Независимость Украины. РЕЗУЛЬТАТЫ ОПРОСА

20 лет назад 1 декабря был проведен всеукраинский референдум. Он был  объявлен 24 августа 1991 года вместе с Актом провозглашения  независимости Украины. На референдум был вынесен один вопрос — «Подтверждаете ли Вы Акт провозглашения независимости Украины?». Тогда в голосовании приняли участие 84,18 % имеющих право голоса граждан  Украины. 90,32 % из них поддержал Акт провозглашения независимости  Украины. Таким образом провозглашение независимости Украины было  подтверждено. В честь этого события мы решили поинтересоваться у читателей  UAINFO «Поддержали бы Вы сейчас выход Украины из состава СССР?» Всего проголосовало 1240 читателя  UAINFO.  

Итак,  результаты голосования:
71.94% - Да; 26.53% - Нет; 1.69% - Не знаю. Результаты нашего опроса показывают, что большинство, 71.94% респондентов, все же и сейчас поддержали бы выход Украины из состава СССР. Но такое количество поддержавших не такое уж радостное, это не те 90,32 %. Видимо, 20 лет  независимости не только посеяли сомнения у голосовавших «за»  независимость, но и некоторых успели переубедить в ошибочности такого  выбора.  Итак, 26, 53% читателей  UAINFO не поддержали бы независимость Украины. Вроде бы, что здесь такого. Ну, не согласны да и все.  26,53%  не поддержали бы независимость Украины. Это не люди, которые   разлюбили свою родину, это скорее люди, которые разочаровались в собственных ожиданиях. Такой показатель повязан с тем, что за 20 лет  наша страна не состоялась, как та, какой мы бы хотели ее видеть.  Многие неудачи и в первую очередь экономические неудачи повязывают с выходом Украины с состава СССР.  Но так ли это? Важно понимать и помнить, что страну Украина тогда возглавила тогдашняя  партноменклатура, да и сейчас нам приходится «довольствоваться»  остатками советской роскоши при власти. Изменилась форма, но не суть.  До сути не не дошло, а точнее, не допустили. Поэтому она и не могла измениться. Кто мог или может это сделать? Николай Азаров, который до мозга костей является «совоком» или же Виктор Федорович, которой, кроме того, что «совок», да еще и с таким ... не будем повторять и так  очевидные и неоднократно констатированы вещи. Если по Преображенскому,  то разруха в головах. И к сожалению, в первую очередь в головах тех, кто возглавляет страну.

 

 А помните о рыбе? Она гниет с головы.

 ganna_pervak, UAINFO

Ющенко в списке «Фронта Змін»? Не удивляет.

  В минувшие выходные в закрытом режиме прошел внеочередной съезд партии «Фронта Змін». Почему такая «демократическая» организация во главе с «открытым к диалогу» оппозиционером Арсением Яценюком скрылась не только от журналистов, но и от рядовых членов партии?

Частично ответ на этот вопрос дал член политсовета «Фронту Змін» Андрей Пышный.  По его словам, «возникла необходимость утвердить некоторые изменения,  для которых съезд процедурно обязательный». В секретариате «Фронта Змін» уточнили, что съезд принял весомые кадровые изменения, в частности, из  совета партии исключено нескольких лиц, которые «потеряли связь с  партийной организацией». Теперь среди руководителей партии числятся  нардеп-нунсовец Николай Мартыненко и днепропетровский активист Леонид Сергиенко. Однако, по нашим источникам, не ради Николая Мартыненко засекречивали съезд. В узком кругу руководителей партии рассматривался  еще один кадровый вопрос: на каких условиях принимать в свои ряды ...  третьего президента Украины Виктора Ющенко. Виктор Андреевич в последнее время с головой окунулся в политическую одиночество, от его услуг отказалась даже родная «Наша Украина», а находиться такой  выдающейся личности в статусе политической неопределенности негоже. Говорят, это больше всех раздражало Екатерину Чумаченко, которой надоело варить борщи и печь пироги для мужа-бездельника. То, что именно госпожа Катерина приложилась к тому, что бы  Виктор Андреевич  стал президентом, не секрет ни для кого. Она же и первой разочаровалась в  возможностях своего мужа. Еще накануне президентских выборов 2010 года  она активно поддерживала политический проект Арсения Яценюка, о чем не раз писали украинские газеты. Нынешний министр чрезвычайных ситуаций Виктор Балога в интервью газете «Дело» как-то сказал: «Кандидатуру Яценюка следует обсуждать не только в связи с «фактором Ющенко», а еще и с «фактором Катерины Михайловны». Кто-кто, а экс-глава Секретариата президента Ющенко знал, о чем говорил. «Эта женщина принимала самое оживленное участие почти в каждом решении Ющенко», - вряд ли стоит опровергать эти слова Виктора Ивановича. Мы можем лишь предположить, что и сейчас позиция Катерины Михайловны играет не последнюю роль в выборе Виктора Андреевича. Он хоть и никакой, но родной.

