ПР-партія демотиваторів

Українська влада продовжує вивчати  підсумки парламентських виборів в Росії і поки не знаходить для себе  нічого втішного. Партія регіонів відверто розгублена: їй не досягти  навіть тієї межі адміністративного ресурсу, керованості регіонами і домовленостей з партіями-партнерами, які продемонструвала Росія. Адже всі бачили, якими способами тандему Путін-Медведєв і провладній партії  «Єдина Росія» вдалося закріпитися на 50% висоті і утримати за собою хоча б проста більшість. Чи зможе союз Азарова-Януковича продемонструвати  хоч щось схоже, враховуючи, що в Україні набагато складніша економічна  ситуація і куди більш вибухонебезпечний соціальний «грунт»? Відповідь  цілком очевидна. Тому ще до офіційного старту виборчої кампанії 2012  «біло-блакитні" почали проявляти побоювання в тому, що їм вдасться змінити політичний ландшафт, зберігши контроль над Верховною Радою і  зміцнивши вертикаль виконавчої влади. Перша ознака тривоги - зволікання з підписанням закону про вибори депутатів парламенту. Здавалося б, навіщо зволікати? Тим більше, що при прийнятті цього закону партія влади змогла остаточно опустити і деморалізувати праву опозицію - по-перше. А по-друге, отримати парламентську конституційну більшість, необхідну для подальших маніпуляцій з Основним законом. Недарма ж Конституційна асамблея набирає обертів.І раптом така заминка ... На Банковій розгледіли «міну сповільненої дії» - пункт про самовисунення кандидатів по мажоритарних округах. Саме це, а не паралельне балотування (коли від партії один кандидат може йти і за списком і по округу) викликало побоювання команди Президента. Незважаючи на жорсткий трирівневий контроль при розподілі округів та складання списків (за які відповідають Льовочкін, Клюєв та Янукович) є великий ризик, що за «мажоритаркою» перемогу здобудуть не призначені і схвалені регіонали, які давно забули що таке робота на місцях, а активні самовисуванці-активісти, які користуються реальною підтримкою людей.

Керувати ними в парламенті буде біло-блакитним вкрай нелегко, оскільки ці депутати початково не залежать від волі партії влади. Тобто,  кількість «тушок» скорочено вже на старті. Крім того, є проблеми і зі списком Партії регіонів. Виявилося, що  більшість з нинішніх парламентаріїв, які входять в команду  біло-блакитних, чути не хоче про мандат і про те, щоб знову представляти Партію регіонів у новому законодавчому органі. Хоч трохи помітні  нардепи активно шукають собі місця у виконавчій чи судової владі. І це  означає, що найближчим часом після прийняття виборчого закону партії  влади доведеться заповнювати його шоферами, спортсменами, секретарками  або злодійкуватими бізнесменами середньої руки. Бо більше немає ким ...

І це одна з причин, через яку Партія регіонів не в змозі взяти 50%  планку як її колеги з «Єдиної Росії». Не варто і забувати, що РФ  спиралася на дійсно потужний і налагоджений бюрократичний механізм,  якого в Україні немає за визначенням. На кого спиратиметься партія влади тут? На губернаторів, які змінюються раз на півроку? Тільки недавно полетіли голови голів облдержадміністрацій у Львові та Запоріжжі.

Причому у Львівській області владу презентує колишній керівник  «Укрзалізниці» Костюк, який на попередньому  робочому місці не надто  акуратно вів справи з тендерних закупівель і не є авторитетним  керівником, який викликає довіру регіону - тим більше, у них є приклад  Г.Кирпи. У Запоріжжі на посаду губернатора прийшов безликий депутат  Пеклушенко і теж поки не продемонстрував успіхів у керівництві  стратегічною промисловою областю. А чому б не згадати, як швидко  «здриснув» з губернаторської посади в Тернопільській області балагур і балакун Ярослав Сухий, тим самим довівши відому істину, що «базікати -  не мішки вергати». Швидше за все, після смерті В. Джарти влада втратить і опору в Криму: екс-міністр МВС не зможе керувати півостровом так, як  попередник. Досить подивитися, що Могильов зробив з міліцією, щоб  переконатися в його організаторських здібностях.

А що в уряді? Здатний він продемонструвати виборцям єдність і  консолідованість, як команда Путіна в Росії? Перестановки в Кабміні,  продиктовані волею «Сім'ї», незрозумілі, незрозуміла суспільству  реформаторська політика, внутрішні розколи - ось що сьогодні являє українська виконавча влада. Тільки вчора з трибуни парламенту прозвучали звинувачення на адресу  міністра юстиції О. Лавриновича (не забуваємо, що Мін'юст - одна з  ключових ланок у електоральному ланцюзі), який нібито їздить на  краденому дорогому авто. І озвучив ці «претензії» не представник  опозиції, а «свій» регіонал В. Коновалюк.

