень быстро раскручивается. Если бы в корзину было бы включено больше услуг, разнообразной номенклатуры товаров, кроме продуктов питания, то и инфляцию мы не увидели бы такой низкой, как ее демонстрируют сегодня.

Естественно, официальные цифры расходятся с тем, что мы видим каждый день. Конечно, существуют сомнения относительно формулы подсчета инфляции. Но никто в стране не может взять на себя ответственность и сказать, сколько же она в действительности составляет. Кроме Госстата, этот показатель никто не считает. Сложность в том, что при расчете инфляции учитываются изменения цен на более чем 300 видов товаров и услуг. И чтобы проверить все, нужен целый штат специалистов, которого, например, у общественных организаций нет. В правительстве, естественно, отрицают какую-либо манипуляцию цифрами. Там не забывают подчеркивать, что инфляция — это показатель роста цены не на один товар или услугу, а на целую группу. Соответственно, когда что-то одно дорожает, низкая или стабильная цена на другое может сгладить общую картину. В прошлом году, по убеждению чиновников, случилось именно так. Благодаря рекордному урожаю многие продукты питания в стране резко подешевели (в среднем цены на них, по официальной статистике, показали рост в 1,7%), что позволило нивелировать подорожание других составляющих потребительской корзины.

Но какие именно продукты дали такой эффект тоже не совсем понятно. Допустим, цены на овощи действительно упали. Например, картофель подешевел на 60%. Однако если проанализировать цены на другие продукты, которые украинцы покупают чаще всего, то здесь можно отметить лишь подорожание. Несколько гривен за год прибавили и подсолнечное масло, и куриное мясо, и говядина. Молочным продуктам (учитывая продолжающееся в Украине сокращение поголовья коров и то, что 2011 год стал первым за 13 лет, когда производители молока не получили ни копейки денег господдержки) дешеветь также было не с чего.

Усиление налогового и административного давления на малый и средний бизнес оправдывается растущими социальными расходами, а проблемы на продуктовых рынках — исключительно внешними негативными влияниями. Потребление представителей премиум-сегмента существенно не изменилось: дорогие автомобили, ювелирные изделия как продавались, так и продаются. Совершенно иная картина складывается, е сли рассмотреть потребление людей со средними доходами и тем болем, с доходами ниже средних. Цены на продукты питания растут очень высокими темпами, в связи с чем структура расходов среднестатистического украинца меняется: продуктовая корзина в ней занимает все больше места. И вряд ли это говорит о росте покупательной способности.

Кто владеет продовольствием – тот владеет миром

Свежая информация из Давоса: цены на продукты питания будут расти http://www.ei.com.ua/news/392083-ceny-na-produkty-pitaniya-budut-rasti-davos.htmlГлобализация приводит к увеличению стоимости продовольствияво всем мире. На прошедшем Швейцарии международном экономическом форуме эксперты предупредили, что рост цен на продукты питания во всем мире будет продолжаться. По их словам, к этому ведут процессы глобализации. Интересный доклад представила фирма Uniliver – крупнейший процессор продовольствия в мире, владелец множества торговых марок и индустриальных мощностей. Он касается важного для всего мира показателя – цен на продукты питания в следующем году.

Малоизвестный и закрытый факт – в настоящее время крупные инвестиционные банки, действуя в интересах «особенных» клиентов, проводят масштабную скупку земель сельскохозяйственного назначения по всему миру, выдвижение крупных инвесторов в разряд крупных латифундистов диктует особые условия и совершенно иные интересы. Глобализация, таким образом, приводит к удорожанию (выравниваю стоимости) продуктов питания по всему миру. Естественно, новые владельцы земель заинтересованы в максимальной отдачи от нее и, следовательно, играют на повышение цен на продукты питания и сырье для их производства. (Не напоминает случайно Закон «О рынке земель в Украине»?)