Александр ВЕЛИКОДНИЙ

Вот такая она у нас ОП ПОЗИЦИЯ !!??

Черновицкие областные власти получили срочную телефонограмму из Администрации Президента с просьбой посодействовать лидеру «Фронту Змін» Арсению Яценюку собрать митинг в Киеве. Об этом сообщает uainforg. Вероятнее всего подобные распоряжения поступили в администрации остальных городов Украины.

 

Источник в Черновицкой ОГА сообщает так  же, что из Киева поступили списки активистов черновицких отделений  «Сильной Украины» и «Фронту Змін».

 Этих людей якобы надо устроить на работу в органы власти. Желательно - на руководящие должности. Остальных включить в кадровый резерв, который составляется ежегодно в конце декабря. О ком идет речь - не уточняется. Напомним, как писал UAINFO  бывший Заместитель председателя партии «Сильная Украина» Александра Кужель заявила, что народный депутат и миллиардер Ринат Ахметов купил проект Арсения Яценюка «Фронт змін». Об этом она сообщила 19 июля 2011. Ринат Ахметов купил проект Арсения Яценюка «Фронт змін». Как-то он сказал мне, что бизнесмен, и когда видит проект, который принесет хотя бы 5% прибыли, покупает его. Я считаю, что он абсолютно правильно поступил», - сказала она.

Удавані друзі гірше ворогів.

Уроки російських виборів. Удавані друзі гірше ворогів



















Щойно відбулися вибори в Російській Федерації.

Одразу  Янукович підписав закон про підвищення зарплатні армійським офіцерам.
Але мало, хто помітив, що одночасно Янукович підписав закон, згідно  якому право застосування вогнепальної зброї армією поширюється на  внутрішнього ворога, навіть «під час стихійного лиха».
Тобто,  Янукович як головнокомандувач санкціонував застосування вогнепальної зброї у внутрішній політиці держави, причому – у позасудовому порядку.  Отже – підвищується платня та надається право застосування зброї проти власних громадян поза рішенням суду.
Хтось надоумив нашого Гаранта (диктатури, не Конституції), що міліція не  впорається з опозицією народу, тому до придушення народу долучається  армія.
Таке обгрунтування.  Тепер – ми повинні, як і влада, винести досвід з південно-осетинських та російських виборів. Отже:
1. Влада Януковича за допомогою силовиків (разом з армією) не допустить не вигідних результатів виборів шляхом відвертої фальсифікації;
2. Якщо навіть результати виборів для влади будуть невтішними – влада Януковича НЕ віддасть влади своїм політичним суперникам НІ ЗА ЯКИХ УМОВ.
Якщо Янукович почав НИЩИТИ лідерів опозиції – йому назад вороття немає –
з золотого унітазу шлях лише на парашу. Або на ешафот. Він це знає – тому, однозначно, Юлію Тимошенко та Юрія Луценка він НЕ випустить НІКОЛИ.

