Нам не все одно...

Гліб Бабіч

Новорічна проповідь манкурта

Дорогі ті, у кого в паспорті написано «громадянин України»!

Мені нема чого розповісти про зростання ВВП, падіння інфляції, імплементацію, диверсифікацію та інші незрозумілі мені терміни. Мені просто нічого розповісти. Я розповім те, що хочуть чути ті, кому досить шампанського, бутербродів із шпротами та олів’є – цих близьких мені ідеалів радянського союзу.

Не важливо, хто ви. У більшості ви – лузери. І в житті вашому все не так – чи їдете ви на шабашку до ворога або перебуваєте у нього ж в полоні. Ви ж бачите, більшості з вас ця країна не потрібна. І максимум на що ви здатні – любити її в інтернеті.
Саме тому я вибрав такі приклади і форму подачі.

Тому зараз я змішаю в купу географію з оливками, собак з віросповіданням, «Гру престолів» і оцінки в школі, політичні уподобання і веганство, релігію з кольором волосся, побутове жлобство і донорство (з екологією), і іншим набором слів і образів.
Це добре, що в голові буде коктейль. Разом з ним ви проковтнете головне.
Нема ніякої різниці. Ні в чому.

Ви однакові. Патріот і п’ята колона. Людина з синьо-жовтою стрічкою і з колорадською.
Той, хто намагається врятувати історію, культуру і дух своєї країни, і той, кому вони ненависні.
Вбивця і жертва.
Ви всі – однакові громадяни України. У вас є права і обов’язки. А ось пам’яті навіть про найближче і болюче у вас не буде.
До речі, обов’язки вам традиційно – до лампочки. А про право бути ніким я вам зараз розповім.

Вам не потрібна єдина мова вашої країни. Дивіться, у нас їх багато. Яка різниця – яка?
Слова «Я тебе люблю» – звучать однаково на всіх мовах. Хочете – говоріть це українською.
В принципі, цього достатньо.
«Слава Україні!» – так. Воно як би вимагає тільки солов’їної.
Але ми над цим працюємо. Коли вам остаточно буде «Какая разніца», слава обов’язково зникне. А за нею Україна. І проблема відпаде сама собою.

Вам не потрібна своя віра – у нас їх теж багато, яка різниця?
І не важливо, що одна з церков – анклав ворога. Яка різниця? Різдво 7 січня – разом з братською росією? Чудово! Яка різниця?
Вам не потрібна своя армія – я про неї навіть не згадаю, тільки побіжно і в основному в контексті полонених. Щоб отих дурних асоціацій «армія – надійність – довіра» у вас не виникало. Максимум, полон і страждання.
Вам не потрібен свій прапор і герб – його й близько не буде в антуражі мого виступу.
Я буду маніпулювати вами і ставити дурні питання, які вас завжди збивають з пантелику.
Ось, наприклад, питання «Чи перестали б ви їх поважати, дізнавшись, за кого на виборах голосували б Шевченко чи Леся Українка?» – моя окрема гордість. Бо ідіотський він у всьому.
Хоча про Сковороду і його ставлення до НАТО теж непогано.
Вам не потрібна власна історія. Просто порегочіть – яка різниця?
Тоді зустрічатися з коханою під пам’ятником ката України Леніна або жити на вулиці маніяка Дзержинського – теж можна. Яка різниця?

Я тепер завжди буду говорити в контексті – «Яка різниця»?
Жадан або Марув? Яка різниця? Тим більш, що більшості байдуже – хто такий Жадан.
«Іронія долі» або «Один вдома» (назви українського фільму для прикладу – я так і не згадав) – яка різниця?

Яка різниця у всьому для тих, хто готовий споживати і поглинати? Залиште свої дурні розмови про «патріотизм». Немає в паспорті такої позначки! Значить, немає ніякого патріотизму.
Є 25% тих, хто не сприймає президента. Але ми над цим працюємо разом з ДБР, прокуратурою і судами. І навіть Беркут відпустили.

Ви тепер всі однакові. І зобов’язані любити один одного.
У нас же стільки спільного. Не відгороджуватися ж тепер стіною?..
Ой, вибачте… це з майбутньої промови. Про єдність з братнім народом.

Мир за всяку ціну. Асфальт на дорозі та працюючий ліхтар – ось наша національна ідея.
І обов’язкова любов. Навіть до свого зрадника. Навіть до свого ката.
Бо тільки любов. Тому що немає ворога – немає ненависті. А ворога у нас більше немає.
І різниці немає. І України немає.
Є тільки назва території та відмітка в паспорті.

