Подорожнє. Важливе і не дуже.
- 22.04.25, 22:22
19.04.2025
Побачила у друзів в ФБ - їду до другого дому. Так сьогодні і я.
Змією повзе залізниця, короткий дощ проводжає мене з мого дому. З дому додому. Понівечені викручені дерева та будинки, хтось з них назавжди залишиться мертвим, хтось оживе, зазеленіє та помножить свій життєвий цикл. А чи можуть оживати дома? Чи це взагалі можливо? Не знаю.
Їду та читаю Забужко "Польові дослідження з українського сексу" - дідько, я не розумію як і чому ця книга не потрапила до мене раніше. Хоча все, як то кажуть "на час", всі люди, всі події. Книга вліплюється в мене як шмат білої глини, що за кілька днів на сонці остаточно затвердне в камінь, можливо - так - піде тріщинами, але буде тримати форму.
Остатні кілька років абсолютно змінили свідомість, вивернули людей зсередини. Життєві плани, бізнеси - будууються під вибухи, мрії про великий будинок перетворилися на бажання тиші, спокою та однокімнатну квартиру на першому поверсі, більш гостро відчваються слова "беззахисність" та "затишок".
Все вчасно - подорожі, що не відбулися, люди з якими не зрослося. Бо тоді було не на часі, хтось би не оцінив красу краєвидів, парканів, старих дверей або каміння храмів; хтось би не оцінив чуже прагнення розвитку, не дав би побудувати, фактично зібрати з піщинок себе такого, яким ти є зараз; близькі зараз люди не змогли б пройти свій шлях і, врешті, прийти до тебе; ти б не заглибився в життя або в людину з головою, можливо, тільки намочив би там ноги, або зайшовши по стегна, сказав "ні, воно йобнуте там занадто холодно".
З дому додому.
Кусочки життя, які трапляються тобі на шляху, як камінці - ціла маса створює сіруватий обрис океану, але кожен має свй характер, смак та колір.
Стоїмо. На коліях розлите мастило та квітнуть кульбаби.
11
Коментарі
no_one
123.04.25, 00:24
саме такий настрій змусив і мене повернутися....не знаю - навіщо. можливо, так треба. потім вирішу.
дякую за роздуми.
Микола Казкар
223.04.25, 09:05
Зворушливо. За кожною фразою відчувається кусочок прожитого життя
.
Віталій-
323.04.25, 17:41
Вот так ненароком згадав, що я теж колись її читав..
Але душа моя назавжди залишилась десь між сторінок "Анна Каренина" і подібної літератури..
Ось!
Syrena27
423.04.25, 19:43Відповідь на 1 від no_one
Тут більше про детермінізм. Роздуми в дорозі
Syrena27
523.04.25, 19:44Відповідь на 2 від Микола Казкар
Кожен з нас живе совє найкраще життя. Правда ми не всі це розміємо.
Syrena27
623.04.25, 19:45Відповідь на 3 від Віталій-
Анну шкода. Амінь
Whiskey*
723.04.25, 21:17
Життя...і іншого, на жаль, не буде
Whiskey*
823.04.25, 21:19Відповідь на 1 від no_one
Хотіла написати" втікачко"
Syrena27
923.04.25, 22:04Відповідь на 7 від Whiskey*
Привіт.
Буду тут ходити пописувати. Бо то політікани поєбані, то Ші.
ФБ моя душа вже не витримує.
The Martian
1023.04.25, 22:23Відповідь на 9 від Syrena27
"Польові дослідження з українського сексу" Оксани Забужко - це не лише літературний твір, але й глибоко політичне висловлювання. Хоча на поверхні це - сповідальний роман про стосунки жінки й чоловіка, насправді книжка занурює читача в контекст постколоніальної української ідентичності, травми, пригнічення, нерівності, культурного колоніалізму, а також - патріархальної системи, у якій жінка намагається вибороти себе.