Як Путін ніколи не випустить Ходорковського.  Ми вже  писали ще рік назад після намальованих результатів президентських  виборів, що виборів вже не буде – тоталітарна влада часто здобувається  за допомогою демократії – щоб потім її знищити.  Демократія в Україні – знищена. Тому повернення до демократії також мусить бути недемократичним.
Ми також нагадуємо, що зараз важлива не так електоральна більшість, як революційна меншість, яка здатна вступити у двобій з кримінальною владою, не шкодуючи власного життя.
З цієї точки зору спір про виправданість голосування чи не голосування за виборчий закон – НЕ має принципового значення. 
З цієї точки зору нам не так важлива єдність опозиції, як міцність,  згуртованість тієї опозиції, яка є насправді. Під час демократичних  виборів важлива демократична більшість та має сенс якась коаліція проти  іншої коаліції.  Тепер ситуація ЗОВСІМ ІНША. Ми повинні відмежуватися
від усіх сумнівних союзників, які все одно нам не додають ні сил, ні  наснаги.
Передусім ми маємо на увазі проект опозиції-лайт  Арсенія Яценюка. Потім – ми не повинні кликати до союзу УДАР Віталія  Кличка та «Громадянську позицію» Анатолія Гриценка.
Істина питання – в історії питання.  Отже, справжні лідери опозиції сидять в СІЗО, яких намагаються всіляко  ізолювати від зовнішнього світу – щоб вони не впливали на дії та рішення
власних політичних сил. Їм навіть не дозволяють побачення з рідними та  адвокатами. Отже – вони не засуджені, а полонені та заручники.
Наших лідерів опозиції ми повинні ВИЗВОЛЯТИ, не розглядаючи Лук’янівське СІЗО
як пам’ятник, до якого покладають квіти. Краще свято для наших лідерів –
це їх визволення будь-якою ціною.

Ще раз: наша влада уважно вивчить уроки російських та південно-осетинських виборів – і зробить УСЕ, щоб
1. Як слід намалювати результати виборів
2. Не випустити з-за грат Юлію Тимошенко та Юрія Луценка.
Треба весь час мати це на увазі. Яким би не був заплутаним лабіринт  політичних подій – вихід з нього лише один. І влада Януковича буде дуже  уважно чатувати на нас біля цього виходу. Для того, щоб наша справа була програшною – в черговий раз вона вкорінює у наші лави фальшивих  союзників, для яких – «зелена вулиця».  І, одночасно, через власні
засоби масової інформації – ллється бруд на наших чільників та наших  товаришів. За допомоги начебто «об’єктивних» журналістів, соціологів та  політологів.
Довгий час усіх переконували, що «Батьківщина» - це лише сама Юлія Тимошенко і більше ніхто. Так переконували, що самі  повірили.  Але виявилося, що це не так. Партія «Батьківщина» як  головна опозиційна сила виховала свої впливові кадри, які можуть
втримати керівництво партією та навіть поширити її вплив на українське
суспільство.

Незважаючи на третину «тушок» з її фракції – решта – дві третини залишилися вірні партії та її лідерові. Фракція  «Батьківщини» і сьогодні – найчисельніша та найактивніша у Верховній
Раді.  Саме тому на допомогу покликані провладні журналісти,  соціологи та політологи, ЗМІ – які мають над завдання – під фальшивим  співчуттям ЮВТ – «мочити у сортирі» керівників партії «Батьківщини», які продовжують як боротьбу з владою, так і борються за визволення лідерів  опозиції.
Для цього вибираються не відкриті ненависники Юлії  Тимошенко, а начебто «об’єктивні» - наприклад Ірина Погорєлова з  «Української правди», Соня Кошкіна та Кость Бондаренко з «Лівого  берегу», Юлія Мостова з «Дзеркала тижня», Мустафа Найєм.
Коли їх зусиль недостатньо – підключаються старі кадри провокаторів – Тетяна
Монтян, Дмитро Корчинський, Борис Кушнірук.
Коли і цього не вистачає,  потрібен особливий бруд – маємо Дмитра Видріна та Олександра Міхельсона.
Нагадаємо: найбрудніші та найнебезпечніші – не відкриті вороги, а «об’єктивні» підспівувачі нинішньої влади, яким навіть дозволено  лаяти самого Януковича.  Адже головне завдання – дискредитувати  опозицію – і нечесна вона, і слабка, і далека від народу, і взагалі
народу краще без політики…
Видатні особи в нашому середовищі  опозиції можна сміливо визначати по кількості бруду та децибелах крику  проти них. У нашої політичної та медійної шпани непоганий смак: вибирають для лиття бруду лише найдостойніших та дійсно видатних.  Давайте подивимося – на кого останнім часом лили бруд у «Лівому березі»? На Наталію Королевську, яку керівництво Європейської народної партії  покликало у Францію на 7 та 8 грудня. А також на Олександра Турчинова,  першого заступника партії «Батьківщина».  Але наші «об’єктивні» мовчать як партизани
про Арсенія Яценюка. Який перед другим туром закликав голосувати «проти всіх».
 - про Анатолія Гриценка, який перед другим туром президентських виборів теж закликав голосувати проти всіх. 
- про Олега Тягнибока, який також закликав голосувати проти всіх у другому турі
- про Віктора Ющенка та «Нашу Україну», які відкрито підтримали Віктора Януковича.

