Вишита сорочка була основою всього вбрання. Її вишивали не для краси, а для захисту. Орнаменти на рукавах і грудях вважалися оберегами, а сорочку часто починали шити ще з дитинства — «на долю».

 Плахта, запаска, керсетка підкреслювали жіночність і статус. За одягом можна було визначити, чи дівчина вільна, чи заміжня, з якого вона краю. Кожен регіон мав свій «код» — від геометрії Поділля до рослинних мотивів Полтавщини.

 Головні убори мали особливе значення. Дівчата носили вінки — символ чистоти й молодості. Заміжні жінки ховали волосся під очіпком і хусткою, бо відкрите волосся вважалося знаком незахищеності.

 Кольори говорили замість слів.
Червоний — життя і любов, чорний — земля й память, білий — світло і початок. У поєднанні вони творили гармонію, в якій жінка була центром світу.

Традиційне вбрання українок — це не про минуле.
Це про гідність, тяглість і красу, що не потребує дозволу бути собою 

Він скасував гірськолижну відпустку.

Через пів століття дізнався, що врятував 669 життів.

Колись Гелен Міррен дуже влучно зауважила: перш ніж вступати в суперечку, варто запитати себе — чи здатна ця людина взагалі сприйняти іншу точку зору. Бо якщо ні, усі слова будуть марними.