 Тижнем раніше з вуст власника-депутата сумнозвісної компанії «Лівелла» (яка єдина в країні не платила податки за ввезення нафтопродуктів і збагачувалася за рахунок цього на мільярдні суми) прозвучали скромні натяки-визнання, що «працював» він не сам, а на пару з першим віце-прем'єром. А чого варті соціальні експерименти уряду зі скасуванням пільг, які призвели до масових акцій соціального протесту і смерті людини, яка відстоювала своє право на соціальний захист? І це тільки початок ... Після «пограбування» чорнобильців і афганців уряд вже готовий воювати з самотніми матерями і тими, хто готується народити дитину -  відбираючи у них виплати, покладені при народженні. Так що урядових ресурсів для впливу влади на результати виборів немає відпочатку. Та й звідки їм узятися, якщо Кабмін сьогодні - це справжній «тераріум однодумців» всередині і розсадник корупції зовні? «Органи» не встигають заповнювати слідчі ізолятори злодійкуватим чиновниками: найсвіжіший приклад - затримання та арешт керівника Державної служби зайнятості Галицького, в сейфі якого знайшли 7,5 млн. «зелених грошей», золото та дорогоцінні камені. І це лише один, найяскравіший, приклад.

Іншими словами, за дев'ять місяців до виборів, у Партії регіонів немає  ні полум'яних вождів, ні чіткої системи управління, ні потужного  адмінресурсу, ні виразної соціально-економічної стратегії. Хто буде головою Партії регіонів і поведе її на вибори? Азаров?  Чечетов?  lol У Росії це робили Путін і Медведєв. В Україні Партія регіонів  не змогла поки «уламати» на роль вождя навіть С. Тігіпка: його партія  «Сильна Україна» відмовилася вливатися в загін біло-блакитних і поки  формальними лідерами «регіоналів» залишаються «застарілі» ідеологічно та морально Єфремов і Азаров. Разючий контраст у порівнянні з тандемом  Путін-Медведєв, чи не так? Навряд чи ця «парочка» збере для своєї партії переконливий урожай голосів. Будь-які суперники - будь то Тимошенко в СІЗО, Яценюк на чолі «конструктивної» опозиції чи Симоненка, який  веде за собою КПУ - на голову вищі і переконливіші «командирів»  біло-блакитного загону. І навряд чи після виборів з ними вдасться  домовитися, як це змогли зробити чотири російські партії, які подолали  прохідний бар'єр. Але найголовніше - у партії влади сьогодні немає чіткої, озвученої, зрозумілої суспільству ідеології. З якими гаслами піде вона на вибори?  До чого закликатиме українців? Наприклад, російська партія влади агітувала за себе з допомогою ідей стабільності надійності та  наступності. У 2007-му «єдинороси» отримали більшість голосів виборців,  рекламуючи курс президента Путіна.

А що у нас? Партія влади змогла виграти президентські вибори в 2010-м на контрасті з «помаранчевою владою», яка перегризлася між собою і розірвала країну. А що й кому може вона протиставляти сьогодні, коли «мішені» у вигляді Ющенка і Тимошенко більше не існує? У біло-блакитних немає ідей, немає стратегії, немає антикризових програм. Саме чесне і правильне для партії влади гасло сьогодні: «Не дамо розікрасти іншим Україну!». Саме тому Партія регіонів так боїться справжніх ідеологічних суперників - політичні сили, у яких є традиції, ідеї та підтримка цих ідей населенням. У біло-блакитних нова проблема: вони змогли деморалізувати БЮТ, розвалити опозицію, «приручити» Яценюка, Гриценка і навіть Тягнибока.  Але вони нічого не в змозі зробити з популярністю лівих ідей, які ростуть не тільки на пострадянському просторі, а й у Європі. Зростання підтримки КПРФ, яка міцно посіла на виборах в Думу друге місце, змусить Партію регіонів задуматися: а чи з тими боролися? Досвід Росії і Україні показує, що «ставка на комуністів» це не випадковий ренесанс ідеології Леніна-Сталіна, як хотілося б подати. Швидше, це своєрідна реакція на ситуацію, суспільно-політичну модель, при якій вбиваються всі соціальні програми, знищується сама можливість нормального життя. Понад 80% українців сьогодні перебуває на межі виживання, майже 40% - за межею бідності. Тому підтримка лівих все більшою кількістю людей - це «соціальне замовлення» суспільства, яке здатна «задовольнити» КПУ, але нездатна - партія влади. І хоча перші атаки на лівих з боку Партії регіонів вже почалися (вони тільки зараз зрозуміли, що головна загроза походить не від правої опозиції, а від лівої), біло-блакитні мало готові до проведення не тільки інформаційних воєн, але і проведення виборчих кампаній в умовах сучасних інформаційних потоків. Загальна «скутість»,боязнь прямого спілкування зі своїм  народом (чого варті паркани, якими влада захищає себе від виборця біля ВР чи Кабміну!), yеготовність до нових технологій, не найвища кваліфікація спікерів партії влади (згадайте, хто промовляє від імені ПР- Чечетов, Єфремов ...) - все це перетворює телебачення та інтернет у ворожий для партії влади майданчик. І скільки б не зустрічався прем'єр Азаров з блогерами, скільки б не змушували чиновників заводити свої сторінки в соціальних мережах, справа тут в нерозумінні нового середовища і її запитів, невмінні і неготовності працювати через ЗМІ з виборцями. Про що говорити, якщо у партії влади немає свого інформаційного пакета, видань та телеканалів, які відображають її, влади, позицію, ведуть системну пропаганду. Ну не може ж серйозно вважатися рупором влади убогий Перший національний, а «Інтер» Хорошковського чи газета «Сегодня» належать ситуативним партнерам Партії регіонів - варто звільнити главу СБУ або посваритися з Ахметовим і їхня інформаційна зброя повернеться зовсім в іншу сторону. Ще смішніше виглядають спроби партії влади «воювати» з опонентами через Інтернет, оскільки не тільки для пропаганди своїх ідей, а й для контрпропаганди не вистачає людей, мізків, кваліфікації та розуміння «як це працює». Але й це не головне. Головне, що не дає ПР пробитися в лідери громадської думки і «затьмарити» своїх опонентів -це розрив між потребами людей та соціально-політичними пропозиціями влади. Ця дистанція зростає неухильно і досягне максимуму перед виборами 2012 року. Що, наприклад, пропонує уряд? Збільшити витрати на лікування чиновників, комп'ютеризувати Верховну Раду, «передати» Адміністрації Президента додаткові кошти для будівництва вертолітних майданчиків та утримання штату «обслуги»? Скоротити витрати на медицину, освіту, урізати пільги інвалідам, чорнобильцям, згорнути молодіжні житлові програми?