Пол Полман – управляющий UNILIVER – говорит с предельной откровенностью: эра дешевой еды закончилась навсегда. К настоящему времени процесс внутренней монополизации практически завершен и цены не будут падать в зависимости от затоваривания, как в классической конкурентной экономике.

Данные, изложенные UNILIVER только подтверждают догадки – при столь плотном сращивании спекулятивного капитала с агропромышленным неизбежен постоянный рост цен на продукцию c/х, как условие обеспечение интересов инвесторов. Практически можно говорить о скрытной монопольной сделке, которая приведет к обнищанию и уничтожению целых регионов планеты. Рост, обеспеченный только спекуляцией заранее обречен на поражение – если его не будут насильно накачивать за счет беднеющих потребителей. Еда – лучший актив для подобного, без преувеличения – бессовестного – бизнеса.

Сырные разборки: версии.

Главный санврач России Геннадий Онищенко 8 января с.г. заявил, что Россия может пойти на ограничение ввоза аграрной продукции из Украины. Роспотребнадзор обвинил ряд украинских сыроделов в низком качестве поставляемого продукта. Россияне ополчились на украинский сыр. Озвученная Роспотребнадзором причина -  якобы ухудшение потребительских свойств поставляемого сыра, а именно «бесконтрольное использование растительных компонентов», что подразумевает превышение содержания в сыре растительного масла.  В связи с этим Роспотребнадзор инициировал процедуру предотвращения нарушений требований российского техрегламента по молоку. (Попадая в желудок с другими компонентами, пальмовое масло в форме пластичной липкой массы прилипает к поверхности органов пищеварительного тракта. Организму нужно тратить много энергии, чтобы его переварить. Пальмовое масло практически не содержит никакой пищевой ценности. Витаминов и полезных жиров, находящихся в нем в несколько раз меньше, чем в подсолнечном. Пальмовое масло вредно тем, что является сильным канцерогеном. Во многих странах это масло запрещено применять в пищевой промышленности.)

Экспорт сыров для Украины — очень болезненный вопрос, говорят эксперты, так как данная отрасль сильно ориентирована на внешние рынки, в первую очередь — на российский, а европейские рынки для Украины пока не доступны. Треть производимых в Украине твердых сыров идет на экспорт, и львиная доля экспорта приходится на Россию. По данным Роспотребнадзора, за 10 месяцев 2011 года Украина поставила на российский рынок 55,5 тыс. тонн сыров. Россия на сегодняшний день — самый крупный импортер твердых сыров в мире.

Однако такое положение вещей, судя по всему, может измениться. Ежегодный объем импорта превышает 400 тыс. тонн сыров. На Украину, Беларусь и Германию приходится более 50% импорта твердых сыров в Россию. Учитывая то, что Россия в январе 2010 года приняла доктрину продовольственной безопасности, предусматривающую повышение самообеспеченности молоком и молокопродуктами до 2020 года с 61% до 90%, введение подобных ограничений должно быть вполне ожидаемым. Россия разными методами пытается ограничить объемы импортируемой продукции, в том числе сыров. Например, немецких экспортеров сыра Россия в прошлом году обвинила в занижении цен.

Ухудшение качества украинского сыра — может не надуманный, но лишь повод для давления России на Украину. Рынок молочной продукции уже фигурировал и в прошлых продовольственных войнах и с Россией, и с Беларусью. Эксперты не дают единого ответа — почему провинился именно сыр? Предполагают, что возможно потому, что к качеству этого продукта проще придраться. Впрочем, все почему-то чувствуют, что дело далеко не в сыре…

Версия первая: сырную войну пролоббировали российские молочники. Национальный союз производителей молока России попросил власти страны ограничить импорт сыров из Украины в урегулирование ситуации. Российские молочники подчеркивают, что производство молока в Украине падает, а производство сыра стабильно растет. Украина больше всех импортирует пальмовое масло на всем постсоветском пространстве, при этом — поставки в Россию сыра и сырной продукции – важная часть экспорта, это почти 60 тысяч тонн ежегодно, сегмент на российском рынке – 8,5%. При этом, по их словам, дешевые импортные сыры, нашпигованные таким маслом, вытесняют с рынка производителей РФ. Чтобы остановить этот процесс, российские производители молока предлагают запретить импорт украинского сыра, пока его не начнут делать из молока. 