Нам непотрібно розчарування ПІСЛЯ парламентських вборів. Адже ми чітко повинні зрозуміти:
Так звані «справжні українські патріоти» ладні підтримати Віктора  Януковича – лише для того, щоб завадити створенню української єдиної  демократичної держави.  Їх мрія, згідно національному гімну «панувати у своїй сторонці». Навіть, якщо «своя сторонка» - не на березі Дніпра, а в Монако та на Канарах. Тобто – наші «патріоти» - мріють не покінчити з олігархатом, а самим стати олігархами.  Це дуже важливо, бо опір існуючій тоталітарній диктатурі можливий лише при умові, що від нас відстануть ті, хто лише вдає з себе прибічників  демократії та справжньої національної незалежності.  Нас підтримають  НАШІ силовики лише при умові, що їх політичне керівництво у нашій особі  не матиме чужорідних елементів із завтрашніх тушок. Адже «Фронт змін»  навіть у разі перемоги опозиції в черговий раз нададуть свої кадри
Януковичу – за підтримки західноукраїнських «патріотів».  Якщо  режим хоче опертися на силовиків армії та міліції – опозиція може  виграти та відстояти перемогу лише при КОНСОЛІДОВАНОМУ політичному  керівництві. Де по основних політичних питаннях вже немає беззмістовних  суперечок. Треба видаляти з власного середовища гнилизну та викривати  удаваних друзів у ЗМІ.
Зрозуміло – тут потрібно спочатку виграти інформаційну війну та позбутися сумнівних союзників. Тоді ми не тільки  переможемо, але й зможемо відстояти перемогу у режиму.
І доведемо, що Україна – дійсно не Росія.

Станіслав Овчаренко.
S&T

Договор об ассоциации с ЕС не даст подписать и Хорошковский



Европейский парламент выступает за обеспечение доступа к украинским архивам секретных служб коммунистического режима. Эксперты отмечают, что появление такого пункта - следствие четкого осознания, что открытость  архивов является одним из базовых элементов демократического устройства. Резолюция Европейского Парламента от 1 декабря 2011 года включает рекомендаций  Совета ЕС, Еврокомиссии и Европейской службы внешних действий на  переговорах между Украиной и ЕС относительно соглашения об ассоциации. Среди рекомендаций в частности говорится о необходимости  обеспечения доступа к советским архивам. «Обеспечить, чтобы украинская власть сделала архивы бывших коммунистических  секретных служб доступными для общества, поскольку это является основным для успешного национального примирения, в частности, с учетом
жестокостей, имевших место в XX веке», - написано в документе. Свертывание процессов демократизации в Украине проявилось в частности в усложнении  доступа к бывшим советским архивам, что неоднократно отмечали эксперты.
«Поэтому в рекомендациях Европарламента от 1 декабря украинской власти  однозначно указали на необходимость открытия архивов как важной  предпосылки построения открытого демократического общества и подписание  Соглашения об ассоциации», - отметил историк Владимир Вятрович. «Особенно это касается архивов, содержащих документы тоталитарных режимов. Ведь  предоставление доступа к информации о функционировании репрессивных органов являются важным индикатором того, что власть осуждает и не  планирует использовать подобных практик сегодня или в любое время в  будущем», - добавил ученый.
«Поэтому сегодня видим четкие сигналы для Украины» на перепутье «в канун 19 декабря. С одной стороны - включение вопроса доступа к архивам рекомендациям Европарламента, с другой - попытки России втянуть Украину в зону юрисдикции соглашения о порядке пересмотра степени секретности  данных из архивов бывшего СССР», - прокомментировал Вятрович. Вятрович выразил надежду, что к рекомендациям Европарламента прислушиваются, и  политика ограничения доступа даже к ранее рассекреченных документов  будет приостановлена. Напомним, сразу с избранием президентом  Виктор Янукович уволил руководителя архива СБУ Владимира Вятровича,  проводивший системное рассекречивание бывших советских архивов. 8  сентября 2010 Служба безопасности Украины задержала, на протяжении 14,5  часов допрашивала и конфисковала электронные копии документов и научные  работы историка Руслана Забилого. После того несанкционированные обыски и конфискации проведено в Национальном музее «Тюрьма на  Лонцкого». Уголовное дело против историков, которых обвиняют в попытках  разгласить государственную тайну, до сих пор открыта, несмотря на то,  что согласно украинскому законодательству исторические документы не  содержат государственной тайны.

