Блог angtj

Вид:: короткий; повний

Замітки:

всі

у блог

у співтовариства

angtj

розплатаний день

29.11.25, 11:58
Стих_и_я
безвихідь, день, кораблі, ліхтарі, осінь

оця вулиця -

вхід без виходу...

чи то прірва там?

чи стіна?

може, море там?

Всесвіт зморений?

чи то брама там

льодова?...

і з минулості

в обрій подихом,

що є осені аналой -

у забутості

юрма ворохом

падолистами

в обрій той.

у синизності

день розплатаний

в нерухомості мовчазний.

лабіринтами

юлиць-вуличок

мов розіпнутий

темний птах

весь обплутаний

день без виходу -

листя осені

на вітрах

середмістю

в різнокольорі

чи вітрильник то,

чи вітряк.

і вітрила там

густо латані

на отих ото

кораблях,

що на отмелю

хитко хитані

з лопотаннями

у стягцях.

а незримими

втаємничено

тьмяно сяючи ліхтарі

мов привиддями

з німим окриком

у безвиході

угорі

на цій вулиці,

що без виходу

і що прірвою,

і стіна...

...у цікавості

мрія думкою

в скронях дзвонами

мов скляна -

в пошук виходу

в цій безвиході,

з тої дурості,

з туману.

чи з уявності

фентезійної,

з ліні,

млявості

чи зі сну?.........

******розплатаний = розпластаний

Коментарі: 2

angtj

з настрою (а на місто спадає дощ...)

а на місто спадає дощ

та полоще простори площ

і будинки, завулки теж...

і немає цій зливі меж!

очі вирячені вітрин

сяють полисками краплин -

їх в далекі несуть краї

невгамовані ручаї.

в дощ уплетений срібний сніг

тане, падаючи до ніг.

мерзнуть в крапельках ліхтарі

в цій осінньо-зимовій грі.

а у променях безліч фар

злива в райдузі супер стар.

у лелітки вдяглись авта...

пада усмішка на вуста.

і не віють вітри від віт.

парасолевий різноцвіт

прикрашає дощу печаль

в цих осінніх в плачу прощань.

і стікає вода зі стріх,

від дворів та із вулиць всіх,

та зістрибує з парасоль

і пірнає у море доль.

...так на місто спадає дощ

та полоще простори площ

і будинки, завулки теж...

і немає цій зливі меж.

Коментарі: 4

angtj

у дні осінні

21.11.25, 13:21
Стих_и_я

чи знаєш ти

куди іти,

тікати,

бігти

чи повзти

від бруду зради

та брехні

у ці осінні

мерзлі дні?...

коли в очах

і сміх,

і страх,

від глупоти

аж з'їхав дах

та від словесного лайна

не відмиває дощ сповна.

та мусиш жить,

лайно те пить...

а злите зло у мозок

злить!

і сміх потворний

свій від віч

кидаєш осені у стріч...

крізь дні ідеш

немов пливеш.

до майбуття,

в глибінь гребеш,

у глянець сонячний

та блиск...

немов від того маєш зиск.

......щоб супокій собі знайти -

весь в бруді,

в зраді,

у брехні

у ці осінні

мерзлі дні

не знаєш ти

чому,

куди ідеш,

тікаєш,

бігаєш,

повзеш.

Коментарі: 5

angtj

жереб на долю

11.11.25, 12:14
Стих_и_я

озовом слово у сферах та зорях...

з горя на горій від непокори.

місяць оновлений світу старому

війнами з миром до кожного дому.

гідність - бідою, здобуток і втрата.

звалище значень в обрії хатні.

тропіки, стежки - путами плетень

в толеруванні плутаних плентань.

і маскарадна з'єднана єдність -

гуморна штучність та посередність.

сльози від сміху в гламурному часі -

вина, горілка, пиво та кваси.

диспути - деспоти, спори елітні.

картами мапи тисячолітні -

битва у дурня уперта і вправна

в більшість та меншість, у рівноправ'я.

