Статистика неадекватності

06:10 19 серпень Київ, Україна

Ось чого у Росії не відняти - так це кількість соціологічних досліджень і статистики. В першу чергу, мова йде не про прокремлівських опитуваннях з відверто брехливими результатами і не про статистичні дані, які тасуються на догоду владі і практично зовсім не відображають реальний стан справ в країні. Велика кількість різноманітної соціології і статистики виробляють групи і окремі дослідники, які отримали від Кремля «нагороду» у вигляді мін'юстівських приписки «іноземний агент». Саме ці дані претендують на більш-менш об'єктивні результати.

На самому початку правління Путіна зараз «іноземний агент» «Левада-Центр» провела соціологічне дослідження для з'ясування рівня сприйняття населенням РФ діяльності Путіна. Для цього респондентам запропонували два питання. В одному питалося, кому належить основна заслуга в економічні успіхи Росії, зростанні добробуту її населення. А в другому питали, хто в Росії несе основну відповідальність за проблеми в країні та зростання вартості життя. У далекому 2001 році 56 відсотків опитаних громадян приписали все заслуги Путіна і лише 22 відсотки вважали, що відповідальним за внутрішніх проблем країни є особисто Путін. Такий розподіл зберігався протягом всієї першої і другої каденції керівника Кремля.

Коли ж у 2021 році Путін знову повернувся на «трон», росіяни «відповіли» досить швидким зростанням відповідальності президента за внутрішні проблеми до 51 відсотка. Але, разом з тим, заслуги президента теж відзначали близько 59 відсотків респондентів.

Анексія Криму 2014 принесла Путіну зростання рейтингу на 88 відсотків. А помітили його особисті заслуги 81 відсоток респондентів. Нечувані показники!

Приблизно такий рейтинг Путін мав у 2008 році після перемоги в конфлікті з маленькою Грузією. Але ця сумнівна перемога тоді сприймалася росіянами в першу чергу як поразку Сполучених Штатів Америки. Тому виник міф про велич нової імперії і безкарність вчинків з боку Росії, такий «великий, могутній і страшною» ...

На прикладі конфлікту з Грузією, Кремль зрозумів запити суспільства. Тому, коли масові невдоволення внутрішньою політикою і станом справ усередині РФ в 2011-2012 роках почав наближатися до критичної позначки, влади Кремля охоче пішла на конфронтацію з сусідньої «братньої» України, розв'язавши війну в Донбасі і анексувавши український Крим. На думку переважної більшості росіян, Росія знову знайшла статус «Великої Держави». Так, близько половини росіян все одно вважали Путіна відповідальним за проблеми в країні, але тих, хто вказував на його «досягнення і здобутки» було набагато більше.

На тлі відверто негативного ставлення жителів Росії до Заходу, щедро підігрівалося прокремлівськими ЗМІ, зростання рейтингу Путіна було абсолютно пропорційним. Але ситуація в корені змінилася в 2018 році після Чемпіонату Світу з футболу, який проходив в Росії. Росіяни, «несподівано для влади», зрозуміли, що на Заході «теж люди»! Такі ж як і вони самі. Тому негативне ставлення до Західного Світу почала зменшуватися. «Полюс провини» за внутрішні проблеми в країні почав зміщуватися в бік реального «винуватця».

Надії Кремля на «дружбу» з президентом Трампом себе не виправдали. Росія так і не стала «правити Світом» разом з США. «Масла у вогонь» підлила ще й пенсійна реформа, відповідальність за негативні для населення наслідки якої все ж лягла на Путіна. Тому частка прихильників «довічного» істотно впала і зрівнялася з кількістю тих, хто покладає відповідальність за проблеми на президента Росії.

Ставки Кремля в черговий раз виявилися «биті». Ілюзія «Великий Країни» розвіялася. Загарбницькі дії по анексії Криму і війна в Донбасі принесли РФ тільки біль, смерті і економічні втрати. Байка про те, що у внутрішніх проблемах Росії винуватцем є колективний Захід, вже повністю себе вичерпала і набридла простим людям.

Суспільство втомилося від владної анти західної риторики і політики. Як показало чергове липневе опитування «іноземного агента» «Левада-Центр», своє ставлення до Заходу тепер вважають позитивним більше третини опитаних росіян. Практично «Північнокорейський» шлях розвитку, обраний Кремлем не сприймає переважна більшість жителів РФ. Тому падіння рейтингів Путіна, коли рейтинг «керманича» став істотно нижче рівня його відповідальності за стрімке падіння країни в економічну і соціальну прірву - цілком очікуваний результат його безглуздо-бездарного правління. Росіянам набридли «міфи». Росія чекає реальних демократичних змін на краще, розуміючи, що з нинішньою владою це абсолютно неможливо.

Висновки очевидні ...