Не оставим в беде Юлию Тимошенко!

Киевский суд приговорил бывшего премьер-министра страны Юлию Тимошенко к семи годам колонии строгого режима. Такое решение совершенно неприемлемо, считает философ Даниэль Сальваторе Шиффер который составил петицию, чтобы добиться ее освобождения. 

Состояние здоровья «музы» прочно вошедшей в историю оранжевой революции на Украине Юлии Тимошенко, которая была приговорена Киевским судом к семи годам тюремного заключения за гипотетическое «превышение полномочий» и с 5 августа этого года находится в Лукьяновском следственном изоляторе, в настоящий момент вызывает серьезные опасения и даже тревогу. Об этом мне удалось узнать 22 ноября из письма, которое отправила мне Нина Карпачева, уполномоченный Верховной Рады Украины по правам человека.  20 ноября эта выдающаяся женщина-омбудсмен «без предупреждения» (как уточняет она в письме) посетила Лукьяновский СИЗО, где находятся 4000 человек, в том числе и Юлия Тимошенко, чтобы лично убедиться в соблюдении прав заключенных. 

Там, в камере №242 Нина Карпачева встретилась с Юлией Тимошенко, которая, по несомненно объективным и беспристрастным словам украинского омбудсмена, испытывает «серьезные проблемы со здоровьем». При виде таких ужасающих условий Нина Карпачева немедленно потребовала от компетентных административных и судебных властей провести «тщательное медицинское обследование за пределами тюрьмы», то есть, продолжает она в своем послании, «в специализированном медицинском учреждении Министерства здравоохранения».   Таковы немногочисленные, но достоверные сведения, которые оказались у меня благодаря самоотверженной работе Нины Карпачевой: нам стало известно о тяжелейших условиях нынешнего содержания Юлии Тимошенко, состояние здоровья которой вызывает все большее беспокойство и, хочу это особо подчеркнуть, продолжает ухудшаться.   В этой связи я хочу торжественно обратиться с призывом ко всему миру и в первую очередь политическим и судебным властям Украины не оставить без внимания это болезненное (в том числе и в чисто человеческом плане) дело Тимошенко.  Я абсолютно уверен, что все эти выдающиеся интеллектуалы, бывшие французские министры и нынешние европейские депутаты, то есть все те, кто несколько недель назад (16 октября 2011 года) подписали открытую международную петицию с призывом к освобождению Юлии Тимошенко (она, кстати говоря, знает о нашей инициативе и выражает нам благодарность по этому поводу), не останутся равнодушными при виде этих трагических событий, которые подробно описывает преисполненная моральной отваги Нина Карпачева в своем недавнем письме. За что, кстати, хочу ее поблагодарить, причем от всей души.   Вот почему я в очередной раз призываю людей доброй воли, граждан современного и цивилизованного мира, не откладывая в долгий ящик, подписать простым кликом мышки точно такую же онлайн-петицию. Так не поленитесь щелкнуть мышью и подпишите эту открытую для всех петицию! Потому что, как я уже повторял бессчетное число раз, единственный легитимный суд с точки зрения гуманизма и принципов, которые мы считаем общечеловеческими ценностями, - это суд нашей совести. Первые подписавшие (в алфавитном порядке): Элизабет Бадинтер (Elisabeth Badinter), философ, видный деятель феминизма, член французского координационного комитета Международного десятилетия культуры мира и ненасилия. Робер Бадинтер (Robert Badinter), юрист и адвокат, бывший министр Юстиции Франции, автор запрета на смертную казнь во Франции. Патрик Бессон (Patrick Besson), писатель, журналист, обладатель Гран-при Французской академии и премии Ренодо. Марк Брессан (Marc Bressant), писатель, обладатель Гран-при Французской академии. Жак де Декер (Jacques De Decker), писатель, пожизненный секретарь Королевской академии французского языка и литературы Бельгии. Анна Дельво (Anne Delvaux), депутат Европейского парламента. Владимир Федоровский, писатель и эссеист, один из основателей российского Движения за демократические реформы (1991 год). Люк Ферри (Luc Ferry), философ, бывший министр образования Франции. Андре Глюксманн (Andr Glucksmann), философ. Ги Харшер (Guy Haarscher), философ, профессор Брюссельского свободного университета и Европейского колледжа (Брюгге), обладатель премии прав человека французского сообщества Бельгии. Сяо Чин, художник. Александр Жарден (Alexandre Jardin), писатель, лауреат премии Фемина Даниэль Месгиш (Daniel Mesguich), актер, режиссер, Директор Высшей национальной академии драматического искусства (Париж). Эдгар Морен (Edgar Morin), социолог и философ, почетный доктор многих университетов. Долорес Оскари (Dolores Oscari), директор театра Поэма 2 (Брюссель). Мишель Перро (Michelle Perrot), историк, почетный профессор университетов. Ален Рей (Alain Rey), лингвист, историк, философ языка, автор словарей современного французского языка, научный советник в издательстве Le Robert. Жан-Мари Руар (Jean-Marie Rouart), писатель, член Французской академии. Даниэль Сальваторе Шиффер (Daniel Salvatore Schiffer), философ, писатель, профессор Высшей школы Королевской академии изящных искусств Бельгии и Бельгийского колледжа под эгидой Королевской академии наук, литературы и изящных искусств Бельгии. Жак Сожшер (Jacques Sojcher), философ, директор журнала Ah! (Брюссельский свободный университет). Анни Сюжье (Annie Sugier), председатель Лиги международного права женщин. Марк Тарабелла (Marc Tarabella), депутат Европейского парламента. Элизабет Вейсман (Elisabeth Weissman), социолог, эссеист, журналист. Мишель Вивьорка (Michel Wieviorka), социолог, директор Высшей школы социальный наук (Париж) и руководитель фонда «Дом науки и человека» (Франция). Ив Шарль Зарка (Yves Charles Zarka), философ, директор журнала Cits, профессор политической философии в Сорбонне.

