Профіль

Ружа

Ружа

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Свіжі шпалери

Вид:
короткий
повний

Замітки:

всі
у блог
у співтовариства

Ружа

Ружа

Внимание. Для тех, кто ВКонтакте и на Одноклассниках

  На одном из хакерских сайтов были опубликованы данные учетных записей более 130 тысяч пользователей социальной сети «ВКонтакте». Сайт, на котором были опубликованы пароли
(83.133.120.252), известен как фишинговый и блокируется антивирусными продуктами.
 
По предварительным данным, схема похищения логина и пароля для доступа к социальной сети была такой: сначала на компьютер пользователя устанавливалась вредоносная программа Trojan.Win32.VkHost.an – она
распространялась через приложение ВКонтакте, которое в настоящий момент заблокировано администрацией ресурса. После установки в систему данный троянец подменял содержимое файла hosts на следующее: 83.133.120.252
vkontakte.ru и 83.133.120.252 odnoklassniki.ru.

 Впоследствии, когда пользователь пытался открыть сайт одной из этих социальных сетей, его перенаправляли на фишинговую страницу, в которой требовалось ввести свой логин и пароль. Регистрационные данные
уходили в базы на том же сайте, а пользователю сообщалось, что его аккаунт будет заблокирован, причем для разблокирования нужно отправить на некий короткий номер СМС, стоимость которого достигала 10 долларов.


 В настоящий момент база украденных паролей «Одноклассников» на фишинговом сайте пуста, поэтому говорить о компрометации данных пользователей этой социальной сети пока нет оснований. Рекомендуется
всем пользователям «ВКонтакте» и «Одноклассники» проверить содержимое своих файлов hosts, которые находятся в каталоге %windir%\system32\drivers\etc , и если в них обнаружены ссылки на vkontakte.ru и odnoklassniki.ru, удалить данные файлы. Также необходимо сменить все пароли от всех аккаунтов в социальных сетях. В случае
попадания на подобные фишинговые страницы, ни в коем случае не следует вводить свои логин и пароль и не отправлять никаких SMS-сообщений.

Проверить, не оказались ли Ваши регистрационные данные в базе злоумышленников, можно здесь. При вводе электронного адреса пользователя осуществляется автоматическая проверка, после которой на сайте выдается сообщение о том, скромпроментирован ли его аккаунт. В положительном случае необходимо срочно сменить все используемые пароли от ресурсов, где использован такой же пароль (это могут быть социальные сети, электронная почта, ICQ и т.д.).

Данные взяты с портала ДатаМикс


Ружа

Ружа

Эзотерика

Меня здесь не было какое-то время..и вот..только что я заметила, что пропало наше сообщество, вместе с тем, кто его создал..
 
Поэтому только что создала новое - Эзотерическое сообщество.



Милости прошу Всех желающих
подписываться и постить туда  - http://blog.i.ua/community/1826/

Ружа

Ружа

Школа духовного роста "Путь к себе"

Начинается набор в группу 1-го курса школы «Путь к себе»

при Благотворительном Центре Народной и Нетрадиционной медицины "Оберіг"

Внутренняя гармония человека является первопричиной гармонии во внешнем мире — отсюда его реализация во всех сферах жизни, начиная от семейных отношений до успеха в бизнесе.

19 сентября 2009 года состоится первое занятие первого курса школы «Путь к себе»,
которая помогает всем желающим получить необходимые Знания и сформировать внутреннюю систему ценностей, помогающую человеку быть здоровым и счастливым.
Благодаря вашему устремленному желанию и нашему умению найти индивидуальный подход, вы достигаете оптимального физическогои психического здоровья

Программа школы включает лекции и практические занятия по темам:

- строение Космоса и Законы Вселенной;

  - энергетическое строение человека, как проводника Космических и Земных Энергий;

  - раскрытие собственного потенциала и утончение своих чувств;

 - особенности переходного момента в Эпоху Водолея

и многое другое.

Приоритетным направлением школы является метод самопознания и самоисцеления — Рэйки.

более подробно — > > наша заметка< <

В помощь работы над собой всем учащимся школы составляется Астропортрет Личности — Натальная карта.

Астрология — одна из древних фундаментальных наук, позволяющих по положению планет на звездном небе узнать прошлое человека и устремить его в в будущее. Планеты, как космические линзы, проводят пространственные энергии на Землю, с помощью которых мы реализуем в жизни.

Составив космограмму, можно определить наработки и достижения человека в прошлых воплощениях и задачи, стоящие перед ним сегодня, а также, что ему нужно сделать, чтобы взойти на новую духовную ступень, определить возможные способности его внутренней реализации.

Занятия проводятся каждую субботу, начиная с 19 сентября. Продолжительность занятий — 2 часа. Курс — 10 занятий.

Преподаватель-координатор Школы — Лубский Юрий

Записаться в группу можно уже сегодня:
8— 050— 942— 60-19 [email protected] Skype: rosava7
тел. Центра «Оберіг» 564-98-80

Приєднатися до події

Ружа

Ружа

Вітаю тебе, Україно!