програш - то весело, виграшу - слава!

святом святкується святість оравна.

...ось і межа насувається в сутінь.

все тимчасове - в добрі чи то в люті.

жереб на долю - звивиста риска

зміною?...зрадою?...ризиком?...зиском?...

...о! ні суму, ні болю, ані печалі... -

лише задума...лише мовчання.

Коментарі: 4

angtj

на стежині з осінню

і як наче з шуму

рвані хмари в небі.

в суєті у тлумі

рухатися треба

та штовхатись ліктем

зліва...справа також

та тримати ліки

на випадок всякий.

...де там тії гапти -

стежку гаптувати,

болота як раптом

та залізні ґрати.

і тлумить як вітер

всі, що в тлумі, долі.

а життя як витвір,

де не грають ролей.

де живуть, існують

та гостюють люде,

здрастують, хворують,

день у алілуях.

і ці хмари в небі

білосірі в шумі

зовсім без потреби

в суєті у тлумі.

і лягають тіні

на ліси осінні,

степ, гаї...з оселі,

там, в якомусь дворі

гойдалка зі скрипом

та й з вітрами в хорі

мовить в небо хрипло.

хитані дерева

плачуть листопадом... -

впало листя кревне

з гілок

в землю саду.

пахне впалим листям

(щем в душі та спогад...).

небо хмарне висне

наче Божий погляд.

......вийшов тихо з хати

на стежину саду,

щоб не заблукати

у думках безладних.

опершись на костур

йду під сонцем хмарним.

у серпанку осінь

поруч мене...гарна.

Коментарі: 1

angtj

ентропія

15.07.25, 22:44
Стих_и_я
авіабомби, вітчизна, ентропія, небо, сьогодення

розсунути хмари видихом, вдихом... - подихом рівним.

слідкувати за тінню наче за часом,

який неспинно прямує поперед мене.

під ритми кроків своїх складати нескладні рядки

з хаотично розкиданих різнорозмірних літер.

прислухатися серця,

пульсуючих в скронях думок (ось-ось віддзеркаляться в слові).

забути пройдешнє.

з заплющеними очима неспішно ступати крізь сьогодення.

зі спогадами в сумці у лівій руці,

спиратися правою на тростину -

просуватися над хідником (усупереч гравітації).

блаженно всміхатися вирвам, кратерам, циркам від авіабомб.

іти крізь лавину куль, снарядів та мін...радіти життю.

не помічати болю, страждань, пожежі...руїну.

супроводжувати вітер веселий весни та літа поглядом суму.

замріяними очима - в обрії волі, веселками котра, в цвітінні.

вітати життя!

проминути життям в калейдоскопічному світі,

якого замкнено на себе самим собою в собі,

відділеного від світу мойого.

вбити свиню - що колосом глиняного індивіда

рохкає під талісманом (гібридна курка) на триколорі.

торкатися кроком ораної вибухами землі,

перекопаної окопами тверді, вітчизни -

яку від мене відчужують москалі вже котре століття...з глибинних років.

...пройтися отак окупованим містом.

пройтися під небом безмежної сині,

відчинити віконниці сонця

у небажанні знати,

не помічати

як призвичаївся

до незвичайного...

Коментарі: 4

angtj

з настрою...

часто по світу мені мандрувалось...

виявилось що тупцюю на місці.

нині ж часу вже ніц не зосталось -

мізер лише для журливої пісні.

слухаю спів пташиний на ранні.

п'ю собі каву посеред саду.

день тепер кожен як наче останній...

і цьому нема ні поради, ні ради.

каву свою допиваю неспішно.

занурюю думи у чари та трелі... -

слухаю голос гармонії тиші

та відриваюсь...і світу не треба.

Коментарі: 1

Профіль

Шукати в архіві

Замітки:

розплатаний день

з настрою (а на місто спадає дощ...)

у дні осінні

жереб на долю

на стежині з осінню

ентропія

з настрою...