Борьба будет тяжёлой. Но мы победим! Победит Украина!

Ирина Аниловская

Не знаю как кому, но мне кажется, что вчера произошёл перелом политической ситуации в стране. Задолго до экватора президентской и парламентской каденции зелёных начался обратный отсчёт их пребывания у власти.

В Печерском суде столкнулись убеждения и ценности с приспособленчеством и трусостью. Сила духа и воли Президента Порошенко вдребезги разбила жалкие попытки Зеленского и его банды предьявить Петру Алексеевичу дикие обвинения в несуществующих преступлениях.

Однако, дело, конечно, не в этом клоуне и его невежественном окружении. Можно, конечно, и дальше гадать откуда у Зеленского патологическая, животная и на первый взгляд ничем не обоснованная ненависть к Порошенко. Я полагаю, что психическая патология человека, по недоразумению ставшего президентом Украины, умело и вероятно небескорыстно подпитывается из Москвы. Соответствующие каналы передачи такой информации или инструкций установлены давно, расчищены и укреплены после прошлогодних выборов, носители кремлевской воли вернулись в Украину и отлично себя чувствуют, а чуткие к их пожеланиям деятели из ОП, прокуратуры и ДБР исполняют все весьма исправно.

Именно эта группа московских инструкторов и их местных прихвостней и составила план нейтрализации ведущей Украинской оппозиционной силы - партии ЕС и её лидера - Петра Порошенко. Именно они выдвигают все более безумные обвинения, имеющие явно выраженный пророссийский душок и выгодные только оккупанту и агрессору. Достаточно назвать уголовные дела по переходу украинских военных кораблей через Керченский пролив и последнее дело о "разжигании религиозной розни путём получения Томоса".

Бьющийся в истерике Зеленский, требует посадки Порошенко любой ценой по любому поводу. Вчера эти планы потерпели крах. Демократические силы внутри страны, сильнейшая международная поддержка и несокрушимый дух самого Петра Алексеевича сломали эти замыслы. Зеленский не смог добиться желаемого, даже его ближайшие подельники не решились в этих обстоятельствах совершить преступление на глазах всего мира. Не хватило духу, того самого.

Прокуроры полагали, что они подстроили Президенту Порошенко хитроумную ловушку - или отъезд из страны под благовидным предлогом участия в международной встрече лидеров партий, входящих в крупнейшую группу Европейской народной партии, или арест и тюрьма. Жалкие душонки типа Зеленского, меряющие все по себе, ни секунды не сомневались, что при такой альтернативе Порошенко выберет свободу и эмиграцию. Ну, так, как сделали бы они сами и сделают, конечно, когда настанет их срок. Но не тут-то было. Несмотря на ужасную семейную трагедию, Президент потребовал немедленного суда и приговора.

Трусы не выдержали лобовой атаки. Ведущие это дело прокуроры отказались от участия в фарсе, их сменили совсем ничтожные, которые не смогли отказаться и что-то там блеяли на суде, предложили отступные в виде личного обязательства вместо ареста, но, в конце концов, позорно бежали из зала суда. Даже одиозный судья Вовк чувствовал себя не в своей тарелке и ничего не решив, просто перенёс суд на первое июля. Стыд и позор, от которого не отмыться ни Зеленскому, ни его карманным "правоохранительным" органам.

Стало очевидно - режим надломлен. В стране нет ни президента, ни правительства, ни парламента, а есть аморфная масса негодяев, стремящаяся ухватить хоть что-то пока их не вышвырнули из власти. Новые выборы, причём как местные, так и парламентские и президентские, о которых ещё недавно говорили как о гипотетическом, но маловероятном событии, сейчас встают на повестку дня. Обсуждают только их сроки - осень этого года или весна следующего.

Нам надо быть к этому готовым. Мы должны сплотить наши и все демократические силы, чтобы не только смыть зеленую слизь, но и справиться с открытыми врагами Украины, поднявшими сейчас головы и открыто стремящимися к реваншу и полной власти.

Борьба будет тяжёлой. Но мы победим! Победит Украина!

Повний виступ Петра Порошенка в суді.
Записала Світлана Кушніренко.

"Високий суд. Шановні і дорогі колеги. Шановні журналісти. Шановні дипломати, які присутні в цьому залі. Я дуже дякую за такий рівень міжнародної уваги до цього трешу. І треш — це не є неповага до суду. Треш — це є дослівне цитування вашого генерального прокурора Рябошапки, який на 100% був «своєю людиною» для вашої влади і який чітко наголосив, що все, що міститься в цій так званій справі — це є треш.

Дипломати, народні депутати мене зрозуміють. Для українців, які не дуже володіють англійською мовою, я хочу пояснити: треш — це сміття. І це оцінка генерального прокурора. А місце для сміття у відрі прибиральниці, а не в українському суді.

Особливо цинічним для мене це виглядає в цей день. Але Порошенко хабарі не бере, не брав і брати не буде. Я не почув, щоби ви заявили про розрекламовану сьогодні заяву про перенесення засідання. Чи правильно я розумію, що це був фейк і ви вчергове обдурили людей.

І друга позиція, чому я на це так спокійно реагую: тому що, читаючи правову галиматью, викладену в цих папірцях, я відчуваю те, що в радянські часи (мене зрозуміють) називалося «чувством глубоко удовлетворения». Бо з виборів минуло 14 місяців. І 14 місяців, отримуючи за рахунок коштів платників податків десятки і десятки тисяч гривень заробітної платні, десятки (а може й сотні) працівників прокуратури і Державного бюро розслідувань займалися виключно Порошенком.

