Одного разу маленька крапля роси, тремтячи на тонкому стеблі, з сумом дивилася на поле, що прокидалося.
— Я така крихітна, — шепотіла вона. — Моє життя триватиме лише доти, доки сонце не підніметься вище дерев. Я — лише непомітна цятка на тлі цього величезного, безкрайнього світу, який мені ніколи не осягнути.
Коментарі
Адель*
117.02.26, 06:48
Гарна притча
Надихає на приємні роздуми, сидячи на зручному кріслі вранці на веранді, попиваючи каву зустрічати ласкавий, злегка ще прохолодний, травневий ранок*філіжанка кави**смаколик*
Тарас Музичук
217.02.26, 08:18
Дякую, дуже мудро!



WalKing
317.02.26, 10:13
Vivyenn
417.02.26, 20:06
Жизнь прекрасна и неповторима в своем движении и мимолетности момента.



Vivyenn
517.02.26, 20:08
Наверное для этого и изобрели фотокамеру, чтобы ловить все изменения этого мира.
Anne
619.02.26, 01:11Відповідь на 1 від Адель*
гарна фантазія) приєднуюсь))


Anne
719.02.26, 01:11Відповідь на 2 від Тарас Музичук
Anne
819.02.26, 01:11Відповідь на 3 від WalKing
Anne
919.02.26, 01:12Відповідь на 4 від Vivyenn
Anne
1019.02.26, 01:12Відповідь на 5 від Vivyenn
можливо)