Сырный скандал связан с разборками украинских чиновников. Его подоплека: реформа украинской системы контроля качества продуктов, в ходе которой часть ведомств теряют свои функции в этой сфере в пользу ветслужбы.

Версия вторая, и, на мой взгляд, наиболее вероятная: скандал с украинским сыром могли спровоцировать украинские чиновники. Но с помощью российских коллег, и истинной его мишенью являются не производители, а украинская ветслужба. Точнее реформа последней. В Украине в прошлом году утверждено (указом Президента от 11 апреля 2011 года) положение «О государственной ветеринарной и фитосанитарной службе Украины», согласно которому все полномочия в сфере контроля качества и безопасности продуктов передаются единому органу, подконтрольному Минагропроду. В Украине безопасность продуктов питания контролируют пять учреждений — ровно в 5 раз больше, чем в большинстве стран ЕС: Государственная санитарно-эпидемиологическая служба Украины, Государственная ветеринарная и фитосанитарная служба Украины, Государственная службуа по карантину растений Украины, Государственная инспекция Украины по вопросам защиты прав потребителей и Государственная экологическая инспекция Украины. Представьте, наши бедные чиновники плачут, сиську просют… А у них ее хотят отобрать …

Первое громкое заявление со стороны главы Роспотребнадзора, главного государственного санврача России Геннадия Онищенко было связано как раз с реформой украинской ветслужбы. Российский чиновник экспрессивно заявил, что передача ветеринарам функций контроля над продуктами питания — де-факто является «признанием гражданина Украины животным, ветеринарный врач будет заниматься сбалансированностью рациона, его качеством и безопасностью, хотя он обучен в лучшем случае в области рациона телят».

«Уверен, что эти провокации идут от наших коллег украинцев, которые подключили своих побратимов в России – никому не хочется отдавать такие «жирные места», как контроль за качеством продуктов питания — речь идет о тех органах, которым надо отдать этот контроль», — говорит Алекс Лисситса, президент Украинского клуба аграрного бизнеса (УКАБ). http://delo.ua/business/syrnyj-skandal-s-rossiej-sprovocirovali-ukrainskie-chinovniki-cht-171783/  Кстати, еще несколько лет назад европейские специалисты предостерегали, что на проведение реформы контроля качества продуктов будет оказываться максимальное давление со стороны тех ведомств, которые утратят свои полномочия. «Следует посмотреть правде в глаза и признать, что препятствия, которые возникают на пути реформирования существующей системы контроля безопасности пищевых продуктов, и доказательства, которые приводят противники такого реформирования, связаны в первую очередь с нежеланием представителей контролирующих органов, с которых снимаются эти полномочия, отдавать определенные сферы влияния”, — отмечает эксперт по вопросам качества и безопасности продукции АПК в УКАБ Александр Вержиховский. http://finance.obozrevatel.com/business-and-finance/31628-prodbezopasnost-v-ukraine-kontroliruetsya-v-5-raz-silnee-chem-v-es-ukab.htm

Саша Волк, 

специально для ОРД

На Подолі гинуть люди, а влада готується до Євро-2012

Сьогодні, одна з наших колег, педагого і журналіст Наталія Плахотнюк надіслала ось такий лист-звернення, який ми просимо розповсюдити, аби не дати владі та олігархам безкарно знищити людей, заради мільонів Подолу. Те, що вони давно знищують історичну спадщину вже нікого не дивує, але винищування під час лютих морозів живих людей, в часи, коли Київ так гордо називає себе "європейською" столицею, а ми кричимо про демократичність країни - просто неймовірно і страшно. Достатньо нам усім проявити сьогодні милосердя, і завтра можна сподіватися на милосердя до себе...