Daniel Salvatore Schiffer

http://leplus.nouvelobs.com/contribution/217354;ioulia-timochenko-son-etat-de-sante-se-degrade-ne-l-abandonnons-pas.html

Посадити Тимошенко-2: Апеляційний суд обрав старий сценарій

Перший день апеляційного процесу у справі Юлії Тимошенко відкрив новий сезон захопливого шоу. Штовханина депутатів із беркутівцями і швидка для судді – все це квіточки. Далі може 

бути більше

 



Здається, що сценаристи, які вигадували концепцію цієї світової прем’єри, навіть не намагалися прописати бодай схематично, як все має відбуватися. Голий експромт і годі. Творчість заради творчості.

Все розпочалося з того, що процес вирішили почати раніше. Навіщо – не зрозуміло. Невже задля того, щоб швидше випустити Тимошенко на волю, втихомирити Європу перед підписанням важливої угоди і припинити страждання хворої жінки? Очевидно, що ні. Зрозуміти логіку диригентів так складно, як неможливо передбачити, чим все закінчиться. Втім, «вдалий» початок багато про що свідчить.

Шість автобусів із представниками Державної служби охорони Міністерства внутрішніх справ і два автобуси з працівниками спеціального підрозділу «Беркут» у подвір’ї суду – це справа звична. Останнім часом навіть відзначення державних свят без масовки з людей у шоломах не обходяться. Годі й казати про такий важливий захід, як суд над опозиційним лідером.

