Добрий день, незламні. Я тут трошки втомився, тому напишу «гадості». Ну так, замість ниття. Може, хоч в когось щось в голові переключиться.

На жаль, по деяким реакціям, я бачу, що дуже до багатьох ще не дійшло, що в нас повноцінне вторгнення. Не АТО. Не ООС. А війна в самих викривлених та потворних проявах. Війна не проти “режиму”, а проти народу. Бо дуже багато кому все здається черговим загостренням, які були 8 років. Ні. Це війна на знищення. Це не загострення.

Нас під час АТО посадили за столи переговорів, завівши 4-6 БТГрів. Зараз їх більше сотні. Ми 8 років воювали з алковітязями, а зараз воюємо з регулярною армією. Яка переважає нас в чисельності та озброєнні. А у нас, у тих, хто у відносній небезпеці, після першого шоку по накатаному 3,14здує поведінка, яка вже вкоренилася за всі 8 років. Тут тобі і поради військовим, тут тобі і зрадойо...ство. Але зараз все по-іншому. Все по-дорослому. І річ не тільки в жертвах. Річ у всьому.

І коли в соціальних мережах починають вчити військове керівництво, що треба робити, або якийсь флешмоб запускають, щоб “командування побачило, що треба робити”, мене рве на шмаття. Не можна робити те, що робили 8 років. Інші умови. Інші обставини.

Розумієте, підтримка військових – то не пости в мережі, це не йо...ані журавлики з паперу. Це довіра. Довіра і допомога. Якщо ми вже довірилися людям, то треба стулити писки, зціпити зуби і робити те, що їм корисно. Як можете. Розумієте? Кого тут повчають в мережі, що і як треба робити? Це ж той же Залужний, який зупинив наступ. Який зміг втримати удар із десятків напрямків і зберіг боєздатність армії. Який володіє всією інформацією. Але в нас реально обмежені ресурси і можливості. І ми так же, як і інші, інколи скидаємо координати колон і отримуємо відповідь – нічим не дотягуємося. А інколи дотягуються.

Розумієте? Ми воюємо зараз на величезній території і задіяні всі ресурси. Ну, мабуть, майже всі. І, дійсно, як би нам не хотілося, треба розуміти, що йде війна на знищення Держави. Не просто заставити нас щось «асазнать» або щось довести. Ні. Або буде Україна, або ні. І я розумію, що є пріоритети.

І мене також бісить, коли наш вантаж осідає в Києві. Але я розумію, Київ треба тримати. А ще я розумію, що ресурсів в нас не дуже багато. І коли нам кажуть “хлопці, якщо є можливість, йдіть паліть”, то ми знаходимо можливість і йдемо палити. Бо кожне спалене нами не дійде до міста. І не піде на Київ. Ми палимо все, до чого можемо дотягнутися, візуально підтверджуємо цілі, передаємо координати, коригуємо, відстрілюємо з засідок. Бо по-іншому не буде. Бо це не АТО. Це війна проти народу України. І всі, хто не злився в перші дні, вже не зіллються. І знають, що робити. Навіть якщо нам здається інше.

Якби обороною Слобожанщини керував не той, хто зараз керує, а хтось інший, то я не знаю, втримали б Харків чи ні. І це теж вибір Залужного. І той, який керує обороною самого міста, – то теж вибір того, хто обороняє Слобожанщину, та того ж Залужного. І їх довіра один до одного. Ми не маємо права не довіряти рішенням людей, які ділом довели свою здатність успішно керувати обороною. Ми або з ними, або ні. Зараз по-іншому не може бути.

Так, у мене є купа питань. Але то питання не про сьогодні. І я знаю факти там, де в перші дні не було зроблено те, що треба було зробити. Але зараз не перші дні. Я знаю, що всі хто встояв, ті вже не зігнуться. Я знаю, що є офіцери, яких главком розжалував. Але дав шанс відновити довіру. Бо це війна. Справжня.

І коли мені керівники оборони міста або регіону ставлять якусь задачу, то я знаю, що ми повинні це зробити. Бо, значить, так треба для оборони міста та країни. І мені не треба думати, правильно це чи ні. Треба чи ні. Мені треба думати – як це зробити ефективно. Бажано не ї...ати їм мізки дурними запитаннями.

А ще, коли вже є час, хотілося б пояснити, що в справі допомоги війську та в логистиці теж дуже багато змінилося за ці дні. Просто для розуміння, що так, як все працювало 8 років, воно зараз не працює.