Але ось цей лист

SOS! SOS! SOS! У гуртожитку замерзають діти й педагоги! Кицька на витримала холоду!

Погодні умови в Києві, як і по всій Україні, такі, що, як кажуть, «хороший господар і собаку на вулицю не вижене». Статистика про померлих від холоду – як скупі зведення з фронтів. Здебільшого гинуть люди, які з тих чи інших причин опинилися на вулиці. Тим більш страшно, коли майже в центрі столиці замерзають люди в будинку!

 

Київська спеціальна школа соціальної реабілітації (за адресою: м. Київ, вул.. Білицька, 13-а) знаходиться у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Протягом останніх шести років школа не функціонує (офіційно її закрито на ремонт, а фактично – вона просто не працює), хоча керівництво школи й бухгалтерія знаходяться на своїх робочих місцях, вчасно отримуючи зарплатню. У виробничих майстернях школи й інших її приміщеннях працює багато фірм, цехів, фірмочок (деякі з них – лише вночі). Але це – тема для іншої розмови. Є при школі так званий гуртожиток, у якому раніше проживали співробітники школи. Двоє з них прописані в цьому гуртожитку понад 40 років (Корзюковій Д.Д. – майже 80 років), ще одна родина – вихователь школи-інтернату № 5 (Наталя Лейковська) з неповнолітньою дитиною (10-річний хлопчик постійно хворіє) – близько 20 років. Окрім того, в гуртожитку мешкають: сім’я педагогів (заселена майже 5 років тому за розпорядженням ГУОН м. Києва) – Наталя Плохотнюк, педагог Київського Палацу дітей та юнацтва з 30-річним стажем та її донька-студентка, вихователь столичного дитсадка й ще одна сім'я. Всі інші мешканці гкртожитку, рятуючись від нелюдських знущань, знайшли собі інше тимчасово житло. Залишилися лише ті, кому на даний момент нікуди звідси виселитися. Багато років мешканці гуртожитку, які платять чималі гроші за проживання, електроенергію та водопостачання, не можуть добитися від бухгалтерії закладу жодної довідки (ні про те, що вони там проживають, ні про оплату, тому всім їм, окрім тих, хто має постійну прописку, доводиться платити двічі: в гуртожитку й за місцем основної реєстрації). Людей попереджали про те, що вони мали виселитися з гуртожитку до 1.10.11. Але вони не мають куди йти. Особливо Наталя Лейковська з дитиною та Дар’я Корзюкова, які не мають іншого житла. А у Наталі Плохотнюк 1 грудня в результаті підпалу дощенту згоріла квартира, в яку вони мали переселитися (встигли зробити ремонт і перевезти речі). На звернення в усі інстанції, мешканці гуртожитку отримують дивну відповідь: «це приміщення не має статусу гуртожитку». Виявляється, вони багато років жили «ніде»? Директор школи запропонував Наталі Лейковській з дитиною та Дар’ї Корзюковій, переселитися до котельні (без кухні, з трубами, котлами тощо). Стара людина здалася – все одно скоро помирати! Гуртожиток, де проживають 12 людей, відключили від опалення й водопостачання. А нашу кімнату – ще в листопаді й від електропостачання (маємо борг за один місяць). Ми спимо, закутавшись у кілька спальників. Цієї ночі температура повітря в кімнаті опустилася до -6 градусів. І якби не собака й кішка, які зігрівають нас, навряд чи ми б дожили до ранку. А сьогодні, 31 січня, нам відключили електроплиту. Мало того, що не буде де навіть приготувати їсти, а ще й неможливо буде хоч трохи обігрітися. Йде війна за виживання! Ми розуміємо, що там, де пахнуть великі гроші, ні про що людське не може бути й мови. Але ж ми люди! І хочемо жити!. Допоможіть хоча б примусом, керосинкою або буржуйкою! Повірте, ми виживемо! Дзвонити до Наталії Плохотнюк 093-672-78-32 Читати тут http://h.ua/story/349454/#ixzz1lJCJMzL6