З Інтернету
огляд польських медіа для українських читачів (передрук/переклад – українська > польська > українська мова)
-----------------------------------------------------------------------------------------------------
Volgal Publicystyka Nacjonalizm bez nacjonalistw
Dodane przez Zalewski , Opublikowano: Poniedziaek, 21 listopada 2011 o godz. 15:03:03
http://www.kresy.pl/volgal ,publicystyka-3?zobacz/nacjonalizm-bez-nacjonalistow ? fot. Wojciech Orowski
Націоналізм без націоналістів Найбільшою загадкою запланованих на наступний рік парламентських виборів в Україні, правдоподібно буде те, чи «Свобода” увійде до Верховній Ради. Та чи здолає вона створити власну окрему фракцію.
Ця партія тепер грає роллю головного «націоналістичного страху на горобців”. Проте, навіть, якщо за її посередництвом націоналістична
риторика попливе з трибуни парламенту, у жаден спосіб це не вплине на зростання рівня націоналізму в українському суспільстві. Бо ж у дійсності у шерегах «Свободи”, яка послуговується радикальною націоналістичною риторикою, практично немає націоналістів. Справжніх націоналістів.
Під поняттям «справжніх” націоналістів розуміємо таких апологетів націоналістичної ідеї, які не тільки її розуміють та поділяють, не тільки цінують її в теорії, але, також, практично втілюють її в життя. Й були готові нести за це покарання. Серед її лідерів, а також звичайній «піхоти”, якось не проглядається бажання сидіти за ідею у в’язниці, за то, здається, охоче посиділи би вони у Верховній Раді за гроші.
Як серед чолових, так рівно й серед шерегових «націоналістів” є велика проблема на тому, що немає народу як такого. Якщо відкинути ‘взірцевих’ ворогів українського націоналізму – Росіян, Жидів, Ляхів , та додати до них ще й «зрадників”, манкуртів та хрунів, зрусифікованих та советизованих, ліберастів та толерастів, а також закарпатських сепаратистів, власників документів інших держав (чи то паспортів, чи то, так званих, «карт” – Поляка, Угорця, Румуна і т.д.), то виявляється, що справжнього «Українського народу” є не так вже й багато.
Біда також й в тому, що оці, які мали би бути популяризаторами та реалізаторами ідеї націоналізму, з погляду рівня господарського розвитку та суспільного становища великою мірою становлять «суспільне дно”.
В такій ситуації провідники націоналістичних сил майже зі сльозами в очах змушенні відмовлятись від характерної для націоналізму засади «пріоритету національного інтересу над суспільним, на користь “боротьби за існування”. Як показала остання конфронтація «Свободи” з місцевою владою Львова, незгода на низкі комунальні тарифи, чи вищи соціальні виплати для населення (серед якого є не тільки прихильники націоналізму), з практичного погляду перед черговими виборами, є уважнішим, аніж задеклароване перед попередніми виборами завдання «усунення від влади неукраїнського елементу”.
Зрештою, прихильникам націоналізму бракує послідовності постави також й в інших царинах, наприклад, в такій важній для справжнього націоналіста справі «обороні національній гідності”. Коли преса розповсюдила висловлення, імпортованій з Києва урядники радонового (повятового) міста Калуш на Підкарпатті, що «Галічані – це немиті Цигані”, націоналістичні організації Галіції «проковтнули” це мовчки.
Нещирість українських націоналістів також може підтвердити не реалізація іншої підставової засади націоналізму – солідарності з представниками свого народу. Про те, як «свободовці” в галіцийських органах місцевого самоврядування розвивають власній бізнес, говориться багато. Але про те, що б вони старались реалізувати старе націоналістичне гасло: «Свій до свого по своє!” не чутно. Чи українські націоналісти купують тільки українські товари, чи перед усім купують в Українців, чи надають знижку з титулу національної приналежності? Цього не видко.
Зате голим оком видко брак національній солідарності в Галіції на прикладах стосунків між водіями публічного транспорту та пасажирами з таємничими посвідченнями особи «учасник”. Невідомо, учасниками яких саме подій були оці 60-70-річні громадяни, проте відомо, що значній частини з них пільги призначені як учасникам націоналістичного підпілля. Доконечно потрібно побачити, з якою ненавистю ставляться до тих водії «мікробусів”, більшість яких чергове удекоровані червоно-чорними та «свободівськими” прапорцями.
Зрештою, водії мікробусів – це окрема тема. Пасією отих водіїв, судячи за символікою, прихильників націоналістичної ідеї – є російська музика «попс", а це переходить за усяку межу безідейності.
Але, то що власне спрямовує нашу увагу на наступний приклад на користь тези про нещирість українських «націоналістів”, - а саме скандальний брак поваги для культури як такої й української мови особливо. Авторові цих думок було можливим бачити польських і російських націоналістів. Більшість з них в контактах з «чужими” робить усе, аби підкреслити приналежність до народу, що стоїть на вищому цивілізаційному рівні: чи то через елегантні та вирафіновані манери, чи через занехаяній зовнішній вигляд.
Найчастіше уживаною «мовою” пересічного українського націоналіста є суржик [мішаний українсько-російський діалект – ред ..] з неодміними вставками російських прокльонів.
Дивлячись на саме його поводження, манери та одяг, вкрадається сумнів – чи ж би Бог не усіх людей створив на свій образ та подобу? У цьому питання певно мав рацію також й Дарвін. Може, навіть, й Joseph Roth, який писав сто літ тому, що націоналістів на драбині еволюції належить поставити перед мавпами.
Усі ці спостереження провадять нас до логічного висновку. Політична дійсність незалежної України може бути описана як час домінування технології та браку ідеї. Протягом останніх двадцати літ ми переконались в тому, спостерігаючи комуністичні та соціалістичні, різного походження демократичні та ліберальні партії. Націоналістичні партії у цьому періоді не були й в найблищий перспективі не будуть винятком. Хиба, що в їх шерегах появляться врешті справжні націоналісти.
Володимир Павлів – український політолог і журналіст. З 2009 року керує відділом інформації та зовнішніх стосунків Українського Католицького Університету у Львові.
rdo: Zaxid.net
http://zaxid.net/blogs/showblog.do?natsionalizm_bez_natsionalistiv&objectid=1241234
Tumaczenie: Wiesaw Tokarczuk
Див. джерело : 26.11.2011.
http://www.kresy.pl/volgal ,publicystyka-3?zobacz/nacjonalizm-bez-nacjonalistow
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………..
(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
29.11.2011.; Дебальцеве
За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Перекладач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились. 
Коментарі