Ви називали себе нацією? У Конституції записано?
Ок. Ми зробимо з вас першу в світі націю манкуртів.
Тому що немає націй, побудованих на словах «Яка різниця?»
А ви будете першими.

І коли одного ранку ви побачите на флагштоках інші прапори (тих, хто чітко знає різницю), ви не повинні дивуватися.
Наша національна ідея – «Яка різниця?»

З Новим роком тебе, манкурт!
Слава Какойразніце!

Tally Bearson

Слово благодарности.

Я благодарю все-таки гражданина Украины Владимира Зеленского за очень ценный подарок на Новый год. Мне.
Помните, я писал, что у меня проблема – не о чем разговаривать с зебилами. Вот чтобы спокойно и без пафосных обвинений. Так вот, собственно, зезидент ее для меня снял. Своим новогодним вопросом “какая разница?”.

И да, об этом можно говорить долго и спокойно. Капля за каплей.
Начиная с глобальных вещей.

Например, почему свободная и независимая Финляндия 45 лет спокойно и, главное, богато прожила в подбрюшье СССР? Вот как раз потому, что смогла пояснить “какая разница?”. “Или вы с нами торгуете и получаете просто недостижимые для вас вещи в судостроении, лесной промышленности, электронике, или вы на нас лезете и получаете неприемлемые потери”.

Продолжая более простыми.

Работник у любого работодателя будет получать зарплату выше, если он сможет объяснить работодателю в цифрах “Какая разница”? Работает он, не работает или уходит работать к конкуренту. Сможет – даже самый жадный работодатель раскошелится, скрепя сердце. Не сможет – будет прозябать при самом лояльном к работникам.

И заканчивая совсем детскими.

Сантехник или электрик с паспортом гражданина Украины, придя в ваш дом, принесет в него больше уюта, вор или мошенник с тем же паспортом, даже под видом сантехника или электрика, принесут туда же потери и лихо.

И да. Есть разница. Между тем, кто хочет жить в своем доме, со своей семьей, сытно есть и сладко спать, и тем, кто готов жить в бараке, пороть бесчувственных самок, жрать баланду на пайку и “кимарить” на нарах.
В 21 веке нет бараков, нар и баланды? Ага, проверь!

Понятно, что из 73% большинство и слышать этого не захотят. Но найдется, кого зацепить. Спокойно и без эмоций. Не на свою тему. На их. Не сразу. Но тут как в сельском хозяйстве – пашешь до изнеможения весной, а ожидания прибыли возлагаешь на намного более отдаленный период, до которого еще не раз пережить полное всепропальство. Это не штука.

Так что спасибо Вам, господин зезидент.
Простите, лично в моих глазах на Президента еще не тянете. Может потом, когда-нибудь. Этого не знаю.
А пока…

Святослав Вакарчук

Для мене справді є різниця де,

Для мене є різниця, з ким, куди і звідки.

Все очевидно: хтось вперед іде,

А хтось стає навколішки й навшпиньки…

А щодо того, хто кому товариш друг і брат,

На щастя, кожного я право поважаю,

Але не поважаю я порад,

Як через пекло проповзти до раю.

І як підставити щоку, під чобіт зла,

І як закрити гідність у "каптерку",

І тих, хто молиться на голову козла,

І тих, хто всує одягає "гимнастерку".

У кожного свій погляд на життя,

Свої слова, гріхи і протиріччя,

Старіють очі і від сміху, і від сліз,

Та не буває без очей облич.

Як не буває без облич людей,

І не буває без людей Держави,

Какая разница, под чем, под кем и с чем,

Коли овець зганяють вовкодави.

Коли нема зубів, вже все одно,

Жувати шоу чи смоктати серіали,

Яка різниця — сало чи попкорн,

Коли тебе на мило готували.

Ви кажете, що кожного колись потрібно врешті-решт нагодувати,

Я згоден з цим, але навіщо всім солодку вату в душу заганяти?

Ми творимо державу чи колгосп?

Ми пишемо історію чи казку?

Ми хочем без наркозу перемог,

Чи хочемо під опіум поразки?

Для мене справді є різниця де,

І хто, і з ким готовий побрататись,

Не проживе Держава без людей,

Людей, що вовкодавів не бояться.