А чого хочуть люди? Робочих місць, гідної зарплати і пенсії,  соціальних гарантій малозабезпеченим, ефективного банківського  кредитування, міліції, яка не вбиває, а захищає, нормального податкового середовища. Відчуваєте різницю? Різниця інтересів і змушує владу  зводити перепони (не тільки залізні, а й матеріальні та соціальні) між  собою і суспільством. Зрозуміло, «з-за паркану» життя виглядає інакше,  ніж з намету голодуючих чорнобильців у Донецьку. Як казав герой одного  радянського фільму: «Ти життя бачиш тільки з вікна мого персонального  автомобіля» ... Природно, це не може не впливати на рівень сприйняття  дійсності по різні боки «стіни».  Найпереконливішим прикладом цього є реклама досягнень, які влада  вважає необхідними для людей. Наприклад, керівник Кабміну Азаров з ранку до ночі розповідає про те, яка кількість мостів, доріг, станцій метро і стадіонів побудована за останній час, при цьому не розуміючи, що  загальні настрої українців далекі від цього. Люди хочуть соціальної  справедливості, реальної боротьби з корупцією, покарань злодійкуватим  чиновникам (де «посаджена» команда мера Черновецького, наприклад?),  гарантій якісного життя, визначення зовнішнього вектора (хто ми, з ким і куди йдемо?), Антикризових програм. А що натомість?

Натомість ПР пропонує боротьбу з пільгами депутатів, як-то: відмова від безплатної парковки і безплатного проїзду в метро і трамваї людей зі значками. Це озвучив на брифінгу в парламенті 6 грудня лідер «регіональної» фракції Єфремов. Крім сміху, ця пропозиція нічого не викликає. Мало того, що лідер фракції ПР просто «поцупив» цю ідею у Компартії Симоненка, яка раніше озвучила пропозицію ліквідувати всі чиновницькі і депутатські пільги, він ще її творчо обіграв, вимагаючи позбавити колег «найдорожчого». Швидше за все, від такого «пропагандистського курсу» партія влади не відхилиться до самих виборів ...

Марія Бакушинська

golosua.ua

"Батьківщина" обійшла Партію регіонів? Чи гра на користь ФЗ?

Партія "Батьківщина" за рейтингом вперше випередила Партію регіонів, свідчать результати соціологічного опитування, проведеного фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з фірмою "Юкрейніан соціолоджі сервіс" з 22 листопада по 6 грудня. Результати соцопитування були представлені на  прес-конференції в п'ятницю. Згідно опитування, якби вибори до Верховної Ради відбувалися найближчим часом, за партію "Батьківщина" проголосували б 18,8% респондентів, які мають намір брати участь у виборах, а за Партію регіонів - 17,8%.

При цьому рейтинг партії "Батьківщина" збільшився з 16,1% у березні до 18,8% в грудні, а Партії регіонів - зменшився відповідно з 22,8% до 17,8%.

