Чи говорите ви правду.....собі?
- 26.05.14, 02:03
Головне розібратись в своїх почуттях. Коли в голові в тебе звучить правда, то не виникає жодних сумнівів. Ніяких похибок, відхилень, різних кромольних "але, напевно", правда вона гола: ніяких суконь,ошатностей, чи навпаки -лахміть. Тільки "Так" чи "НІ", а особливо коли це стосується кохання. Я все життя була як той мілкий човен, якого хитало в болоті сумнівів, коли я зустрічала чергового " кавалера". Всі ці "подобається/напевно/краще ніж щось/аби не так нудно як в минулий раз" сьогодні здаються мені жалюгідними і навіть огидними, хоч і не позбавлені якогось сенсу, хоч би взяти і досвід. Якщо чесно, я хотіла написати романтичне есе про моє кохане ,рідне, дуже серйозне, але трішки безпорадне(чи дуже хитре) диво,але знову перейшла на більш філософські роздуми на вічну тему " проблема людського вибору" , або "Правда життя без фарб і солі", або ще якась інша розумно названа дурня. Мене розтривожило питання правдивості зі своїм відображенням і не важливо чи то в люстерко, чи то в душі. Мені майже 22. Майже нічого , та водночас вже неймовірно багато. Я як те дерево , в якого з кожним роком крона розростається в все більш хитромудру картину. Я вже навіть відчуваю , як десь під лопаткою з мене проростає 22 гілка у вигляді сумнівів, комплексів, зайвої ваги(що тут приховувати:) ), проблем у визначенні свого подальшого шляху в цьому світі. Так хочеться знайти свою дорогу ВЖЦ, щоб на шляху зустрічались вірні друзі, яскраві пригоди і звичайно "Окей, хеппи энд " . та я не Еллі, і у мене немає Тотошки, тільки чорна кусюча кицька, яка хвилюється тільки за своє пузко, та я її не звинувачую, була б я кицькою мене б хвилювало б теж саме) Ну ось дивлюсь я в шкафне люстерко на повний ріст і аналізую , скоріш констатую.. 22, 5 курс, відсутність орієнтирів, трішки зайвої ваги ,яка абсолютно обернено пропорційно трансформуються в великі комплекси, не ідеальна шкіра, відсутність сили волі і цілеспрямованості(щось там накльовується, але лінь рубає всі прагнення на корінь), явне переоцінення своєї особи в інтелектуальному плані, таке враження , що я розвивалась тільки в школі, а ВУЗ добавив тільки самокопання, вино і 5 кг сала) Ненавиджу офісну роботу, і то не проста лінтяйна ненависть, я людей не люблю, звикла все робити в самотності. Взагалом я собі подобаюсь,мені не соромно говорити про свої не рівності . Я така як я є, а хто не сприймає мене- Бог з вами) Будьте щасливі і кучеряві. Я стараюсь адекватно просіювати свої можливості і якості. Я люблю слухати людей розумних , як нас і прозвали дядьки -антропологи, та таких меншість, на всіх інших мені начхати. Хоч в свому лексиконі я рідко вживаю нецензурщину, проте матюки в правильному контексті ,смачно і з інтонацією вжитті спричиняють в мені словесний оргазм. А ще я щаслива, і ні, у мене немає мільйонів бабла , чи якоїсь психічної ,або релігійної паталогії, просто якось йдучи по парку я проаналізувала: я здорова, молода. доволі симпатична, у мене є родина, житло ,їжа, друзі,почуття гумору і власної гідності.. то якого хріна мені ще потрібно. Я просто неймовірна везунка. І більшість українців теж такі, просто вони цього ще не розуміють, а деякі і не зрозуміють- се ля ві, і мать його так. І так хочеться вчитись....вчитись писати романтичні зізнання, випікати лимонний пиріг з меренгою, побачити Дніпро з висоти пташиного польоту.. читати, кохатись з неймовірними оргазмами,насолоджуватись смачною їжею, готувати смачну їжу. Слухати хорошу музику, помічати божих корівок на свому одязі і наївно дивитись на траєкторію польоту цього оракульного жука. знайомитись з людьми, дивитись хороше кіно, і погане кіно, щоб хороше ставало просто "Та це кіно мама родна", читати расистські анекдоти, дивитись на малих посміхнених беззубих малят-засранців і засранок, і говорити "Ні -ні-ні, я ще молода для ролі матері", а сама вже продумала алгоритм і методи виховання своїх чад. Вибирати покупки в маркетах"Хм, які огірки вибрати "Екстра", чи "Ультра" " ,хоч розумієм що в травні і те і те є екстро-ульра тепличне гівно) Але у нас є вибір. ми вправі ввжати себе Важними (тільки не пукайте панове від важності) . Життя прекрасна річ ,як не крути і сік тут ні до чого) Ви щасливі ,панове, ЩАСЛИВІ) тільки зізнайтесь . Все, почуття виконаного обов'язку присутнє..піду поїм) Просто захотілось виговоритись.
1
Коментарі
Гість: Tarua
126.05.14, 02:18
Чи говорите ви правду.....собі?
Лучший в Мире кинозал- это мозг)) всё просто....
Гість: kavaler
226.05.14, 06:23
хорошое эссе...
ёмко,эмоционально,добротно.
як мае бути...
удачi тобi
/ятакбляцьнеумiю/
Alex Sailor
326.05.14, 06:55
У Вас вопрос общий. А психология мужская/женская - разные! Женщины часто воспринимают свои иллюзии за правду.
Но это и к лучшему! Во всяком случае нам, мужикам.
Bartok
427.05.14, 00:18Відповідь на 2 від Гість: kavaler
Дякую))) Приємно читати)