І за 14 місяців ви знайшли ось ці дурниці? Що це означає для суспільства? Для суспільства це означає — і надзвичайно важливо, щоби зараз це почули, — що все, що ви казали під час виборчої кампанії і після неї про корупцію, про зраду, про захоплення владних повноважень, про зловживання, — про все… До речі, ваша честь, я хочу наголосити, що вони і сюди намагалися включити державну зраду, саме в цю справу; що вони і сюди намагалися включити звинувачення президенту в захопленні державної влади. Це ж тут було. І не знайшли нічого.

І я буду висловлювати оцінку цього, якщо, ваша честь, ви або перейдете до розгляду справи по суті, або зробите те, що ви маєте зробити — відправити це назад до цих не встановлених судом осіб, які чомусь 16 червня, в день смерті мого батька, повністю змінили прокурорську групу, — можливо, тому, що ті прокурори, які раніше тут були, відмовилися підписувати і представляти звинувачення в суді. Можливо. Я не виключаю того, що залишилася правова позиція.

Я хочу наголосити, що всі 27 справ, які були абсолютно незаконно порушені проти мене, куди була включена і справа про «розпалювання міжрелігійної ворожнечі» шляхом отримання Томосу і створення Православної Церкви України… Посадіть мене за грати за цю справу. Для мене це буде найбільша нагорода. А може, за справу, яку ви розслідуєте вже 14 місяців? За віддачу мною наказу про контрнаступ для Збройних Сил України, яким було звільнено дві третини Донбасу. І за цю справу. Щоби вже чітко слідувати російським і кремлівським інструкціям, які до вас доводить пан Бабіков, який є адвокатом Януковича.

І я послухав їхню аргументацію на нещодавньому суді, де я виступав свідком у справі Януковича — ситуація жахлива. А може, рік ця прокурорська військова гвардія не може розібратися зі справою, в якій Ілля Новіков [адвокат Порошенко, — НВ] теж брав участь — тільки захищаючи українських моряків від так званого російського правосуддя, де український президент звинувачується в тому, що в листопаді 2018 року він дав наказ (чи це було повноваження командувача Військово-морських сил, — але я готовий підписатися під кожним словом), коли українські військові кораблі мають українською Керченською протокою прийти в українське Азовське море для захисту українського Азовського узбережжя, українського Маріуполя і українського Бердянська.

А мене звинувачують, що тим наказом я спровокував Росію на ескалацію. Ви в якій країні живете? Вам 14 місяців було недостатньо для того, щоби розібратися? Ні. Ви намагаєтеся гратися в політичні ігри. Я наголошую: політичні ігри треба закінчувати.

*Обертається і дивиться в камеру* Володимире Олександровичу, дорогий мій, вас ніхто не боїться. Ні в цьому залі, ні на вулиці. І ваших вказівок щодо того, щоби посадити Порошенка, — це кримінальний злочин і в Україні, і в Європі, і в світі. Ще раз хочу вам повторити: я і моя команда дуже любимо Україну. Ми шануємо і поважаємо інститут президентства. Ви для нас не ворог, і нас не треба боятися. Для нас ворог — Путін, якого ви забули згадати у вашому інтерв'ю Українській правді (до речі, Українська правда, я вам дякую за вашу позицію; Севгіль [Мусаєва, головред видання], тебе з Днем народження). І ми маємо спільно об'єднатися для того, щоби захистити нашу державу. І ми готові до цього.

Дорогі українці, а навіщо ці невстановлені особи… *Обертається до сторони обвинувачення* Я ненавмисно, я справді просто не знаю ваших прізвищ, так каже представник захисту. Навіщо вони змінили подання? Тому що там написано: «вилучити паспорт», «обмежити пересування», «заборонити поїздку за кордон» — вони знають, що я маю їхати за кордон, для того щоби мобілізувати світ на захист України. Вони цього бояться.

*Обертається до сторони обвинувачення* Прохання: не виконуйте злочинних наказів. *Обертається до камери* Прохання: не бійтеся. *Обертається до судді* Прохання, ваша честь: відправте їм це сміття і дійте за законом. Дякую, і слава Україні!"

Natalka Mishchenko

Таким я його не бачила ще ніколи... Втомлений, зранений, зболений, але тримається... твердо, впевнено, непохитно...

Я дивилася в його очі... там стільки суму й болю, що, здається, не під силу таке людині. Але йому під силу. Йому все під силу.

Було під силу стримувати Путіна. Під силу було розвернути світ в бік України.
Під силу було змусити Європу надати Україні безвіз. Під силу було навіть те, що нікому до нього не вдалося за 300 років історіі навіть доторкнутися, а йому стало сили здобути для українців свою церкву.

Йому вистачило сили витримати смердючий бруд і гидку брехню, коли зелене лізло на трон.
Йому стане сили витримати біль від кожної нанесеної йому рани. Скільки б не шматували його нинішні шакали й щенята, йому вистачить сили. Він вистоїть. Він не здасться. Він продовжуватиме боротися. За Україну.

Його батько пишався своїм сином. Хто б не пишався таким сином!
Його батько хвилювався за свого сина... Якого батька не боліла би душа, якщо б його сина так шматувало всіляке сміття?..
Його батькові стало зле, коли дізнався, що його судитимуть...

Але Бог на світі є. І він справедливий.
А йому стане сили пройти і через це.

Помолімося разом... за його батька...
Хай спочиває з миром...