Що нема в нас можливості зробити “срочно, потому что стоим на таможне” папери з бригади, тому що бригада воює 24/7, або ми на виїзді. І коли нас ставлять перед фактом – треба приїхати і забрати, то може не бути можливості. Бо ми вимушені трохи ще й підвойовувати. А коли в мене питають адресу, куди відправляти коптер з-за кордону, я не можу дати адреси. Я прошу відправити на родичів чи знайомих. А потім, коли прийде, зв’язатися зі мною. Це не тому, що мені ліньки. А тому, що я не знаю, що буде за час, поки буде йти вантаж. Може не бути доставки. Або не буде вже цієї адреси. Може не бути мене. А коптер просто передадуть іншим волонтерам або військовим. У нас тут зараз все в динаміці і все може бути через годину по-іншому. І все дуже просто. Чорно-біле.

І людей в нас нема. Одні їздять з гранатометами по області, інші по піхоті відбивають атаки ДРГ на блокпостах. Хтось візуально підтверджує данні місцевих. Хтось вчить ТрО, а хтось готовить оборону важливої дамби. Ну нема.

Так, нам підставили плече побратими з Києва та з західного кордону. Без них все взагалі стало б. Але тут на місці ми живемо, воюємо та допомагаємо збройникам тримати оборону. Ми в місті, яке загарбники хочуть оточити.

І ті люди, які допомагають нам на кордоні та митниці, вже отримують закидони про те, що вони “піаряться фоточками”. Та ні. То єдині звіти, які зараз можливі. Бо частина автівок, які йдуть з-за кордону, підуть в мобільні групи по знищенню техніки. І ми просто не можемо їх світити. І не тому, що ми такі 3,14здєц зашифровані. А просто тому, що нам інколи проходиться працювати впритул. І нам потрібні не засвічені машини.

Просто треба зрозуміти. Все змінилося. Все. І війна тільки-тільки починається. І вони пруть і пруть. Це серйозно. І так, ми сповнені оптимізму. Ми знаємо, що ми переможемо. Але ми хочемо дожити до того. І ще в процесі доживання принести побільше користі нашим та хоча б трошки “смерті ворогам”.

Я розумію, як всі втомлюються. Але повірте, ті, від кого залежить наша держава, втомлюються на порядок більше. І якщо вони приймають якесь рішення, то воно виважене і доцільне. Це доведено 20-ма днями війни.

І ще. Якщо комусь здається, що путіну потрібен тільки Харків або Київ, – це помилка. Якщо ми їх не зупинимо кожен на своєму місці, вони покотяться до самого кордону. Самі вони не зупиняться. Це здичавіла орда варварів.

Серед чартерів та приватних літаків, що залишили Україну 13 лютого – борти Ріната Ахметова та Бориса Колеснікова. Пізніше Колесніков у коментарі УП заявив, що залишився в Україні, а його літак вилетів нібито на технічне обслуговування. Водночас журналісти зазначають, що, хоч один із бортів Ахметова вилетів із України в неділю, сам він залишив країну 30 січня рейсом до швейцарського Цюриха.

Ще один приватний борт на 50 людей замовив депутат від проросійської партії ОПЗЖ, мільйонер Ігор Абрамович. За даними УП, цей літак має вивезти його бізнес-партнерів та родичів його однопартійців з Києва у Відень. Відомо, що 13 лютого з України вилетів також Віктор Пінчук.

Міністерство оборони України застерігає громадян від поширення в соцмережах інформації, яка може зашкодити українським захисникам і зіграти на руку російським окупантам.

Про це заявила заступниця міністра оборони Ганна Маляр.

“Не працюйте коригувальниками вогню у ворога! Так-так, саме це ви робите, коли публічно повідомляєте точну адресу, куди влучила або не долетіла ракета”, – написала вона у Facebook.

“Ми справді вільна, демократична країна зі свободою слова. Наше суспільство вже звикло до відкритості і висвітлення в інтернеті абсолютно всього. Але війна – це в тому числі обмеження на поширення певної інформації – заради вашої ж безпеки…

Такі детальні повідомлення допомагають ворогу і ставлять під додаткову загрозу ваші населені пункти”, – наголосила представниця МОУ.

“Під час війни фатально небезпечно повідомляти про знаходження або відсутність будь-якого озброєння та військової техніки ЗСУ з прив’язкою до населених пунктів”, – підкреслила Маляр.

Уранці 14 березня речниця управління ДСНС у місті Києві Світлана Водолага різко розкритикувала радника міністра внутрішніх справ, блогера Антона Геращенка, який розголошує інформацію про точні адреси обстрілів і роботи ППО.

У стрімі з Подолу, де збили ворожу ракету з руйнуваннями будинку, Водолага сказала: “Шановні друзі, це Київ, знову обстріл, знову п’ятиповерхівка, знову є загиблі. Але зараз моє звернення до Антона Геращенка, який позиціонується як помічник або радник міністра МВС. Ви третій раз сьогодні здаєте російським окупантам точки, які вони недообстрілювали. Ви третій раз називаєте точну адресу, куди потрапляють ворожі снаряди. Досить! Досить уже давати інформацію першим, давати координати!..”