Крім того, 5% бар'єр також подолали б партія "Фронт змін", яку підтримали 11,4% респондентів, Комуністична партія України (8,4%) і партія "УДАР" Віталія Кличка (5,8%). Керівник фірми "Юкрейніан соціолоджі сервіс" Олександр Вишняк пояснив, що зростання рейтингу партії "Батьківщина" є статистично незначним, в той же час, падіння рейтингу Партії регіонів складає 5%, що свідчить про певну тенденцію. На його думку, падіння рейтингу Партії регіонів відбувається за рахунок тих, хто розчарувався в цій політичній силі в східних і південних регіонах, в першу чергу на Донбасі і в Криму. У той же час, Вишняк підкреслив, що, згідно з новою редакцією закону про вибори народних депутатів, у бюлетені не буде графи "проти всіх". На його думку, зростання рейтингів партії "Фронт змін" (з 5,5% у  березні до 11,4% у грудні), а також КПУ (відповідно з 4,4% до 8,4%) стався саме за рахунок зникнення цієї графи. Згідно опитування, за партію "Сильна Україна" готові проголосувати 4,4% опитаних, за Всеукраїнське об'єднання "Свобода" - 3,3%, Народну партію і партію "Громадянська опозиція" - по 1,9%, за партію "Наша Україна" - 1,8% і за "Партію зелених України" - 1,5%. Решта партій набирають менше 1%. Опитування було проведено у всіх регіонах України. Було опитано 2000 респондентів, помилка вибірки становить 2,2%.

Gazeta.ua

Тимошенко не потрібна операція чи лікування на волі - тюремники

Підстав для хірургічного лікування екс-прем'єра Юлії Тимошенко або лікування її за межами СІЗО не встановлено. Про це заявляє прес-служба державної пенітенціарної служби.

8 листопада в межах Київського СІЗО комісія вивчила наявну медичну документацію дослідження стану здоров'я Тимошенко. " Від особистого медичного огляду Тимошенко письмово відмовилась", - йдеться в повідомленні. За результатами роботи комісії було складено висновок, в якому зазначено, що підстав для хірургічного лікування Тимошенко або лікування її за межами СІЗО не встановлено. Протипоказань за станом здоров'я щодо проведення слідчих дій відносно екс-прем'єра не виявлено. Наразі стан здоров'я Тимошенко продовжує перебувати під контролем медперсоналу Київського СІЗО.

Тобто, медперсонал областної лікарні м. Києва не кваліфікований і дав не вірне медичне заключення, а Микола Поліщук і Анатолій Д'ячук,  які вивчали всі ці заключення просто невігласи і ввели на прес-конференції у Києві (http://intv.ua/video?v=8731) все суспільство в оману.

FIDH прирівняла Україну до Іраку та Уганди.

Міжнародна  федерація з прав людини (FIDH) зарахувала Україну до країн, де зафіксовано найсерйозніші факти порушень права на фізичну  недоторканність правозахисників. До цієї ж категорії входять Ірак,  Уганда, Руанда, Індонезія, Афганістан, Пакистан, Індія, М'янма.Звіт, який охоплює період з січня 2010 року по квітень 2011 року, було оприлюднено 8 грудня у Києві.

У документі згадано про зниклого безвісти у 2010 році журналіста Василя Климентьєва, про переслідування й напади на правозахисників Руслана  Забілого, Андрія Федосова, Андрія Бондаренка, Дмитра Гройсмана.

Крім того, згідно зі звітом, складніша ситуація з дотриманням прав  правозахисників складається в Росії, Білорусі, Грузії, Казахстані,  Вірменії, Туреччині, Єгипті, Алжирі. "У рамках "незавершеного перехідного періоду" в країнах колишнього  Радянського Союзу правозахисники зазнають постійних загроз, і ми маємо  посилити нашу постійну підтримку діяльності цих жінок і чоловіків", –  йдеться в документі. Водночас "майже повну гарантію свободи дій правозахисників" FIDH  зафіксувала практично в усіх країнах Європейського Союзу, США, Канаді,  Австралії, а також у Нігері та ПАР. Звіт підготувала Міжнародна федерація захисту правозахисників і  Всесвітня організація проти тортур у рамках програми моніторингу переслідувань правозахисників - Обсерваторія з захисту правозахисників,  заснована в 1997 році. Щорічна доповідь публікується п’ятьма мовами  (англійська, французька, іспанська, російська й арабська). Доповідь готується за оцінкою фактів переслідування правозахисників у  більше ніж 70 країнах світу. Україна вперше потрапила до звіту.

ZAXID.NET

Заарештовану Тимошенко заарештовано вдруге.....

