Roland Mikiani (c) #Врадіївка

Можна сказати, що вже втретє за Януковича український Південь не дав поставити себе на коліна. Під «Півднем» ми розуміємо все Причорномор`я, окрім Криму. Крим — це інше... Й спілкуються з владою там завжди по іншому.

Хронологічно ці три випадки, або назвемо їх краще «точки напруги», беспосередньо прив`язані до найбільш зухвалих, нелюдських злочинів за участю місцевої партійно-правоохоронної номенклатури ПР:

- наруга над Оксаною Макар;

- перешкоджання роботі агрофірми Аркадія Корнацького;

- а тепер і трагедія з Іриною Крашковою.

Усі ці епізоди мали та, як у випадку з Корнацьким, дотепер мають місце на Миколаївщині, де з вищих посадових осіб області досі ніхто не поніс персональної відповідальності, чим ще більше підсилюється загальне несприйняття #покращувачів. Ніхто з численних аналітиків Партії регіонів, не кажучи вже не менш чисельний партапарат, так і не зрозумів, що за умов повної відсутності будь-яких #покращень в ім`я власного політичного самозбереження варто зробити все можливе аби не допускати у стратечно важливій для кандидата в президенти-2015 Януковича В.Ф. частині країни чогось подібного до інциденту на 8 березня 2012 року. Натомість убезпечена вертикальною корупційною залежністю миколаївська мафіозна пухлина почувається як ніколи комфортною та захищеною, пожираючи у кожному сенсі цього слова нові людські життя, нові родини, нові підприємства та господарські активи.

Тому коли стає відомо про беспоредню причетність одного із підозрюваних у згвалтуванні пані Крашкової «перевертнів» у погонах до рейдерського захоплення врожаю зернових на полях опозиціонера Корнацького, ніхто не вважає це добре поставленою п`єсою з повномасштбаної дискредитації режиму Януковича, й не відкидає цей факт як такий що неможливий за жодних обставин. Міліція (точніше не міліція як орган влади, а менти як джерело безвладдя) — єдина надійна опора #покращувачів, відмова від якою передбачатиме припинення їхнього існування. 

Мент — це символ доби кримінально-олігархічного #покращення, а тому кожен, хто кидає виклик ментам, чи відмовляється від виконання волі «перевертнів» підлягає безумовному знищенюю Системою.

Активісти «Дорожнього контролю» на чолі із лідером цієї правозахисної організації Ростиславом Шапошніковим. Випадковий перехожий на вулиці. Успішний бізнесмен, що потрапив у «розробку» чи має контакти із опальними громадсько-політичними діячами. Симпатична дівчина на автобусній зупинці, така як 29-річна Ірина з Врадіївки. Наляканий постом ДАІ звичайний водій звичайного авто. Власниця будинку в інвестиційно привабливій частині Києва, звичайна вчителька української мови... Перелік потенційних жертв «перевертнів» може тривати до безкінечності.

Менти підтримують Систему, а Система покриває ментів. Вона відразу кидається всіює своєю масою на того, хто бодай чимось становить їй щонайменшу загрозу, загрозу реальну чи віртуальну.

Пригайде з якою люттю найбільш рейтингові телеканали переслідували (та що там, буквально полювали) на родину підозрюваного у вбивстві охоронників з гіпермаркету «Караван». Не дивлячись на зимову негоду й постійну хурделицю у дворі багатоповерхівки за місцем фактичного проживання Мазурка, там постійно чергувало кілька ПТСок зі знімальними групами. Для чого? Аби відразу виводити у прямий ефір відеозображення кожного виходу назовні дружини та єдиної доньки підозрюваного. 

Чому з такою самою творчою енергією телевізійна машина не кинулася шукати Євгена Дрижака, головного підозрюваного у нападі на Крашкову, якому дали втекти колеги-міліціонери? Чому ніхто не прагне допитатися генерала МВС Грицака, якого киянка Ніна Москаленко вважає головним замовником рейдерського захоплення своєї ділянки землі біля Ботанічного саду? Принагідно у того ж таки пана Грицака можна біло б поцікавитися, яку роль у його професійній біографії відіграло одруження на племінниці Леоніда Кравчука, президента України 1991-1994 рр.