Водолага зазначила, що готова до того, що Геращенко вплине на її звільнення, але при цьому вилаяла колишнього нардепа і ексзаступника глави МВС.

*

Во время войны фатально опасно сообщать о нахождении или отсутствии какого-либо вооружения и военной техники ВСУ с привязкой к населенным пунктам.

Пример:

Не надо говорить или писать – ракета попала в школу #7. Целесообразнее заявить – ракета попала в таком-то населенном пункте в жилой квартал.

Не стоит говорить - ракетой целились в вокзал, но попали в больницу, которая находится недалеко.

Не надо говорить – ракета попала в состав рядом с аэродромом. Ибо прилетит вторая, третья и уж точно попадет в аэродром.

Почему это важно?

Потому что 80% развед информации отрабатывается из открытых источников. И такие сообщения позволяют врагу корректировать огонь по вашим же населенным пунктам.

Если вы сообщаете, что целили в один объект, но не попали, то враг может сделать это во второй раз, чтобы попасть.

Ниже, кроме уже написанного, перечень информации, разглашение которой может привести к осведомленности противника о действиях наших войск (сил) и негативно повлиять на ход ведения операций

1. Наименование воинских частей (подразделений) и других военных объектов в районах выполнения боевых (специальных) задач, географические координаты мест их расположения.

2. Численность личного состава воинских частей (подразделений).

3. Количество вооружения и боевой техники, материально-технических средств, их состояние и место хранения.

4. Описания, изображения и условные метки, которые идентифицируют или могут идентифицировать объекты.

5. Информация о проводимых или планируемых операциях (боевых действиях).

6. Информация о системе охраны и обороны военных объектов и средств защиты личного состава, вооружения и военной техники, которые используются (кроме видимых или очевидно выраженных).

7. Порядок привлечения сил и средств для выполнения боевых (специальных) задач.

8. Информация о сборе разведывательных данных (способы, методы, силы и привлекаемые средства).

9. Информация о перемещении и развертывании своих войск (наименование, количество, места, районы, маршруты движения).

10. Информация о воинских частях (подразделениях), методике или тактике их действий, подробная.

11. Информация о проведении уникальных операций с указанием приемов и способов, которые использовались.

12. Информация об эффективности сил и средств РЭБ противника.

13. Информация об отложенных или отмененных операциях.

14. Информация о пропавшем или сбитом самолете или пропавшем судне и поисково-спасательных операциях, которые планируются или проводятся.

15. Информация о планировании и проведении мероприятий по обеспечению безопасности применения войск (дезинформация, имитация, демонстративные действия, маскировка, противодействие техническим разведкам и защита информации).

16. Фото и видеосъемка и другая наглядная информация с представителями незаконных вооруженных формирований”, - отметила замминистра обороны.

Під час перегрупування російських військ здійснюється підготовка додаткових підрозділів для ведення бойових дій на території України. Про це йдеться у зведенні Генерального штабу ЗСУ 13 березня.

Так, за наявною інформацією, протягом 9-10 березня до РФ переміщено 800 військовослужбовців 102- ї військової бази (Гюмрі, Вірменія) Південного воєнного округу для подальшого перекидання в зону бойових дій.

До 1500 осіб 40-ї окремої бригади морської піхоти (Петропавловськ-Камчатський) Тихоокеанського флоту залізничними ешелонами відправляються до Республіки Білорусь.

Крім того, у 820 головному центрі попередження про ракетний напад (Солнечногорськ) проводиться відбір особового складу для участі у бойових діях проти України.

З метою термінового поповнення втрат окупаційних військ ЗС РФ перекидають частину «миротворчого» контингенту з Нагірного Карабаху (Азербайджан) в Україну. Також, за наявною інформацією, залучається велика кількість бойовиків-найманців з інших країн (Сирія, Сербія).

Водночас як повідомляє Головне управління розвідки Міноборони, Росія відкрила 14 центрів вербування найманців у Сирії на територіях, підконтрольних режиму Башара Асада. Після короткої підготовки найманців переправлять до Росії через авіабазу «Хмеймім» двома літаками Ту-134 (до 80 пасажирів) та Ту-154 (до 180 пасажирів) на авіабазу «Чкаловський» у Московській області.

За інформацією ГУР, упродовж останніх днів Росія вже завербувала тисячі сирійських найманців серед членів так званого «Ополчення національної оборони» та підрозділів 5-ого корпусу ЗС Сирії.

«Передбачається, що сирійці використовуватимуть проти українців важку артилерію та снайперську зброю, – йдеться у повідомленні військової розвідки.

Також підтверджено інформацію про підготовку Росією найманців з Лівії для залучення до бойових дій в Україні». Щомісячна заробітна платня для іноземних найманців, які воюватимуть у складі російських військ, складатиме від 300 до 600 доларів США.