18-та літера нашої абетки - УК - що означає Знання, Мудрість.
Ра -   Світло, Сонце.
Тому самі тлумачте слово УК-РА-їна
(хоча я про свої тлумачення писала і не одноразово)

Українці - найдавніша нація в Європі.
Подобається це комусь, чи ні ... але це історичний ФАКТ.

Літера У відповідає цифрі -  4
  4 означає повноту знань, мудрість.
 
Символ - хрест.

Мудрість і Силу несуть в собі кольори нашого прапору - Жовтий (Золотий) і Синій.



"Україна — це не ім’я держави, а назва землі, на якій протягом 30-ти
тисяч років відбувається динамічний розвиток українського
геосоціального організму.

Ім’я “Україна” (У-країна, 4-крайна) перекладається як
“країна-тетрагон”, “видокремлена з 4-х сторін земля”, “свята земля”.
Число 4 (чотири) традиційно позначає повноту мудрості, а букві “У”
слов’янського алфавіту відповідає стократна четвірка (400), тому ім’я
“Україна” ще перекладається як “країна мудрості”, що є синонімом
“святої землі” (давньоукраїнське “ук” означає “учений”, звідси “наука”,
“укий” — вчений, “неук”, “неукий” — невчений) (....)



2. Українці — це назва не сучасного етносу, а всього українського геосоціального організму (народу), який багато тисячоліть проживає на території України, вкорінений у цю землю і любить її. Приблизно кожні
532 роки українці самоорганізовуються в нові етноси, які мають власні назви: козаки (воїни, від слова “кес” — меч, звідси “кесар” — мечник, “косак” — великий ніж), руси (світлі), анти (богатирі), сармати (воїни), самари—сумери—кімери (воїни), арії (сонячні). Етнос з іменем козаки, що народився приблизно у 1483 році, сьогодні переживає пологові муки гострої кризи і в районі 2015 року має перенародитися у формі
нового українського етносу з новою самоназвою.  Таким чином, етнос — це конкретно-історична форма існування народного організму, який протягом тисячолітнього розвитку може багато разів
змінювати свою етнічну форму. Якщо мислити точно, то етносу з етнонімом “українці” не існує ні фактично, ні навіть юридично, оскільки колоніальна адміністрація скасувала в українсько-російському “Паспорті громадянина України” та “Свідоцтві про народження” будь-яку згадку про етнічну приналежність. Назва ж “українці” позначає приналежність до українського геосоціального організму, тобто українцями були арії, самари, скіфи, сармати, анти, руси, а також нинішні козаки.


3. Українська мова — це мова не лише нинішнього українського етносу, а
українського геосоціального організму з часу виникнення Трипільської
(арійської) цивілізації у 55 ст. до н. е., хоча її найглибший пласт
сягає часів виникнення Білої раси у 25 тис. до н. е.

Українська
мова органічно притаманна цій землі, оскільки ідеально відповідає її
енергетиці, клімату, ландшафту, тваринному і рослинному світу.

З цієї
причини володіння українською мовою надавало силу всім новоствореним
українським етносам, забезпечувало їх природний зв’язок з духами
предків і духом рідної землі.

Відродження України відбудеться лише
тоді, коли у ній пануватиме українська мова.

(С) Каганець І.

Дякую JRUS
за відредагований малюнок :





Вісімнадцята літера - УК...
Вісімнадцятиріччя нашої Державності.
Вітаю тебе, УКраїно!
Славно Дівчино-Жінко!

 

 

 


Ружа

Ружа

Яблуневий Спас

Вітаю Всіх!
Пригощайтеся на Здоров*я!



Хто ж такий Спас?

Чи є якісь згадки про нього в наших язичницьких джерелах? Архаїчність спасівських обрядів спонукала багатьох дослідників висловитись на користь язичницького походження Спаса.
 Так, Г.Дяченко, посилаючись на Буслаєва, писав: «Спас, Спаситель - це «ізбавитель» від усяких бід і
нещасть.
 Не слід думати, що це слово одночасне явищу християнства, навпаки, воно вживалося слов’янами ще в язичництві: В Краледворському рукописі вже згадується, що «слов’яни називали своїх Богів Спасами».

Вірогідно, у слов’ян, так само, як і у ведійській традиції, поруч з іменем Бога вживався його епітет, приміром: Всевишній Сварог. Так само у Велесовій Книзі серед назв місяців (тижнів чи декад) знаходимо назву Спасиць (Спасич). Можемо припустити, що це були дні, призначені вшануванню Спаса.

Спасівка - час, коли духи і душі Предків (покійних родичів) відвідують свої родини,

з’являються на землю, так само, як і в інші свята Кола Сварожого (наприклад, Радуницю, Русалії). Наш народ вірить, що Предки сприяють цвітінню і дозріванню плодів, охороняють ниви, садки і городи... Тому в ці дні приносили жертви Роду і Рожаницям, як родинним Богам. Саме їм урочисто виготовляли і запалювали спасівські свічі з нового воску,
кришили хліб, виливали медовий напій. До нас дійшли давні язичницькі молитви, що читалися до кожної свічки (а їх було три - «трійця»):
«Пресвята родюча Земле наша, ниви, сади, городи - світ Сонця вам!
Праведне Сонце, Місяцю ясний, Зорі світлі, Небо пречисте, будьте
милостиві до людей і до худібки! Ліси, води, повітря чисте, всі душі
праведні, лада наші - всім вам на добро, на пожиток!».