 
Неабиякий інтерес викликає перетасування суддів у переддень розгляду справи. Суддю Ірину Горб, яка протягом місяця вивчала справу, зненацька замінили на Олену Сітайло, котра й в очі не бачила тих десятків томів документів, позаяк, цілком зрозуміло, не мала на це часу. Нібито пані Горб сама попросила, щоби її звільнили від важливої державної місії «впекти» Тимошенко за ґрати і взяла самовідвід. Про причини такого вчинку можна лише здогадуватись. Хоча й без пояснень ясно, що молода суддя, знаючи досвід колеги Кірєєва, просто не захотіла бруднити рук і ставити на своїй кар’єрі хрест. А що святе місце порожнім не буває, то їй заміну знайшли швидко. Заміна, вона ж суддя Олена Сітайло, прийняла виклик долі і в перший день зими ризикнула відкрити попереднє засідання. Чи був цей крок зваженим?
Можливо 
В апеляційному судді до процесу підготувалися ретельно, а тому можна припустити, що працювала ціла команда. Забезпечено посилену охорону, облаштовано прес-центр із прямою трансляцією для преси і створено всі умови, щоби не пропустити до зали суду нікого зайвого, навіть народних обранців. Враховано, одним словом, весь досвід попередньої епопеї в Печерському суді. А для більшої певності, що все відбуватиметься так, як заплановано, навіть головну винуватицю «торжества» вирішили не привозити на засідання, адже її присутність, по-перше, не є обов’язковою, а по-друге, може негативно позначитися на процесі загалом і на присутніх, які її давно не бачили, зокрема. Коротше кажучи, задля уникнення зайвих клопотів. Хоч там як, але Юлі справді зле, а наш суд, як відомо, найгуманніший суд у світі ще з радянських часів, тож мучити хвору жінку зайвий раз не буде.
Отже, відповідно до сценарію все мало пройти на славу. Мало, але не так сталося, як гадалося. Бо привид Юлії Тимошенко так само, як привид комунізму, блукав Європою, та й нині по судах країни і по всіх кабінетах вищого чиновницького складу блукає. Він, може, й не являється їм у кошмарах, але життя неабияк отруює. 




Зіпсував привид Тимошенко і чудовий грудневий день в апеляційному суді. Спочатку обурені депутати не зрозуміли, чому їх, недоторканних, не пускають до зали суду і, прагнучи відновити справедливість, трохи пошарпались з охоронцями правопорядку. Відтак їм на допомогу кинулися нечисленні протестувальники, яких навіть не пустили на територію суддівського подвір’я і які, щоб розпорошити сили доблесних міліціонерів, спробували знести паркан. Такі злагоджені дії опозиції мали позитивний результат. Спочатку охорона невеликими групами запустила людей на подвір’я, а згодом і депутатам дозволили пройти до зали, де відбувалось засідання.
Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу під час попереднього розгляду апеляційний суд вирішує питання, пов'язані з підготовкою справи до розгляду по суті (про необхідність проведення судового слідства, про виклик у разі потреби додаткових свідків чи витребування додаткових доказів, про зміну або скасування запобіжного заходу засудженому).
Втім, від початку все пішло шкереберть. Ще з порога захист екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко вустами адвоката Юрія Сухова заявив відвід судді Олені Сітайло. Автоматизована система, мовляв, обрала головуючим суддею за апеляцією Тимошенко Ірину Горб, однак за день до попереднього розгляду апеляції суд замінив її на пані Сітайло. Захист не має офіційних повідомлень від суду про те, що заміну судді було проведено у рамках закону, а тому вимагає її відводу.
Заява прозвучала так нахабно несподівано, що в суду відібрало мову і він вирішив оголосити перерву та піти порадитись, як діяти далі. Поки судді опановували себе, зважували всі «за» і «проти» і приймали рішення, минуло багато часу. Як і слід було сподіватися, повернувшись знову до зали, суддя Олена Сітайло повідомила, що відмовляється прийняти свій відвід. Підстав для цього, мовляв, немає жодних, тому що її кандидатуру визначено без порушень закону. А Ірина Горб, самоусунулась від розгляду справи виключно з моральних міркувань, оскільки брала участь в інших справах, які можуть стосуватися справи про газові контракти з Росією, за якою Тимошенко було засуджено.
Така вичерпна відповідь, здавалось би, мала зняти всі перешкоди для продовження засідання, але температура в залі лише почала підвищуватися. Адвокат Юрій Сухов знову заявив клопотання і попросив шановний суд тимчасово призупинити розгляд апеляції через погіршення стану здоров’я своєї підопічної, яка не може бути присутньою на розгляді. Суд знову пішов радитись, але повернувшись, знов-таки відмовився задовольнити клопотання.