Шевченківський райсуд Києва у четвер задовольнив подання слідчого СБУ про обрання щодо вже заарештованої раніше щодо "газової справи"  екс-прем'єра Юлії Тимошенко запобіжного заходу у вигляді арешту у зв'язку з розслідуванням справи корпорації Єдині енергосистеми України (ЄЕСУ). Про це повідомив у четвер ввечері журналістам захисник екс-прем'єра Сергій Власенко. Відповідне рішення суд виніс на виїзному засіданні в Лук'янівському СІЗО в четвер. "На жаль, суддя Шевченківського районного суду Трубніков оголосив постанову, якою Тимошенко заарештована вдруге", - сказав Власенко журналістам, вийшовши із СІЗО. Власенко продемонстрував журналістам постанову СБУ про обрання запобіжного заходу Тимошенко. Він підкреслив, що воно мотивовано наступним: характер та обставини злочинів, у вчиненні яких обвинувачується Тимошенко, дані, які є в матеріалах справи, свідчать про те, що перебуваючи на волі екс-прем'р може негативно впливати на  свідків, збір доказів. Тобто, як пояснив захисник, рішення суду мотивоване тим, що "Тимошенко, перебуваючи на волі, може ухилятися від слідства". "Це маразм, і цей маразм був задоволений", - сказав Власенко.

Gazeta.ua

Випробувальний стенд Януковича: Нам теж немає вороття назад...

Чи обурює мене ця вистава в СІЗО? 

Ні, і вже давно. Ще рік тому назад я писав після виборів президента, що виборів не буде і не треба чекати, що влада сама піде з неї, навіть якщо не зможе сфальсифікувати їх. Люди завжди мислять на крок позаду від справжнього становища. Саме тому суд у камері СІЗО – дуже логічний для полоненого чи заручника. А що ви хотіли? Адже фактично ніякої незалежної судової системи немає і не судді з прокурорами зайшли в камеру – а ряжені опудала, саме тому непотрібно навіть витрачати емоції на цей процес.  Сильна особистість ніколи не живе «надією» - бо «надія, що якось минеться» - це та ниточка, якою кат може маніпулювати жертвою. Я вже писав, що навіть уквітчане свято біля СІЗО було цирком З НАШОГО БОКУ.  Ніколи до тюрми не несли квіти – тільки до могил або пам’ятників. Ми повторимо – Юлію Тимошенко та Юрія Луценка НЕ визволять. Їх треба визволяти НАМ, а квіти для цього не годяться. Я не раз був у приміщенні Печерського суду – і побачив, що ніяка «недоторканність» депутатам опозиціонерам не допоможе – хіба що тимчасово. Отже це саме «тимчасово» треба максимально використати, пам’ятаючи, що завтра вони її все одно втратять.  Ні на яку Європу януковичі увагу звертати не будуть. Але і допомогу нас Захід теж не надасть, якщо «нас» не буде на вулиці чи в підпіллі.  Подумайте самі: із золотого унітазу та Межигір’я є єдиний шлях – на нари або під стіну.  Вони вже давно перейшли червону лінію – і їм вороття немає. Але ми не зрозуміли, що нам також немає вороття назад. Саме тому випробувальний стенд Януковича підказує нам – ЩО робити. Не обурюватися, навіть не гніватися – спокійно робити свою революційну роботу.  Нехай ВОНИ обурюються та гніваються.  Харківські чорнобильці не хочуть голодувати – це вже добре, це – політична зрілість. Яка говорить, що якщо хочеш вмерти – прихопи з собою ворога. Бо тільки вороги можуть знущатися зі свого населення як з чужого. Треба думати не про те, які санкції Захід застосує до наших регіоналів – а про те, щоб ті не втекли до того самого Заходу неушкодженими та зі статками.  Зараз навіть земельна реформа вже не має ніякого значення. Режим зробить усе, що захоче. Або нічого, якщо його не буде. Ніхто не розглядав ситуацію про те, що вибори можуть різко наблизити – або відтермінувати? Афганці пишуть у своєму блозі, що населенню немає можливості мирно протестувати. Чому тут дивуватися? Звичайна річ для тоталітарної диктатури. Коли немає зворотного зв’язку між державою та суспільством, зворотний зв'язок відновлюється немирно – от і усе. Якщо депутати бютівці блокують трибуну парламенту – СКІЛЬКИ це блокування триватиме?  Якщо визначили якісний термін – чого добиваються? Є варіанти? Влада діє нерозумно – і провокує немирну революцію – адже сил та наснаги навіяти страх на народ у них немає.  Отже – нам потрібна не так єдина опозиція, як згуртована та відбірна. Адже попереду не так дискусії, як практична боротьба. Тоді побачимо – чого варті і ті, хто зараховує себе до нащадків Бандери та Шухевича. 

Дуже легко – шанувати ім’я давно померлих та ігнорувати долю живих…

С.О.

SiT

Замковенко:Суд над Тимошенко в СІЗО-правовий "бєспрєдєл".