(Катерина Білокур. Яблучний Спас)

Як бачимо, тут прославляються давні, саме язичницькі Боги - Сонце, Місяць, Зорі, Земля, Небо та духи Предків, якими відає Бог Велес. Недаремно в обжинковому обряді Велесу присвячуються останні незжаті колосся, які просто на полі урочисто зав’язуються червоною стрічкою і яким приноситься в жертву хлібина. Цей обряд має назву Велесової або
Спасової Бороди (подекуди - Дідова Борода). Все це красномовно засвідчує давність релігійної традиції, яку не змогли знищити тисячоліття.

Спасич (Спасівка) має три етапи
Перший - Маковій, або Спас на воді (Мокрий Спас), що пов’язується з Богинею Води Даною, або Мокошею, яка водночас є покровителькою жінок, родючості, рослинності - взагалі водної стихії.
До Першого Спасa пасічники відбирають мед, щільники (соти), топлять віск; господині заготовляють мак та зілля, квіти, колосся для вінків - все це призначене до освячення. В давнину саме в цей день відбувалось богослужіння біля
річок та джерел, яким приносились жертви з меду та хліба.

 Мак в Україні - символ плодючості, оберіг від зловорожих сил.

 
(К. Білокур. Богданівські яблука)

Друге свято цього циклу - Яблучний Спас, або Спас на горі .

Церква до цього свята пристосувала свою легенду про преображення Ісуса на горі Фавор. Однак маємо один з багатьох прикладів накладання пізніших міфів на давні язичницькі звичаї, адже Боги Спаси вшановувалися на високих горах, скелях або біля джерел (у місцях, які люблять Боги). Тут відбувалися також військові братчини, тризни, поминання загиблих воїнів.

В Україні була дуже сильно розвинута магія початку, тому й перші плоди Землі потребували ритуального освячення, щоб забезпечити достаток протягом року. А це досягалося і через пожертву. Приносили жертви воді,
вогню, волхвам, кумам та сусідам, яких наділяли яблуками, грушами, медом, сотами тощо.
Водночас здійснювалося і поминання предків, після братчини казали: «З нами попоїли й ті душі, яких споминали». Освячені «початки» зберігали до нового врожаю або початку посіву, їх використовували протягом року для лікування, підкурювання, оберегу, а по закінченні річного круга (Кола Сварожого) - ритуально знищували рештки, тобто кидали в багаття, на городи, на воду. Напередодні Другого Спаса  подекуди збереглося таємниче заклинання Житника
- духа ниви, щоб земля була родючою. На Яблучний Спас також побутували обряди з водою: свяченою водою окроплювали зорану під озимі землю.



Третій Спас має назву Хлібного Спаса 
 До цього дня господиня випікає перший хліб з нового врожаю. З хлібом-сіллю спроводжає вона господаря в поле, де він засіє озимину. В язичницькій вірі не було спасівського посту, як це є в християнстві.

(За Галиною Лозко)

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Віночок на Спаса



Українські віночки були віковими, ритуальними, звичаєвими, магічними.
Один із таких віночків – вінок Спаса плетуть на весні, як заквітнуть зозулині черевички та яблуні. Додають ще вишневі листочки.
Надягають вінок лише на Спаса (19 серпня).
До віночка прив*язувалися відповідні стрічки: посередені – жовтогаряча, далі голубі, сині, жовті, фіолетові – кольори Спаса. Жовтий – колір сонця.

Йшов Спас до Сонця – Ярила і просив у нього один промінчик весни, щоб освятити ним весняні квіти з дівочого віночка.  А Ярило відповідало: «Я тобі дам промінчик мудрості і здоров*я. але мусиш мені принести в долонях дві краплинки голубої водиці (тому й голубі стрічки), зіроньки
ночі синьої (сині), радість життя (жовті) та мудрість людську
(фіолетові)».
Спас дає на те згоду і через три дні все обіцяне приносить Сонцю.  А Сонце вручає вій промінь, святить дерева. Торкається кожної гілочки. Яблука. Сливочки…

Одягали той віночок дитині з трьох років. На Спаса.
Як давали яблучко та приказували: «Здоровому тілу – здоровий дух!»

(З книги "Українське народознавство в дошкільному закладі")


Тож будьте Здорові й Тілом і Духом!


Ваша Ружа .


 

Ружа

Ружа

Цветок мака

В степи, среди невзрачных серых былинок и колосков зеленой травы, случайно вырос цветок мака с ярко-алыми лепестками. Своим тонким стеблем он день ото дня тянулся к солнцу, радовался небу, теплому ветерку и не чувствовал своего одиночества.

Но вот однажды к нему неизвестно откуда подлетела очень нарядная бабочка, крылья которой так и сверкали разноцветными пятнышками и полосками. Бабочка опустилась на цветок и стала тыкать в него хоботком, желая отыскать хоть капельку нектара. Но, увы, венчик мака был пуст. Бабочке ничего не оставалось, как взмахнуть широкими, радужными крыльями и унестись вдаль в поисках другого цветка, способного напоить ее сладким соком.