Відповіді на подібні запитання відомі. Дрижак — частина Системи, яку за жодних умов не можна вилучати з корупційно-мафіозного обігу, інакше вибудовувана з такою ретельністю Система, система влади посткомуністичних фамільних еліт під егідою Партії регіонів зникне, перестане існувати.

Інша справа якась вчителька... Чи якийсь «западенець» Мазурок, у родини якого, як потім виявилося, існував давній комерційний конфлікт з МВС. Як відомо, високо естетичне зображення  відокремленої від решти тіла голови людини, зовні дуже схожої на Мазурка, співробітники МВС потім розвісили на усіх станціях Київського метрополітену. Кажуть, знайшли у Дніпрі.

Чи якісь журналісти на якійсь акції якогось протесту. Певно, самі напросилися.

Чи вагіта продавчиня з райцентру у Чернігівській області, якій ще один такий п`янющій «перевертень» (за повідомленнями ЗМІ, член ПР на додачу), засадив мисливського ножаку.

Чи якась дівчина з якоїсь Врадіївки, змушена без чоловіка виховувати свою дитину. Ласа здобич для сільської гопоти з посвідченнями. Мовляв, захистити ж її (у звичному для них розумінні слова «захист») нікому.

Дмитро ДОБРИЙ

У травні обсяг робіт у будівельній галузі зменшився на 29,1% рік до року (у квітні – відповідно 21,7%). Як наслідок – за п’ять місяців 2013-го галузь втратила 17,8% обсягу виробництва й опустилася нижче від «дна» 2010-го (після кризи 2008–2009-го, але ще до пожвавлення, зумовленого підготовкою інфраструктури до Євро-2012). Оскільки брак інвестицій сьогодні – це відсутність зростання завтра, така динаміка свідчить про те, що найгірші місяці для економіки ще попереду. Також поглиблюється криза й у транспортній галузі: якщо за чотири місяці вантажообіг зменшився на 10,7% порівняно з аналогічним періодом минулого року, то за п’ять місяців падіння вже становить 11,4%. Кризові явища пом’якшуються сільськогосподарським виробництвом та роздрібною торгівлею, які дещо зростають (відповідно на 5,1% та 11,6% за п’ять місяців проти січня – травня 2012-го). Однак цього замало з огляду на те, що темпи приросту першого лишаються незмінними другий місяць поспіль, а обороти останньої спадають (12,7% за чотири місяці).

Ситуація на зовнішніх ринках сприяє радше поглибленню економічної кризи в Україні, ніж виходу з неї. Так, падіння промисловості в ЄС, за інформацією Євростату, триває, хоча й сповільнилося у квітні до 0,8% рік до року після того, як уже практично півтора року щомісяця фіксували падіння на 2–3%. Ця тенденція нібито позитивна й може згодом підтримати українську промисловість, особливо якщо вдасться підписати Угоду про зону вільної торгівлі з ЄС у листопаді 2013-го. Однак, нині на українську економіку тисне російський чинник. промисловість Росії, за даними Росстату, у травні впала на 1,4% рік до року. Це вже третій від’ємний результат за підсумками місяця у 2013-му, який фіксується після кількарічного невпинного зростання. Тому й не дивно, що абсолютним аутсайдером вітчизняної промисловості є машинобудування, яке у травні втратило 18,1%, адже РФ – основ­ний ринок збуту для нього. Приблизно у другому півріччі 2013-го, коли Росія, швидше за все, увійде в рецесію, стане зрозуміло, наскільки глибоко ця галузь потягне за собою всю економіку України.

На тлі падіння промисловості загрозливими видаються показники фінансового сектору. Так, дефіцит зведеногобюджету України за чотири місяці 2013-го сягнув 18,9 млрд грн, що втричі більше, ніж за аналогічний період 2012-го. При цьому в розшифровці доходів до скарбниці нинішнього ро­ку з’явилися авансові внески з податку на прибуток підприємств, які в I кварталі становили 10,7 млрд грн. Тож якби уряд не викачував гроші з бізнесу, дефіцит зведеного бюджету за чотири місяці міг би бути ледь не удвічі більшим. За майже повне I півріччя 2013-го (до 24 червня  включно) обсяг ОВДП, які перебувають в обігу, зріс на 41 млрд грн (із них 23 млрд грн прийняв НБУ, надрукувавши під це відпо­­відну кількість гривень, і 19 млрд – комерційні фінустанови); також здійснено два розміщення ОЗДП, які поповнили скарбницю на $2,25 млрд. Таким чином влада на початок травня сформувала певний запас – 13,1 млрд грн на рахунках регулятора й 5,2 млрд грн у комерційних банках.

Цього мало б вистачити для фінансування дефіциту бюджету «від позики до позики», якби не два нюанси. По-перше, українські єврооблігації вже почали різко дешевшати. Наприклад, Україна-2013 наразі торгується з дохідністю до погашення 9,75%, хоча розміщувалися єврооблігації під 7,5%, а ще два-три місяці тому торгувалися під 6–7%. Отже, брати в борг за кордоном стає дедалі дорожче, і ситуація, найімовірніше, погіршуватиметься, якщо буде можливість позичати взагалі хоч щось. По-друге, внутрішні запозичення є сезонними: 2012-го обсяг ОВДП в обігу за перше півріччя зріс на 28 млрд грн, а за друге не змінився. Якщо в перші шість місяців 2012-го банки мали достатню ліквідність, щоб допомагати уряду (викупили облігацій майже на 18 млрд грн), то далі через проблеми з ліквідністю почали зменшувати свій портфель ОВДП і НБУ був змуше­­ний втрутитися, викуповуючи їх.

Усе вказує на те, що ще кілька місяців – і платоспроможність уряду виявиться під загрозою. У будь-якому разі ситуація в економіці й державних фінансах нині значно гірша, ніж минулої осені. Команда «сімейних молодореформаторів» з останніх сил відтягує економічний колапс, намагаючись втілити ідеї про казначейські векселі, боротьбу з трансфертним ціноутворенням тощо. Проте всі ці заходи лише погіршують перспективи країни після того, як ресурс «стабілізації» буде вичерпано.

Обговорення звіту Парламентської Асамблеї Ради Європи про відокремлення політичної від кримінальної відбулося не без інтриги. Представники української влади та їхні союзники мобілізувалися, щоб прибрати з резолюції згадки про Україну. Те, що документ розглядали саме в п’ятницю, - день найгіршого відвідування Ради Європи, - давало їм додатковий шанс. Поза тим, опонентам грубих силових методів у політиці цього разу вдалося зібрати в залі достатньо голосів, щоб відстояти важливу правову новацію — перше в історії запровадження терміну “політичний в’язень”. Про юридичний та політичний сенс події — наша розмова з автором доповіді “Відокремити політичну відповідальність від кримінальної” Пітером Омтзігом.

Тиждень.ua: Пане Омтзіг, з резолюції про відокремлення політичної відповідальності від кримінальної зникли згадки про Україну та Ісландію, які Ви пропонували в проекті документу. Чому так сталося?

- Опоненти наполягали на тому, що резолюція має бути нормотворчим документом. Як доповідач, я погодився, бо рішення Європейського суду з прав людини стосовно Юлії Тимошенко чітко каже, що її було ув’язнено з інших причин, які не входять до визначення “правові”. Тобто - з політичних причин.
Згадаємо, що тільки Україна та Росія мають вироки Європейського Суду з прав людини за статтею 18 Європейської Конвенції, - за незаконне взяття під варту. Україна - двічі за рік. Найважливіше, на мою думку, - що в резолюції збереглася вимога до країн, чиє законодавство дозволяє під приводом боротьби із зловживанням владою надуживати позбавленням волі,  змінити ці закони. Іншим здобутком, вважаю, є те, що сам звіт був ухвалений без поправок. А звіт, якщо Ви його читали, містить дуже жорстку критику української системи судочинства. Оскільки представники української правлячої партії проголосували за нього, то роблю висновок, що мою критику вони вважають справедливою. Звіт також визначає пані Тимошенко є політичним в’язнем, згідно з нормою, яку затвердила Парламентська Асамблея Ради Європи в жовтні минулого року. Цей момент є дуже важливим для України, яка сподівається невдовзі підписати з Європейським Союзом угоду про асоціацію. Згідно з вимогами Копенгагенського договору, не може бути політичних в’язнів у країнах, які перебувають у близькому партнерстві з ЄС та в перспективні сподіваються на  ймовірне кандидатство. Ця резолюція містить правові механізми, які можуть допомогти вирішити проблему як Тимошенко, так і Луценко. Бо помилування колишнього міністра внутрішніх справ не означає його повноцінне відновлення в громадянських правах. Він не визнаний невинним. 

Тиждень.ua:  Чи намагалися на Вас вплинути представники української влади, щоб пом”якшити  звіт, скоротити аналіз української ситуації ?

- Так, деякі українські депутати та їхні друзі в Парламентській Асамблеї надзвичайно переймалися змістом звіту та формулюваннями резолюції. Але жоден з них не висловився про висновки до звіту! А висновки однозначні: і Юлія Тимошенко, і Юрій Луценко підпадають під визначення політичних в’язнів! Врешті, опонентам не було що заперечити на це після рішень Європейського суду з прав людини як щодо Тимошенко, так і щодо Луценка.

Тиждень.ua:  : Чи відповідає дійсності інформація, що, на рівні переговорів перед голосуванням, резолюцію без згадок про Україну фактично “поміняли” на звіт без поправок, в якому Україну згадують ледь не п’ятдесят разів?

- Можна так сказати. Ви ж самі бачили, що представники правлячої партії підтримали звіт, де Тимошенко визначено політичним в’язнем.

 Тиждень.ua: Якщо українська влада проігнорує вимогу резолюції реформувати законодавство стосовно зловживання владою і далі послуговуватиметься фактично радянськими правовими нормами, де чітко не визначено, що є зловживання, а що ні, які механізми впливу на офіційний Київ має Рада Європи?

- Україні має бути соромно за себе. Коли країну засуджено на рівні Європейського суду з прав людини, і не за затягування термінів слідства, що трапляється з багатьма країнами, не за якісь процедурні помилки, а за те, що відомі та впливові політики потрапляють за ґрати без законних підстав, вона зобов’язана відмовитися від такої практики, а не звинувачувати інших в упередженому ставленні до себе. Якщо рекомендації звіту не будуть взяті до уваги, справа може потрапити на розгляд Комітету Міністрів, а Комітет може поставити до дії процедуру моніторингу. Це однозначно означатиме, що країна не виконує зобов’язання, взяті на себе під час вступу до Ради Європи, що її політична практика не відповідає європейським стандартам.

Тиждень.ua: Які Ви особисто маєте механізми нагляду за виконанням резолюції?

- Мої повноваження доповідача зберігаються повний рік після ухвалення звіту. Весь цей час я буду дуже уважно відстежувати ситуацію в Україні на предмет зміни законодавства в частині визначення злочину “зловживання владою”.

Луганская область – единственная в Украине, где КПУ реально претендует на власть. В этом регионе партия Симоненко имеет наивысшую поддержку, а ее представители занимают ряд высокопоставленных должностей в органах местного управления.

Из-за слабости и откровенной коррумпированности местных регионалов, которые, в отличие от «донецких», представлены здесь бывшими комсомольцами и бездарными партработниками КПСС, Партия регионов имеет в области высокий антирейтинг. На этом и паразитируют коммунисты, предлагающие луганским избирателям якобы альтернативу «прислужникам капитала». На самом деле, как показывает жизнь, чиновники от КПУ являются точно такими же лжецами, как и представители правящей партии.

В 2010 году коммунист Спиридон Килинкаров выставил свою кандидатуру на пост мэра Луганска, стабильно лидировал во всех соцопросах и по общему признанию выиграл у регионала Сергея Кравченко, вызывающего у большинства луганчан тошноту. Однако в итоге пост мэра коммунистам пришлось уступить по договоренности с ПР. В результате Кравченко с помощью явных фальсификаций нарисовали смешную победу с перевесом в 21 голос, после чего в городе он получил прозвище «Очко». Коммунистам же в качестве утешения отдали место секретаря Луганского городского совета, места в исполкоме, а также уступили им сферу влияния в столь жирной отрасли городской экономики, как транспорт.

Так в исполком Луганского городского совета попали Александр Филипский (первый секретарь Луганского горкома КПУ), который получил пост секретаря горсовета и Александр Готин - доверенное лицо Спиридона Килинкарова, глава юридической группы его предвыборного штаба.

Заполучив власть, коммунисты взялись за передел рынка пассажирских перевозок в городе. Естественно, в пользу своих перевозчиков. Происходило это под громкими лозунгами «борьбы с транспортной мафией», но мы то знаем правду. В результате, контроль над перевозками в городе сосредоточили в своих руках в основном два предпринимателя – директор ООО «Автопассажиртранс» Сергей Серебряков и директор ООО «Автостар-Луганск» Константин Попов, которые состоят в родственных связях друг с другом. В настоящее время в их руках находится 30% рынка перевозок, но этим аппетиты бизнесменов далеко не ограничиваются. В союзе с коммунистами они планируют установить на рынке луганских перевозок монополию.

Весной представители КПУ пролоббировали назначение на пост руководителя городского транспортного управления Луганска кандидатуру Андрея Когута, который состоит в родственных отношениях и с Поповым и с Серебряковым.

Андрей Когут

Решающую роль в этом сыграл коммунист Александр Готин, который был давним партнером Когута, а также участвовал вместе с ним в нескольких сомнительных махинациях. Так, в 2005 году, когда Когут занимал пост директора городского автобусного парка, Готин, как юрист, активно помогал ему банкротить ГАП, вследствие чего из парка ГАПа бесследно исчезли 8 автобусов, а большая часть территории оказалась у предприятия родственника Андрея Когута - Александра Попова.

Шанс установить тотальный контроль над перевозками в Луганске у Константина Попова и Сергея Серебрякова будет 25 июля. На этот день назначил конкурс среди перевозчиков коммунист Филипский.

Регионалам такой расклад явно не понравился, поэтому коммуниста Готина быстро вывели из состава исполкома горсовета. В ответ на это КПУ сразу же заявили, что коммуниста убрали по политическим мотивам, но это, разумеется, не соответствовало действительности. Александр Готин пал жертвой войны за передел рынка. Just business...

Особенно доставляет биография «жертвы режима». Отличился Готин не только участием в разграблении автобусного парка, но также успел побывать фигурантом семи уголовных дел. В 2009 году, еще до того, как коммунист попал во власть и возглавлял собственное ООО «Юридическая фирма «ТЕРРА ЛЕКС», он незаконно увольнял своих сотрудников, задерживал или сокращал на собственное усмотрение зарплату, за что против него возбудили четыре уголовных дела. Остальные три появились уже в нынешнем году.

1) Уголовное дело №12013030050000283 открыто по ст.191 Криминального кодекса Украины 17.01.2013 по факту присвоения Готиным чужого имущества

2) Уголовное дело №12013030050000256 открыто по части 4 статьи 190 Криминального Кодекса Украины 16.01.2013 по факту мошеннических действий.

3) Уголовное дело №12013030050000255 открыто по части 1 статьи 357 Криминального кодекса Украины 16.01.2013 по факту присвоения документов предприятий и физ.лиц.

И это у нас доверенное лицо и верный соратник одного из самых известных нардепов от КПУ - Спиридона Килинкарова. Похоже, этот отдельно взятый товарищ возвращать страну народу не собирается. И даже наоборот – не против сам чего-нибудь у народа отжать.

Его соратники по партии за луганские деньги еще поборются. Зря что ли сливали голоса своих избирателей в 2010 году? Борьба, судя по всему, будет серьезная. В ПР явно решили, что достаточно отплатили красным за сдачу Луганска три года назад, и теперь собираются побороться с коммунистическими протеже на рынке пассажирских перевозок. КПУ, в свою очередь, до последнего будет отрабатывать деньги своих партнеров.

И все это под гневные призывы к борьбе с олигархами. Какой восхитительный и незамутненный цинизм.

frankensstein