Чи знають студенти Львівського Університету історію свого ..?

Вже у січні, коли в Україні розпочались ювілейні урочистості, теперішній ректор, Іван Вакарчук, виголосив промову, в якій як значних випускників учельні перелічив, обік Івана Франка, Євгена Коновальця – командира ОУН та Дмитра Вітовського – командира Січових Стрільців, які напали на Львів у листопаді 1918 року.

У рік такого значного ювілею, варто ж пригадати не тільки львівським студентам, що Львівський Університет, заснований королем Польщі Яном Казимиром в 1661 року як Львівська Академія, до 1940 р. – Університет Яна Казимира, це один з найстаріших у Східній Європі та четвертий найстарший університет, заснований на землях Речі Посполитої Обох Народів.

У 1919 р. ухвалою Уряду РП університетові надане ім’я засновника – короля Яна Казимира.

Це була одна з найбільших та досить заслужена наукова інституція відродженої Польщі, де викладали відомі, світової слави науковці, де повстали та діяли відомі середовища львівських науковців, такі як от: Львівська математична школа, Львівсько-варшавська філософська школа, Львівська антропологічна школа, зоологічна, географічна та інши. Тут здійснене багато наукових відкрить та опубліковані наукові праці на світовому рівні.

Советізація закладу йшла поступово від кінця жовтня 1939 року. Першим кроком було припинення викладання на Теологічному Факультеті, що означало його фактичну ліквідацію.

30 жовтня1939 р. Марченко розпорядився, що урядовою мовою Університету є українська мова, а польська мова єдине може виконувати допоміжну функцію. Двома днями пізніше розпорядженням Марченка з Університету було звільнено 16 польських наукових працівників Правового Факультету, а 16 листопаду – чергових двох.

На початку грудня Гуманістичний Факультет поділений був на Історичний Факультет та Філологічний Факультет.

1 грудня 1939 р. Всесоюзний Комітет у Справах Вищої Школи при Раді Народних Комісарів СССР видав постанову про зміну назви Університету Яна Казимира на Львівський Державний Університет СССР. 2 грудня затверджений новий статут університету, в якому акцентувалось, що університет має навчати кадри «для добра совіцької комуністичній вітчизни”.

У період окупації Львова III-м Рейхом (30 червня 1941 – 23 липня 1944) університет був закритий. Ранком 4 липня 1941 р. німецька Ейнзацтгрупа "Galizien" здійснила вбивство двадцяти п’яти польських професорів. В подальшому періоді жертвами німецьких злочинців пали чергові польські науковці, зв’язані з Львівським Університетом.

Діяльність університету однак продовжувалась – вбрів забороні окупанта – в приватних помешканнях, на таємних факультетах. Ректором підпільного Університету Яна Казимира був професор Едмунд Булянда.

Польські науковці внаслідок зміни державних кордонів та примусового переселення зі Східних Кресів, поступово покидали Львів, прямуючи на захід, проте, нові наукові кадри напливали з СССР, головним чином зі східній частини Української ССР.

Після 1946 р. у Львові залишились тільки нечисленні поляки. У 50-х роках XX віку у часі чергового етапу затирання культурової присутності Поляків на Кресах та реорганізації міського і культурового життя Львова, з Бібліотеки давнього Університету Яна Казимира вкрадено, винесено, знищено близько 2.000 цінних експонатів, головним чином, стародруків, рукописів, книжок, медалі.

Чи оцю історію учельні знають її студенти?