Суд над Юлією Тимошенко у камері СІЗО - правовий "бєспрєдєл". У цьому впевнений екс-голова Печерського суду Микола Замковенко. "Назвати це судом не можна. Те, що відбувається з Тимошенко, - правовий "бєспрєдєл", - заявив він, повідомляє. "Суд приїжджає в установи, де утримуються ув'язнені, коли розглядають  дострокове звільнення або застосування амністії. Тоді засідають у  кімнаті відпочинку. Раніше вони називалися "ленінськими кімнатами". А  суду в камері бути не може", - наголосив екс-суддя. За його словами, це порушення, і його можна буде використати у майбутньому, якщо захист Тимошенко оскаржуватиме вирок. "Засідання у справі Тимошенко має бути відкритим. А СІЗО - режимний об'єкт, туди нікого, окрім адвоката, не пустять. Фактично, воно закрите. Це може бути підставою для оскарження рішення. Скоріше за все суд  призначить запобіжний захід - утримання під вартою, і вона залишиться у  СІЗО, в Києві. Бо якщо б її захист програв апеляцію на рішення  Печерського суду, її треба було б відправляти до колонії", - зауважив Замковенко.  Як відомо, судове засідання Шевченківського райсуду у справі Тимошенко проходить у камері СІЗО, де хворобою до ліжка прикута екс-прем'єр. У свою чергу уповноважена парламенту з прав людини Ніна Карпачова раніше заявила, що проведення засідання Шевченківського райсуду Києва у справі Тимошенко в Лук'янівському слідчому ізоляторі неприпустиме. "Це режимний об'єкт, це означає, що судовий процес відбувається в  закритому режимі, а це означає, що Україна знову порушує норми  європейської конвенції, ми знову віддаляємося від Європи, на жаль", -  сказала вона. Карпачова також наголосила, що в камері не можна проводити ніяких слідчих дій.

Чорновіл: подіями у СІЗО влада намагається зірвати угоду про Асоціацію з ЄС Судом у Лук'янівському СІЗО влада намагається зірвати парафування Угоди  про Асоціацію з ЄС. Про це заявив позафракційний депутат Тарас Чорновіл у коментарі журналістам у четвер. "Зараз перед самітом відбувається дуже показова річ. І якщо до цього  додати чутки про те, що група Фірташа, м'яко кажучи, зацікавлена у  російських питаннях, а Росія має важелі впливу на них (групу Фірташа),  то це також показово", - сказав він.  "Я думаю, що це відверта стовідсоткова міжнародна провокація, яку в  даному випадку СБУ виконала, щоб зірвати будь-які можливості навіть  парафування (угоди про асоціацію з ЄС)", - додав народний обранець.  Він також зазначив, що навіть якщо парафування угоди все ж таки відбудеться, далі має відбутися підписання і її ратифікації у європейських країнах.  "На підписанні, мені здається, ця ситуація ставить великий знак питання, а на ратифікаціях - колосальний хрест, причому надовго", - наголосив  депутат.  Зауважимо, що народний депутат України Андрій Павловський (фракція "БЮТ-Батьківщина") також розцінює виїзне засідання Шевченківського районного суду Києва у слідчому  ізоляторі як тортури над екс-прем'єром України Тимошенко й операцію  спецслужб сусідньої держави. 

"Ті провокації, ті тортури над Юлією Тимошенко - це така навмисна  спеціальна операція служб сусідньої держави, щоб зірвати 19 грудня  ратифікацію угоди з ЄС. Все роблять, щоб цієї угоди не було", - заявив  він.

http://www.newsru.ua/ukraine/08dec2011/bes_asoc.html

Це вже навіть не сталінізм. "Кірєєвих" у нас вистачить на всіх

Вже дев'яту годину у камері Юлії Тимошенко триває виїзне засідання Шевченківського райсуду Києва. Слідчі СБУ намагаються домогтися ще одного арешту лідера опозиції, повідомляє прес-служба "Батьківщини". За весь цей час суддя Андрій Трубніков не задовольнив жодного клопотання захисту. Зокрема, він відмовився припинити судовий розгляд у зв'язку з  погіршенням стану здоров'я Тимошенко та не задовольнив клопотання про допуск преси на засідання.

Під СІЗО перебувають народні депутати, журналісти та прихильники Тимошенко. При цьому на прилеглій до СІЗО території не вмикають ліхтарі, хоча зазвичай у цей час вони вже освітлюють вулицю. Це значно ускладнює роботу журналістів, оскільки важко побачити хто заходить і виходить з ізолятору.

Але в той же час, народний депутат України від Партії регіонів Володимир Олійник вважає, що суддя обрав найбільш гуманну, з можливих, форму проведення суду над Юлією Тимошенко. Про це він заявив в ефірі телеканалу TVi. "Суддя поставлений в рамки Кримінально-процесуального кодексу. Тому в  нього було два шляхи - або відвезти Тимошенко до суду і там приймати рішення, або зробити виїзне засідання. Вивозити Тимошенко на ношах до суду суддя вважає не гуманним, і прийняв рішення провести виїзне засідання", - упевнений нардеп. "Є протиріччя в законодавстві, в старому Кримінально-процесуальному кодексі 1963 року, який не враховує сьогоднішніх реалій, тому вина в тому, що ми живемо за такими законами, лежить на суспільстві, яке погоджується жити за такими нормами", - вважає Олійник. Політик упевнений, що з прийняттям нового КПК ситуація зміниться в кращу сторону. "Буде новий КПК - буде рівність можливостей, а ми зараз намагаємося  втиснути в рамки старого закону, стандарти Європи", - резюмував Олійник.   

Gazeta.ua

Есть такая партия "Фітнес Змін".!? Не до смеха, уже.

Молодой парень держит флаг «Фронт змін», но на вопрос корреспондента, как называется партия, отвечает: «Я не знаю. Стою просто».  Корреспондент просит парня прочитать название на флаге. Парень отвечает  «Фітнес змін».

«А чего? И действительно «фітнес змін». И лидер спортсмен. Помнится, не так давно Яценюк расказывал, что занимается спортом 6 часов в сутки. Ничего общего не находите? Янукович плавает по 10 км каждый день..... Не хотелось бы верить, но похоже Яценюк относиться к политике как к игре в войнушки в песочнице», - пишет блогер.

 Что дальше делать Яценюку?

  "Тяжело что-то менять, ничего не меняя. Но мы всё-таки будем"

Михаил Жванецкий

 Первая самостоятельная политическая акции партии «Фронт Змін» Арсения Яценюка, первая за всю недолгую историю её существования, обернулась сразу двумя громкими скандалами – публикацией в СМИ разнорядки областным властям из Администрации президента Януковича с требованием «предоставить организаторам акции содействие» по всем вопросам (от аренды транспорта до дополнительных бригад  «скорой») и разоблачением с помощью соцсетей процесса привлечения на эту «массовку» легкодоступной молодёжи по тарифу 15 грн./час. Особой пикатности добавляет тот факт, что главным рекрутёром субботних псевдофронтовиков выступил Руслан Багмут, профессиональный провокатор и специалист по поставкам «мяса» на митинги «регионалов».  Не один год подряд наблюдая за Арсением Петровичем, можно только представить как сильно воспримет он все эти нелицеприятные  факты. На какое-то время исчезнет, замолчит. Ему снова потребуются  усуги персональных бизнес-тренеров.

Мог ли «Фронт Змін» в субботу поступить как-то иначе? И да, и нет. У любой молодой  политической силы неизбежно возникнут (и всегда возникают) трудности с  ресурсами. Другой вопрос в том, как преодолеть искушение и обойтись без  грязных, но давно проверенных методов - «звонок другу», друг или  несколько друзей в данном случае нашлись в аппарате президента, и,  естественно, банальный подкуп как основа основ политической коррупции. Понятно, что Яценюк лично не занимался всей этой подготовительной работой, ставшей сейчас  столь интересной для журналистов и блогеров. Его прежде всего беспокоил  предполагаемый общественный резонанс от завершения подписной кампании по отставке Виктора Януковича. На неё было потрачено добрых несколько месяцев и ещё не известно сколько денег. Проблема Яценюка не в багмутах, и не в обвинениях в подигрывании властям.Его проблема как и прежде в отсутствии  самостоятельности и полной личной закрытости. По крайней мере, так он  выглядит со стороны. Открытый, стремящийся к публичности, а значит и к  власти политик, согласитесь, никогда не станет запрещать своим родителям общаться с журналистами.

Понимает ли Яценюк собственные ограничения? Наверное, да. Желание рано или поздно  возглавить государство, стать президентом у него вполне искренное,  говорят, с детства. Отсюда и все эти сборники инаугурационных речей, и  боевики об американских президентах. 

Обстоятельства всегда были к нему более чем благоприятны. Жизнь складывалась так, что в силу природных способностей, главная из которых – умение убеждать других, Яценюка всегда замечали и продвигали вперёд. Что неминуемо создавало  представление о неком «проекте», сначала кадровом, корпоративном (банк  «Аваль»), а после Оранжевой революции 2004 года – политическом,  политическом проекте.

Лучшего противоядия кроме открытости и последовательности здесь не существует. Но Арсений Петрович до сих пор предпочитает прятать нужные карты в рукаве, вместо того чтобы играть в отрытую. Близкие к нему люди, да и вообще аналитики, эксперты ведь прекрасно понимают, что наибольшим реальным достижением «Фронта Змін» за 2011 год будут не тонны собранных подписей, а практически свершившееся  смещение с поста главы городской администрации Одессы уголовного  авторитета «Кактуса», более известного как Костусев Алексей Алексеевич, произведённого в интересах видного «фронтовика» Эдуарда Гурвица. Именно Гурвиц, а не Ахметов, и является сейчас крупнейшим спонсором «бело-зелёных». Почему бы не сказать об этом открыто? Почему бы не сказать: «Да, это мы и никто иной освободили (освобождаем)  город-герой Одессу от мафиозных кланов. А сейчас начнём там внеочередные выборы». Неужели здесь есть чего стыдится? Точно  также Гурвица можно было бы пригласиь выступить на Михайловской площади. За ним сотни тысяч избирателей, и он ничем не  хуже «фронтовых» новобранцев Николая Мартыненко, Геннадия Москаля или Руслана Князевича.

В Одессе находиться рядом с Гурвицем можно. А в Киеве не желательно? 

Или быть может Гурвиц не вписывался в общую концепцию митинга, потому что никогда не выступал против Януковича? Возможно, равно как и нет никакой гарантии успешности истории с  подписями. Для «раскачивания» общеполитической «лодки» заимствованная у ВО «Батьківщина» и движения «Спільна Справа» идея неплохая, но для роста рейтинга общественного доверия к «Фронту Змін» явно недостаточная. Её авторы в отличии от гламурных «фронтовиков»  каждый день работают над выполнением партийных программ и заданий  съездов, а не заняты какими-то отдельными выходами «в люди».  Яценюк якобы замахнулся на Януковича, но гораздо важнее для него самого, а также для возглавляемой им  политсилы, было бы закрепится на местах, освоить плацдармы дальнейшего,  то есть финального наступления. Случай с Гурвицем показывает, что «Фронту Змін» это по силам.

Арсений Петрович любит повторять о 13  мэрах городов, полученных в ходе местных выборов 2011 года. Где они?  Почему их тоже нет на сцене? Или он лично не влиятет на то, кто и когда  начинает рядом с ним появляться, и в последствии нам придётся увидеть  массу любопытнейших персонажей?

В Тернополе актив «Фронта Змін» возглавляет покинувший «Нашу Украину», бывший мэр города Роман Заставный. Город поделили на пару ВО «Свобода» и Партия регионов, глава «регионалов», спортсмен Орест Муц при каждом  удобном случае рассказывает где и при каких обстоятельствах имеет дело с «наличкой» Олег Тягнибок. Но любые потуги Заставного (например, по защите от произвола местных властей храма римо-католической общины в парке Независимости) так и остаются на местном уровне. На Верхнем Валу ему отвечают: «Мы сейчас не ссоримся со «Свободой».

И подобные случаи не единичны. Яценюку было бы неплохо забыть о своём прошлом статусе «кандидата в  президенты», забыть о своих ясновельможных соседях по Новым Петровцам.  Он лидер недавно созданной всеукранской партии, одним своим названием  предусматривающей «изменения», реформы. И прежде чем от «А» до «Я» он не пройдёт путь партийного лидера, вероятно, не стоит браться за  непосильные, рискованные задачи. Потом снова будет некогда.

 dm_dobriyUAINF

  UAINFO

Смена руководства фракции БЮТ согласована с Тимошенко год тому

Экс-лидер фракции БЮТ-Батьківщина Иван Кириленко и ее новый руководитель Андрей Кожемякин заявили, что смена руководства фракции обсуждалась с лидером партии Юлией Тимошенко.

Тимошенко доложили о смене руководства фракции БЮТ "Мы вчера обсудили этот вопрос на политсовете и такое решение было принято согласовано. А с Юлией Владимировной мы обсуждали этот вопрос еще год назад, что нам пора в связи с теми событиями, которые произошли в результате президентских выборов и так далее, пора давать дорогу более молодым, инициативным членам фракции", - сказал Кириленко. "Андрей Анатольевич (Кожемякин - ред.) как раз полностью соответствует этим требованиям, и фракция сегодня единогласно приняла его. Это прекрасный выбор, я говорю откровенно, и нужно было сделать это раньше", - добавил Кириленко. Кроме того, Кириленко заявил, что намерен сосредоточиться на организации избирательной кампании партии Всеукраинское объединение Батьківщина по выборам парламента. "Фракция приняла решение о том, что я перехожу на другой участок работы, который связан с началом разворачивания избирательной кампании и нужно сосредоточиться на том,чтобы в новых условиях, с новым законом успешно пройти избирательную кампанию. Поэтому я перехожу на работу сейчас в центральный аппаратнашей партии для организации работы избирательного процесса нашей политической силы", - сообщил Кириленко. В свою очередь Кожемякин подчеркнул, что в своих комментариях депутаты постоянно подчеркивают то, что лидером фракции и политической силы бессменно остается Тимошенко. "Политические задачи фракции в Верховной Раде ставит Юлия Владимировна Тимошенко", - подчеркнул он. "Поэтому информация, о которой вы спрашиваете, ей известна", - добавил Кожемякин. Кожемякин также заявил, что фракция БЮТ-Батьківщина выразила ему доверие, и в этом "заслуга Ивана Кириленко". "Я хочу вам сказать, что Иван Григорьевич для меня не только тот человек, у которого я учился и учусь политике и политическим наукам, это мой друг и мы с ним дружим семьями и за пределами политики, за пределами парламента", - сказал он."В наших отношениях ничего не изменилось, я хочу поблагодарить фракцию за доверие, и хочу выразить надежду, что у нас будет с вами и с журналистами сотрудничество в рабочем ритме", - добавил он.