Поки адвокати клопотали, а судді радились, на вулиці перед судом розігралась справжня драма між прихильниками Юлії Тимошенко і правоохоронцями. Один з «тихарів» (працівник органів одягнутий у цивільне) так старанно вів оперативну зйомку серед мітингувальників, що буквально вивів їх із себе. Люди оточили хлопчину з відеокамерою і почали вимагати його посвідчення. Він спочатку відпирався, але, зрозумівши, що з ним не жартують, був змушений підкоритися. Посвідчення пішло по руках, а працівник органів перелякано намагався його відібрати. За цим дійством тривалий час спостерігали беркутівці, але навіть і гадки не мали втручатися. Лише коли журналісти залюбки відзняли всі дані горе-«тихаря», люди вдосталь натішились, а хлопчина з органів мало не розплакався, беркутівці вирішили встрянути і швидко відбили колегу в мітингувальників.

А тим часом в суді продовжували клопотати. Юлія Тимошенко потребує оперативного медичного втручання, заявив адвокат Олександр Плахотнюк і попросив про зміну запобіжного заходу для підопічної. Цього для судді Олени Сітайло було вже забагато. Їй раптом стало зле і невдовзі до подвір’я суду приїхала швидка. Лікарі надали судді медичну допомогу, вона трохи заспокоїлась, віддихалась і, попри прогнози, що на цьому засідання, мабуть, закриють, за дві години знову з’явилася в залі суду. Мужня жінка оголосила про відновлення засідання і продовжила вислуховувати учасників процесу. Вигляд у неї був, м’яко кажучи, не дуже. Суддя виглядала знервованою. Тримаючись з останніх сил, вона, напевно, зрозуміла, що для першого разу досить і вирішила, що слід покласти край цьому.

Повідомила про рішення суду залишити Тимошенко під арештом, призначила розгляд справи на 13 грудня, визнала зайвим відновлювати досудове слідство, відмовила у припиненні провадження за апеляцією через хворобу екс-прем’єра, відмовила депутату Сергію Власенку бути адвокатом Юлії Володимирівни і закрила засідання. За п’ять хвилин з подвір’я суду виїхала швидка з включеними мигалками і всі запідозрили, що судді знову стало зле і її вирішили госпіталізувати. Ані підтвердити, ані спростувати ці здогадки, ніхто не наважився, але цього нетреба було. Адже і без цього все ясно. Схоже, суддя Сітайло виявилась не таким міцним горішком, як її колега Кірєєв.

І в цьому, мабуть, головна інтрига. Позаяк щодо результату апеляційного процесу, здається, вже ніхто не має жодних ілюзій. Навіть у соратників Юлії Володимирівни, які всі свої надії покладають виключно на суд у Страсбурзі, куди подаватимуть апеляції після проходження усіх кіл пекла української Феміди.

Чи ризикне після всього пережитого сьогодні суддя Олена Сітайло далі продовжувати провадити так невдало розпочату апеляційну справу Тимошенко, а чи візьме приклад зі своєї колеги Ірини Горб, велика загадка. Можливо, 13 грудня світ побачить вже нову «жертву» та «цапа відбувайла» у почесній місії запроторити лідера опозиції до в’язниці. Цілком можливо. А відтак ще нову і нову, і нову. І так до нескінченності. Адже часи непевні, а місія не з приємних. Чи багато знайдеться охочих псувати собі життя і кар’єру, беручи на себе сумнівний тягар чиїхось образ і забаганок. Хтозна. Земля, як твердять мудреці, – кругла.

Роман Малко

В Тернополе!!! школьникам продают тетради с Лениным и Сталиным

В Тернополе в магазине канцтоваров продают ученические тетради с изображениями и биографиями Сталина, Ленина, Фиделя Кастро и Мао Цзэдуна.

Как сообщает Цензор.НЕТ, тетради российского производства в Украине реализует фирма-продавец из Днепропетровска. Портрет Сталина выполнен в красно-желтых тонах, рядом расположены краткая 
 биография и советская символика. Серия называется "Гламурные лидеры". По словам руководителя магазина Ольги Черной, "сейчас это, может,  актуально, может и интересно. На разный вкус, может немножко покупают". Как говорится в сюжете, журналисты телеканала ЗИК передали "Гламурных лидеров" депутатам Тернопольского городского совета.
Видео здесь: