Перші рядки за роки і роки мовчанки. Надихнув чіткий речитатив красивого жіночого українського репу. Дякую, що розв"язали мій душевний вузлик. Я хочу навчитись тебе чути Торкатись твоїх душевних гамм Резонувати, битися в такт і вміти Зганяти дим дешевих, непотрібних драм. Ти знаєш, я часто дивлюсь на тебе збоку Ловлю ритм твоїх пальців і повік І знаю кожну ноту, значення кожного дотику Ти мур, який зберігає спокій не один вік. Ти...

Читати далі...

«-Кожен знає, що він помре, повторив Моррі, - Та ніхто не хоче в це вірити. Якби ми в це вірили, то жили б інакше.» «У мене не було вибору» - доволі популярна фраза в наші дні. Я і сама частенько зловживала нею, вірячи в ці слова, як в щось незаперечне і доведене великими розумами. Я чула це з уст інших людей, які карбували в собі ненависть, злобу, жаль до себе, образу на весь світ, бо вони також вірили, що це єдиний вихід який їм даний. І вони...

Читати далі...

Я співаю в цей момент. Холодні ноги, ніс і руки і Скай з його рідною "Тебе це може вбити". З роками голос в мене кращий став, хоч це все одно на рівні закритих кухонних дверей і переляканого кота. Мені не сумно, мені не радісно, просто я немов на порозі чогось мені невідомого. Наче я щось вирішила, але що саме - немаю свідомого уявлення. Та коли співаю я накриваюсь емоціями, які в будні дні всі десь під важким запиленим килимом "надважливих" справ і переживань. Коли співаю я ...

Читати далі...

Вирішила підтягнути свої знання з рідної і солов"їної) Коми, тире, двокрапки і таке інше. Перелопатила купу додатків для тренування, а все дурня якась з набридлою рекламою тупого контенту. Нічого краще за старого підручника Ющука я і не знайшла) Хоч раніше всю цю пунктуації як насіння лузгала. Притупіла з роками)) Робота, як говориться, не сприяла. Вчора вибрались прогулятись в місто. Я так скучила за прогулянками, що ловила всі розмови перехожих і випадкових сусідів в кафешці. Ми...

Читати далі...

На вулиці стійкий запах паленого цукру, смаженої кави і попкорну, і все це під аккомпанемент блискавок і грому. Невчасна нічна чашка міцного чаю змусила мене сісти за клавіатуру. Що я хочу сьогодні обдумати? В голові стільки думок, і їх все більше і більше після кожної нової книги. Кіно не дивлюсь, люблю його до безтями, та втратила надію знайти щось цікаве. І так, що мене гризе? Вже тричі починала речення і стирала. Напевно ця думка ще недозріла, дам їй ще трохи часу...

Читати далі...

Сніданок приводить мене до тями.. Кава не найкращої якості, сонячні промені в потилицю - все говорить про те, що мені не вистачає світанків. Чомусь так викладати думки в щоденнику мені не вистачає тями. Там більше емоцій, а тут пишу все що пишуть пальці))). Ніч виявилась безсонна, Просто в який момент не захотілось впадати в небуття, а віддатись потоку думок. Я певно варю найгіршу каву в світі))) Добре, що чоловік її не п"є, а то б його любов до мене затьмарилась) Якби не карантин, то я б...

Читати далі...

Стандартний перфораторний день, благо всі затихли в той час коли у мене була робота) Прочитавши коменти до попереднього поста, я знову (вже вкотре) зауважила, що багато людей не розуміють, бояться негативних емоцій. Бояться, утилізують, капсулюють, закопують і не проявляють. Навіть на папері, я вже не говорю, щоб вголос виказувати своє незадоволення. Від таких людей не розумієш, що очікувати, бо рано чи пізно все це вилізе на поверхню. Абсолютно нормально проявляти незадоволення коли...

Читати далі...

Чергова сторінка мого online - щоденника. Я ненавиджу людей. Всіх: хороших, поганих, білих, чорних, традиційних, нетрадиційних. Чому? Бо всі вони роблять ремонти. І я не можу нічого з цим зробити і кудись втікти. Навіть ходили розмовляти, щоб хоча б не починали о 9.00 ранку.. Так, я розумію, що закон дозволяє. Но, блядь, коли карантин і всі вдома, можна зробити якісь етичні висновки. Навіть насунувши на себе наушники для звукозапису, і слухаючи позитивного Моцарта, я мимоволі уявляю, як...

Читати далі...

Хочеться тихо сидіти і мовчати. Вчора надибали круте радіо з класичною музикою і діджеєм в якого голос чистий оксамит. Так не хочу готувати їсти, прибирати, якесь тотальне знесилення. Ще і клієнтки всі в коронавірусі. Треба якось релакснути. Зроблю одну порцію "турпоходного" супу: пів банки консервованої квасолі в томаті, 2-3 ложки тушонки, зелень, заливаєм кип"яченою водичкою і на 5 хвилин в мікрохвильовку. Смакота. Боже, яка я тошнотна..

Вже двоє моїх клієнтів зіткнулись з Ковідкою. В однієї батьки захворіли, а в іншої взагалі вся родина.. Трішки підщипує мою тривогу, що і не дивно. Чоловік на нервах трохи, та це скоріш робочі моменти, навіть кіт якийсь тривожний, хоч це певно його ластів"їне гніздо на балконі бісить, і в нього фрустрація) Я вже сама третій раз розігріваю чай в мікрохвильовій. Робота відволікає, да і прибирання на мене дивиться котячою шерстю по кутках. Ладно, треба щось робити. Здибаємось