Мак, никогда прежде не видевший такого прекрасного создания, впервые в жизни по-настоящему загрустил, поскольку осознал свое одиночество. Ему хотелось полететь вслед за бабочкой. А он был не в силах оторваться от земли. От горя цветок начал чахнуть, сгибаться и, словно алые слезы, ронять лепестки на землю.
Между тем известно, что тяжкие страдания порой приводят к неожиданному положительному результату. Ведь пути Господни неисповедимы. Так случилось и теперь.

Очень скоро в черной головке мака что-то зашумело. И из нее посыпались крошечные семена, которые, пролежав зиму под снегом, повесне превратились в красивые цветы. Им не было одиноко, так как
это уже была большая, дружная семья.



Труфанов Василий.
Санкт-Петербург, февраль 2001 года

взято ЗДЕСЬ

Ружа

Ружа

Мої Маковейчики для Вас! :-* или Всё о Маке )))

Свято Маковея: http://blog.i.ua/community/662/303955/
Шпалери з Маками: http://oboi.i.ua/user/1212099/6
Маки у Живопису: http://photo.i.ua/user/1212099/132279/
Казка про Мак: http://blog.i.ua/note/edit/304117/

Такі Мої Подарунки для Вас!!!


Символіка Маку в українських традиціях:

Макова голівка вважається символом розуму.
Освяченим Маком осипають все обійстя - для захисту від злих сил.

Мак вважається добрим лікарським засобом від безсоння, виразки шлунку.

Традиційні коржики з маком люблять всі smile!

Мак часто вишивають на рушниках і сорочках.

(за Г.Лозко)




Мак і Волошки в українському віночку з*являються лише в 16-17 ст. В часи боротьби українського народу за незалежність. Кожна родина втратила когось у тій боротьбі. Тому у віночку квітка маку мала саме таке значення - на пам*ять про загиблого воїна і був символом печалі і туги

. А волошка - символ прозріння.


( Українське Народознавство в дошкільному закладі)

  ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Цветок Грёз

Цветы мака в юго-западных католических странах употребляются для
украшения церквей в день Сошествия Св. Духа. Особенно это практикуется во многих местностях Прованса, где маленькие дети, одетые ангелочками, идут в этот день в процессии перед священником, несущим Св. дары, и
усыпают маковыми цветами его путь. От этого, вероятно, цветы эти в Провансе носят еще название цветов ангелов.
в России, хотя цветы мака и не имеют особого значения в церковных празднествах, но церковные главы носят часто название золотых маковок.
Здесь, конечно, название маковок относится более к верхней части головы, которую мы обыкновенно называем «макушкой, маковой»; тем не менее некоторая, вытекающая из сходства маковой головки с нашей головой
символика наблюдается и во многих русских поговорках и песнях.
Символика эта, впрочем, существовала уже и у древних греков, которые
называли мак — kodeion, а человеческую голову — kodeia, и особенно у
древних римлян, у которых Нума вместо приносившихся в прежнее время в
жертву Юпитеру человеческих голов стал приносить маковые головки.
То же самое случилось и с зверским умилостивительным жертвоприношением детских головок богине Мании — призрачному существу, имевшему будто влияние на жизнь детей. Юнием Брутом детские головы были заменены здесь
головками чеснока и мака.
Нельзя также обойти молчанием и известный в истории Древнего Рима рассказ о взятии города вольсков — Габий.

Это было в 515 году до н. э., в царствование Тарквиния Гордого. Будучи не в состоянии взять этот город ни голодом, ни приступом, Тарквиний придумал хитрость. Старший сын его, Секст, притворившись, что отец,
рассердясь, прогнал его от себя, бежал к габийцам и обещал им помочь в борьбе с отцом.
Добродушные и доверчивые габийцы не только поверили этой сказке, но даже имели неосторожность поручить ему начальство над всеми своими войсками. Тогда, заручившись властью, Секст послал тайком к Тарквинию
верного своего раба узнать: что ему дальше делать, как поступать? Когда посланный Секста явился, Тарквиний был в саду. Вместо того, чтобы ответить на предложенные ему Секстом вопросы, он начал быстро ходить по
саду и сшибать бывшей у него в руках тросточкой самые высокие головки
мака, которым были засажены некоторые клумбы его сада. Возвратясь к Сексту без всякого ответа, раб рассказал ему только то, что видел. Но Сексту этого было вполне достаточно. Он понял, что отец, сшибая самые высокие головки мака, хотел этим сказать, что Секст должен обезглавить или умертвить всех начальников габийцев. Секст поступил так, и город был взят.

Таким образом, и здесь маковые головки явились символом человеческих голов.

