Москва і Сребрениця.

Здаються дуже зловісними заяви високо позиційованих російських функціонерів Пєскова та Козака, що якщо українські війська зайдуть на територію ОРДЛО, то є небезпека появи нової Сребрениці на Донбасі. Нагадаю, що в 2014 р. українські війська вже звільняли велику частину тимчасово окупованої території Донбасу, включаючи Славянськ, Константинівку, Дружківку і, звісно, ніяких злочинів не скоювали. Окрім того, потрібно просто згадати низку безспірних історичних фактів, а вони якраз говорять про схильність до військових злочинів саме представників "русского мира".
Так що відбулося у Сребрениці? В квітні 1993 р. Сребрениця, як Жепа та Горажде були оголошені Радою Безпеки ООН "зонами безпеки" під захистом міжнародного миротворчого контингенту в Боснії і Герцеговині. 11 липня 1995 р. підрозділи боснійських сербів під командуванням генерала Р.Младича в результаті наступальної військової операції захопили "зону безпеки" ООН в Сребрениці. Кілька десятків тисяч боснійських мусульман опинилися в пастці. 570 голландських миротворців вели себе вкрай нерішуче. Зрозуміло, що військ боснійських сербів було в багато разів більше, та "блакитні шоломи" могли звернутися, щоб командування ООН терміново надіслало військову допомогу. Голландці ж почали переговори з генералом Р.Младичем і той пообіцяв усьому населенню безпеку, але відокремив від мирних громадян чоловіків у віці від 12 до 65 років, а це більше 8 тис. чол., запропонувавши останнім 12 тис. (жінки, діти, люди похилого віку) терміново евакуюватися. Боснійські серби запропонували миротворцям з Нідерландів супроводжувати величезну людську колону, щоб її по дорозі не обстріляли та запобігти жертв, пообіцявши, що з чоловіками, які залишилися, нічого злого не вчинять. Голландці вирішують залишити захищений рішенням РБ ООН "анклав безпеки". Це було катастрофічне рішення. Як тільки "блакитні шоломи" разом з колоною мусульманських жінок, дітей та старих людей пішли, усе чоловіче населення Сребрениці, а це 8 тис. чоловік, було розстріляно. Щоб сховати сліди злочину, армія боснійських сербів, використовуючи трактори та багери викопала кілька котлованів, куди сховала тіла вбитих, при цьому обережно маскуючи сліди злочину залишками рослинності. Як часто буває, при вбивстві такої великої кількості людей, кільком мусульманам вдалося вижити та втекти. Правозахисні організації забили тривогу, вимагаючи детального міжнародного розслідування. Терміново до Сребрениці було відправлено декілька пошукових груп, які змогли визначити місця масових поховань. До сьогодні з братських могил дістали більше восьми тисяч людських тіл. Всі вони пройшли експертизу на ДНК та були у більшості пізнані кому належать, а потім перепоховані на величезному меморіалі. В 2003 р. влада Республіки Сербської БіГ визнала масові вбивства мусульман в Сребрениці, в 2010 р. парламент Сербії гостро засудив різню, проте відмовився її визнавати геноцидом. В 2007 р. Міжнародний трибунал кваліфікував дії боснійських сербів як "злочини геноциду". В січні 2009 р. Європарламент проголосив 11 липня Днем пам’яті геноциду у Сребрениці. З 2001 до 2017 рр. Міжнародний трибунал в Гаазі за масові вбивства в Сребрениці засудив низку командирів армії боснійських сербів до різних термінів ув’язнення. Сам генерал Р.Младич отримав ув’язнення пожиттєво.

Після ліквідації боснійських мусульман в Сребрениці, армія генерала Р.Младича стала атакувати ще один під захистом ООН анклав – Жепу, де були 10 тис. боснійських мусульман та хорватів. Захищали Жепу українські миротворці. Їх було всього 79, оточених багатотисячною армією боснійських сербів. Та на відміну від голландців, українці рішуче відмовилися залишити чоловіків анклаву, на чому знову наполягав Р.Младич. Не дивлячись на погрози взяття Жепи штурмом, українці залишилися на позиціях. Тоді генерал Младич пішов на компроміс та дозволив вивезти з Жепи усе мирне населення, включаючи 4 тис. чоловіків, яких українці спасли від вірної загибелі. Дуже жаль, що голландці не повели себе так твердо як українці.

Хотів би також нагадати, що до Сребрениці самим масовим розстрілом мирного населення у новітній час рахувалася чернігівська Корюківка, де нацистами в 1943 р. було вбито більше 7 тис. мирних українців, хоча в радянські часи, як правило, згадували Хатинь, де загиблих було в 30 разів менше. Пєскову та Козаку також слід не забувати, що в 1933 р. від геноциду постраждали якраз українці, яких з-за голоду через злочинну політику радянського керівництва та Кремля загинуло 7 мільйонів чоловік.

В 2015 р. Рада Безпеки ООН розглядала питання про визнання злочинів у Сребрениці актом геноциду, але саме Москва наклала вето на це рішення. РФ також виступила з ініціативою відпустити генерала Р.Младича з в’язниці доживати свій вік в Росії, так як він хворий, проте Гаазький трибунал відмовив. Також відомо, що під час війни в Боснії, Москва надавала всіляку підтримку боснійським сербам, там в їх армії воював російський батальйон добровольців, бійці якого скоїли масу військових злочинів. Оточену Сребреницю атакували підрозділи російських добровольців та козаків, і не виключено, що вони з армією Р.Младича брали участь в масових розстрілах боснійських мусульман. Особливою повагою серед добровольців користувався, вгадайте хто – да той же Стрєлков (Гіркін), офіцер ФСБ, який брав активну участь в окупації Криму, особисто опікаючи главу кримського парламенту Константинова, а потім залишив кривавий слід на Донбасі, будучи "міністром оборони" не визнаної ДНР. Тому боятися повторення Сребрениці на Донбасі треба не від українців, які в своїй історії не раз страждали від масових вбивств та геноциду, при цьому спасаючи інші народи, а таких як Стрєлков – яскравих представників "русского мира", що принесли в Боснію та Донбас смерть, сльози та руйнування.
https://news.obozrevatel.com/ukr/politics/moskva-i-srebrenitsya-rosijski-dobrovoltsi-todi-vbivali-musulman-bosnii-yak-zaraz-ukraintsiv-na-donbasi.htm?fbclid=IwAR0r0M-NKP4IHdZ5YACdmJy41okQCrPdRKik5nQsKbvMqIh3a_3fPY__bNg

Ярославна

Москва і Сребрениця.

Останні статті

Коментарі