 Одна легенда о происхождении мака:

«Дело было первой весной — той весной, когда Господь создавал и тварей, и растения. По Его мановению цветок возникал за цветком, тварь за тварью. Вся земля была ими уже покрыта Всюду царили радость и согласие. Животные и люди жили друг с другом в полнейшем мире, и с утра до вечера только и раздавалось ликование. Одно лишь существо не разделяло всеобщей радости, всеобщего счастья и
печально бродило по молодой земле — это была ночь. И потому бродила она так печально, что каждое существо на земле имело свою подругу, а она одна лишь оставалась одинокой. К тому же она чувствовала еще, что была единственным существом на земле, к которому остальные приближались с
неохотою. Ибо как она ни старалась при помощи звезд, светящихся жучков и других источников света рассеять свой глубокий мрак, все-таки скрывала слишком много красот природы от очарованных глаз новосозданных тварей и тем невольно отталкивала всех от себя. И когда восходящее солнце, озаряя своими чудными лучами, приводило всех в восторг и вызывало всеобщее ликование, она еще тяжелее чувствовала свое одиночество, и еще тяжелее являлось для нее ее собственное
существование.
Будучи от природы доброй и любвеобильной, она искала ответ на эту любовь и, не встречая ее, окутывала свою главу в густую вуаль, чтобы проливать в уединении горькие слезы...
Горе это наконец заметили цветы и старались всячески смягчить его и доставить ей, по мере своих слабых сил, возможно большую радость. Но что могли бедняжки предложить ей в утешение, кроме своих чудных красок и своего упоительного благоухания? И вот многие из них стали задерживать свой запах днем и испускать его только ночью. И хотя это утешение было, конечно, ничтожно, но ночь чувствовала себя все-таки уже несколько менее одинокой: разносившийся всюду чудный запах показывал
ей, что есть-таки существа, которые сочувствуют ей и хотят утешить ее в тяжелом горе.
Однако утешение это было недостаточным, и ночь, в конце концов, вне себя от горя бросилась к подножию трона Всевышнего и обратилась к Нему с мольбой:

«Всесильный Боже, Ты видишь, как все созданные Тобой существа счастливы и как я одна только брожу без радости, одинокая и никем не любимая на земле, не имея даже существа, которому бы могла поведать свое горе. Светлый день бежит от меня, как я ни стремлюсь к нему всей душой, и так
же, как и он, отворачиваются от меня и все остальные существа... Сжалься же, Всевышний, надо мной, несчастной, умерь мою скорбь, создай мне товарища, дай мне верного друга и спутника жизни».
Господь улыбнулся, услышав мольбу ночи и, сжалившись над ней, создал сон и дал ей его в товарищи.
Ночь с восторгом приняла этого дорогого друга в свои объятия, и с тех пор началась для нее новая жизнь. Теперь она не только не чувствовала себя более одинокой, но всюду ее встречали с радостью, так как постоянно сопровождающий ее благодетельный сон является любимцем всех живых существ на земле и ожидается с нетерпением как успокоение и отдохновение.

Вскоре к ней присоединились еще новые милые существа: ее и сна дети — сновидения и грезы. Вместе с ночью и сном разлетались они по всей земле и делались всюду такими же желанными гостями, как и их родители. Не прошло, однако, много времени, как люди, бывшие вначале простодушными и чистосердечными, изменились. Страсти в них пробудились, и в душе их становилось все мрачнее и мрачнее. А так как дети в дурном обществе легко портятся, то и здесь случилось то же: некоторые
сновидения, придя в близкое соприкосновение со злыми людьми, сделались легкомысленными, обманчивыми и недружелюбными.

Сон заметил эту перемену в своих детях и хотел было от себя их прогнать, но сестры и братья заступились за них и стали просить его: «Оставь нам провинившихся братьев и сестер, они не так уж скверны, как кажутся; мы обещаем тебе общими силами исправлять их, как только они
будут сбиваться с пути».

Отец ответил на просьбу своих добрых детей согласием, и в их сообществе остались и тяжелые, мрачные сновидения, которые, однако, удивительным образом, как показал дальнейший опыт, держатся почти всегда только злых людей, которые как будто их к себе привлекают. Между тем человечество становилось все хуже и хуже, и жизнь его делалась все тяжелее и тяжелее. Однажды один из совсем испортившихся людей лежал среди чудной ночи на благоухавшем чудными ароматами лугу.

Сон и грезы подступили к нему, но грехи его мешали им подойти. В душе его зародилась страшная мысль — убить своего родного брата. Напрасно брызгал на него сон своим волшебным жезлом капли успокоения, напрасно убаюкивали его своими пестрыми картинками грезы — несчастный все более
и более уклонялся от их благодетельного влияния. Тогда сон созвал своих детей и сказал: «Если так, то улетим от него, дети, — он недостоин
наших даров!» — и они улетели.

Однако такая небывалая неудача сильно раздражила сон, и, отлетев на далекое расстояние от непокорившегося его влиянию человека, он долго никак не мог успокоиться; особенно же он никак не хотел простить своему волшебному жезлу выказанное им бессилие и в гневе, наконец, воткнул его
в землю. Кружившиеся же тем временем вокруг него грезы, играя, увешали этот жезл теми легкими, воздушными, пестрыми образами, которые они хотели навеять на несчастного оттолкнувшего их от себя человека.
(из нета)

(500x402, 63Kb)

Ружа

Ружа

Свято Маковея або Медовий Спас

Вітаю всіх зі Святом! Будьте Здорові й Щасливі! Достатку й Щедрого Врожаю на полі та на ниві Життя!

Нема цвіту кращого від маківочки, Нема роду милішого від матіночки.

На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковейка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник. На житомирському Поліссі до маковійнового букета додають морквинку, невеликі качани кукурудзи, горох, квасолю, кріп. На Черкащині колись вважали, що на Маковія треба обов'язково посвятити квіти, бо «від цього квітне господарство». Святити несли також вінок із квітів і колосків, посередині якого ставили свічечку. На Поділлі святили цілий сніп городини та зілля, обв’язаний червоною китайкою. З ним урочисто обходили всю господу, хату, городи, сподіваючись і на наступний рік отримати гарний врожай і примноження в господарстві.
Після освячення маковійчика кладуть за образами, і він зберігатиметься там аж до весни, а деякими травами і маком будуть користуватися за необхідності, адже «освячене зело до всякої слабості здібне». Весною мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх кіс – «щоб не випало з голови волосся». Сакральний статус маку в українців був доволі високим. Ним обсипали корів і господу «від усього лихого». На Черкащині маком обсипали «всяку новопримножену тварину», приказуючи: «Щоб було в господарстві стільки тварин, як у маківці зернин». Цікаво, що навіть зараз дехто з міських жителів зберіг цю народну традицію ставлення до маку як до оберегу. Наприклад, посипають маком біля порогу квартири, де народилася дитина, щоб її не наврочала якась людина, що прийде провідати породіллю. Окрім звичайного городнього маку дівки-чарівниці на Маковія святили мак-видюк (самосійний мак), що вживався як засіб проти чар від відьом, а також проти упирів і так званих «ходячих покійників». Таким маком треба було обсипати навкруги себе або обсипати дім – зробити магічне коло з маку – тоді всі вроки і хитрощі відьми пропадуть безслідно. За народними уявленнями, відьма або упир не могли заподіяти людині шкоди, аж поки не визбирають весь мак до зернини. Вважалося, що відьми дуже боялися такого маку, особливо з першої маківки, яку вони намагалися вирвати на чужому городі. На Маковія святили також свіжовикачаний мед у стільниках, щедро пригощаючись ним. Ритуальною їжею в цей день були «шуліки» - печені коржі, які ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа досить смачна, особливо її люблять діти. Готували також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники. Одна бабуся-киянка, яка дожила до 120 років, близько 1890 року розповідала, що за часів її молодості існував у Києві звичай – на Маковея всі кияни сходилися та з’їжджалися на Дніпро святити воду. А чоловіче населення переважно вдягалося в козацький одяг. Свято Маковія називається в народі святом першого Спаса, медовим Спасом – або Спасом на воді, Спасом водяним. Хворі пропасницею купалися в цей день у річці, бо вода на Маковея вважається цілющою. Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно корисною від усіх хвороб. В цей день святили також колодязі та воду в річках. За свідченням Михайла Максимовича, на Київщині цією водою кропили ожереди (копиці сіна), щоб уберегти їх від мишей, кропили бджіл, а також пили цю воду, вмивалися нею з метою очищення від усього лихого.
Інформацію взято  >> ТУТ <<

Ружа

Ружа

13 августа - Всемирный День Левши! :-)

В 1984 году Международная конфедерация левшей в знак протеста против "праворуко" устроенного мира провозгласила день 13 августа Международным днем левши.

В Америке движение в защиту леворуких людей появилось около 50-ти лет назад. Как-то раз оно, например, добилось восстановления на работе полицейского - левши, уволенного за отказ носить кобуру справа.

Левши составляют от трех до 10 процентов человечества. В молодом возрасте их больше, в зрелом и пожилом меньше: среди 20-летних - 13 процентов, среди 80-летних - менее одного процента.

Американский генетик Амар Клар изучал три поколения левшей - 100 супружеских пар, которые все были левшами, а также их детей и внуков. Определяя, кто левша, а кто правша, он основывался на 10 различных критериях, а не только на том, пишет человек правой или левой рукой.

Доктор Клар пришел к выводу, что правизна или левизна предопределены еще во чреве матери наличием особого гена. Те, у кого есть такой ген, - правши, для остальных вероятность быть правшой или левшой - 50 на 50. Это объясняет, почему один из однояйцевых близнецов оказывается иногда правшой, а другой - левшой, несмотря на полную идентичность генетического набора.

Известные Левши:

Цезарь и Наполеон, Александр Македонский и Карл Великий, Черчилль и Жанна д"Арк, Бисмарк и Фидель Кастро.

Среди американских президентов - Билл Клинтон, Джордж Буш-старший и Джеральд Форд.

Леонардо да Винчи, Микеланджело, Роден, Пикассо, Рубенс, Дюрер, Андерсен, Паганини, Моцарт, Кафка, Ницше, Рахманинов, Аристотель, Уэллс, Чарли Чаплин, Альберт Эйнштейн, Исаак Ньютон и многие другие.

Источник информации  интернет газета Корреспондент

Поздравляем всех Левшей! 

Ружа

Ружа

Тополь

Тополь
 (4 февраля - 8 февраля; 5 августа - 13 августа)

Декоративность, стройность и красота от ранней молодости. С годами, однако,
сам создает себе проблемы. Очень чувствителен к течению времени, слишком рано
начинает бояться старости, от этого страха еще больше стареет. Только хорошее
влияние окружающих может оказать помощь, поэтому необходимо внимательно
выбирать людей, с которыми приходится общаться.
Необходимо проявлять осторожность при перемене места пребывания: не всякая
среда благоприятствует развитию Тополя. Он чувствует потребность в товарищах,
но мучается от окружения, не выбранного им самим. Очень чувствителен к
ущемлению свободы и легко впадает в пессимизм.
Его любовь чувствительна к малейшим неприятностям и даже мелочи могут вывести
его из равновесия. Временами умиляется сам собой, но чаще удается ему это
скрыть, и в этом умалчивании находит своеобразное удовольствие.
Отвага и гордость помогают ему одолеть самые сложные задачи, и на его лице
редко можно заметить беспокойство. Те, кто знает его мало, принимают часто за
личность веселую и спокойную.
Он не является материалистом, имеет склонность к альтруизму. При этом
великолепно организован и не забывает о будущем. В супружестве - трудное
счастье, слишком бывает чувствителен и излишне независим. Его оружием в
супружеских стычках является безразличие, дополненное улыбкой и шуткой. Если не
может поступить иначе, имеет склонность держаться по отношению к партнеру
неприязненно.
Имеет тонкий врожденный ум, который совершенно не стареет. Его проницательность
и критический склад ума могут даже иногда оказывать влияние на его амбицию.
Много Тополей встречается среди медиков и знаменитостей – Менделеев, Жюль Верн, Хичкок и Сальвадор Дали.

Черты рожденных под знаком Тополя: потребность в независимости, склонность к
неврастении, мечтательности и синтезу, интуиции и фантазии, окрыленный ум.

Тополь - как губка, впитывает все отрицательное из окружающей среды.Латинское
название тополя – Populus, это род растений семейства ивовых.
Наиболее
распространенные породы – это белый тополь (серебристый), черный тополь
(осокорь) и осина. Деревья распространены преимущественно в Северном
полушарии. Несмотря на то, что мы привыкли к тополю в городе, он –
лесообразующая порода. Срок жизни некоторых видов – до 1000 лет.

Энергетика дерева. Тополь - совершенно безразличное к человеку дерево. Его
особенность состоит в том, что он, как губка, впитывает все отрицательное из
окружающей среды. Поэтому в городах тополь играет роль санитара,
улучшает экологию.

В народной медицине тополь   находит достойное
применение.
Настойки и мази из его почек обладают
противовоспалительным, обезболивающим действием, жаропонижающим и
успокаивающим свойствами. В косметической медицине они используются как
средство, усиливающее рост волос.

Тополь не поражает наше
воображение какими-то рекордами. Он, как и люди, рожденные под его
знаком, такой, какой есть. Ни под кого не приспосабливается, дает
окружающим то, что может и ничего не требует взамен.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
В українсьому фолклорі після Верби й Калини найбільш опоетизовані Тополя і Дуб.
Юнок, дівчат, жинок порівнюють з Тополею - *Струнка, як тополя*.
Тополя - символ дівочої краси,
 вроди, стрункого стану.
Також і символ жіночої долі, вдови : *Ой,одна я, одна, як тополя у полі*.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Тополя
(Тарас Шевченко)

По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий —
Нащо зеленіє?
Кругом поле, як те море
Широке, синіє.
Чумак іде, подивиться
Та й голову схилить;
Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі,
Подивиться — серце ниє:
Кругом ні билини!
Одна, одна, як сирота
На чужині, гине!
Хто ж викохав тонку, гнучку
В степу погибати?
Постривайте, все розкажу,
Слухайте ж, дівчата.
Полюбила чорнобрива
Козака дівчина.
Полюбила — не спинила,
Пішов та й загинув...
Якби знала, що покине,—
Була б не любила;
Якби знала, що загине,—
Була б не пустила;
Якби знала, не ходила б
Пізно за водою,
Не стояла б до півночі
З милим під вербою;
Якби знала!..
І то лихо —
Попереду знати,
Що нам в світі зустрінеться.
Не знайте, дівчата!
Не питайте свою долю...
Само серце знає,
Кого любить... Нехай в'яне,
Поки закопають!
Бо не довго, чорнобриві,
Карі оченята;
Біле личко червоніє
Не довго, дівчата!
До полудня, та й зав'яне,

Брови полиняють...
Кохайтеся ж, любітеся,
Як серденько знає.
Защебече соловейко
В лузі на калині, —
Заспіває козаченько,
Ходя по долині.
Виспівує, поки вийде
Чорнобрива з хати;

А він її запитає:
«Чи не била мати?»
Стануть собі, обіймуться, —
Співа соловейко;
Послухають, розійдуться,—
Обоє раденькі.
Ніхто того не побачить,
Ніхто не спитає:
«Де ти була, що робила?»
Сама собі знає.

Любилася, кохалася,
А серденько мліло:
Воно чуло недоленьку,
А сказать не вміло.
Не сказало — осталася,
День і ніч воркує,
Як голубка без голуба,
А ніхто не чує.
Не щебече соловейко
В лузі над водою,
Не співає чорнобрива,
Стоя під вербою;
Не співає,— як сирота,
Білим світом нудить.
Без милого батько, мати —
Як чужії люде.
Без милого сонце світить —
Як ворог сміється;
Без милого скрізь могила...
А серденько б'ється!
Минув і рік, минув другий
Козака немає;
Сохне вона, як квіточка, —
Ніхто не питає.
«Чого в'янеш, моя доню?» —
Мати не спитала,
За старого, багатого
Нищечком єднала.
«Іди, доню,— каже мати,—
Не вік дівовати.
Він багатий, одинокий —
Будеш пановати».
«Не хочу я пановати,
Не піду я, мамо!
Рушниками, що придбала,
Спусти мене в яму.
Нехай попи заспівають,
А дружки поплачуть:
Легше мені в труні лежать,
Ніж його побачить».
Не слухала стара мати,
Робила, що знала;
Все бачила чорнобрива,
Сохла і мовчала.
Пішла вночі до ворожки,
Щоб поворожити:
Чи довго їй на сім світі
Без милого жити?

«Бабусенько, голубонько,
Серце моє, ненько!
Скажи мені щиру правду,
Де милий-серденько?
Чи жив, здоров, чи він любить,
Чи забув-покинув?
Скажи ж мені, де мій милий?
Край світа полину!
Бабусенько, голубонько,
Скажи, коли знаєш!
Бо видає мене мати
За старого заміж.
Любить його, моя сиза,
Серце не навчити.
Пішла б же я утопилась —
Жаль душу згубити.
Коли нежив чорнобривий,
Зроби, моя пташко,
Щоб додому не вернулась...
Тяжко мені, тяжко!
Там старий жде з старостами...
Скажи ж мою долю».

«Добре, доню; спочинь трошки..
Чини ж мою волю.
Сама колись дівовала,
Теє лихо знаю;
Минулося — навчилася,
Людям помагаю.
Твою долю, моя доню,
Позаторік знала,
Позаторік і зіллячка
Для того придбала».
Пішла стара, мов каламар
Достала з полиці.
«Ось на тобі сего дива!
Піди до криниці;
Поки півні не співали,
Умийся водою,
Випий трошки сего зілля —
Все лихо загоїть.
Вип'єш — біжи якомога;
Що б там ні кричало,
Не оглянься, поки станеш
Аж там, де прощалась.
Одпочинеш; а як стане
Місяць серед неба,
Випий ще раз; не приїде —
Втретє випить треба.
За перший раз, як за той рік,
Будеш ти такою;
А за другий — серед степу
Тупне кінь ногою.
Коли живий козаченько,
То зараз прибуде.
 А за третій... моя доню,
Не питай, що буде.
Та ще, чуєш, не хрестися,
Бо все піде в воду.
Тепер же йди, подивися
На торішню вроду».
Взяла зілля, поклонилась:
«Спасибі, бабусю!»
Вийшла з хати: «Чи йти, чи ні?
Ні, вже не вернуся!»
Пішла, вмилась, напилася,
Мов не своя стала,
Вдруге, втретє, та, мов сонна,
В степу заспівала:

«Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю,
Рости, рости, тополенько,
Все вгору та вгору!
Рости тонка та висока
До самої хмари,
Спитай бога, чи діжду я,
Чи не діжду пари?
Рости, рости, подивися
За синєє море:
По тім боці — моя доля,
По сім боці — горе.
Там десь милий чорнобривий
По полю гуляє,
А я плачу, літа трачу,
Його виглядаю.
Скажи йому, моє серце,
Що сміються люде;
Скажи йому, що загину,
Коли не прибуде.
Сама хоче мене мати
В землю заховати...
А хто ж її головоньку
Буде доглядати?
Хто догляне, розпитає,
На старість поможе?
Мамо моя, доле моя!
Боже милий, боже!
Подивися, тополенько,
Як нема — заплачеш
До схід сонця ранісінько,
Щоб ніхто не бачив.
Рости ж, серце-тополенько,
Все вгору та вгору;
Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю!»

Таку пісню чорнобрива
В степу заспівала.
Зілля дива наробило —
Тополею стала.
Не вернулася додому,
Не діждала пари;
Тонка-тонка та висока —
До самої хмари.
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.

Переглянути зображення у повному розмірі

[1839, С.-Петербург]





~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

До останнього століття в Україні окремі дерева вирізнялись від інших особливою шаною до них. Це дуб, ясень, явір, тополя, береза, липа. 
Культ дерева і лісу яскраво відбивався у підготовці до Зелених свят.  У Зелені свята в деяких місцевостях України були звичаї, пов’язані зі священними деревами. Наприклад, на Лівобережжі був обряд водити тополю. Дівчата вибирали поміж себе дівчину на тополю, прикрашали її намистом, стрічками та квітами, обличчя зав’язували хусткою, руки прив’язували до палиці і так водили по селу з гучними піснями. Кожний господар радо зустрічав процесію і, приймаючи від неї добрі побажання (головним чином, приплоду худобі і гарного врожаю), щедро обдаровував учасників
обряду.
Сторінки:
1
…
30
31
32
33
34
35
…
50
попередня
наступна
Радіо онлайн Слухай улюблені радіостанції в одному місці
 
I.UA, 2006—2024.
Ok Для зручності користування сайтом використовуються Cookies. Детальніше у політиці конфіденційності
This website uses cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more