Якщо вам хочеться знати, подобається вам чоловік чи вже набрид, подивіться, як він їсть. Якщо це видовище вас не влаштовує, вам треба його кидати. 

 Рогалики з трояндовим варенням - це їжа справжніх принцес.

 Люди з холодними руками й ногами довго живуть.

 Їй було від кого йти. Їй не було до кого йти.

Мудрих жінок можна дурити, звісно. Та не довго. Не все життя.

 Ви коли-небудь злітали з котушок? Коли все, що буде потім, і все, чого потім не буде, не має значення?

Пам*ятаєш, ми читали - любов живе три роки.

 Коли жінка живе сама, вона рано чи пізно почне їсти зі сковорідки.

 Інколи вся допомога полягає в тому, щоб не допомагати.

 Інколи любов - це конкуренція котлет.

 Проблеми, як і радощі, приходять не тоді, коли сподіваєшся.  

Що б я зробив(-ла) , якби сьогодні був перший й останній день мого життя?

 Коли вже майже пристосовуєшся до свого щастя, завжди хтось або щось намагається його зруйнувати. Чи випробувати на виживання...

 Чоловікові, який хоче тебе нагодувати, не обов*язково приносити квіти.

Спочатку вона чекала на принца, потім - на лицаря, пізніше - на когось, схожого на Річарда Гіра, наприклад. Та завжди приходили не ті. 

 Сонце, море, шашлик, щастя - загрібай повними ложками. Тільки ідіоти йдуть умирати знічев*я.

Якби він був за стома тисячами стін - я б його відчула! Я б його впізнала за будь-яких обставин! 

Вона знала, що з війни не повертаються назовсім. Лиш приїздять побачитися.  

Не допускайте людей у свій космос... Вони поцуплять ваші зірки!

Я не можу змиритися з явищами, які розраховані на все життя. Довічні ув*язнення, шлюбні контракти, постійна робота до кінця життя. Спроби зафіксувати форми існування і позбавити їх від плину часу...

Поки ти молодий, ти думаєш, що секс - це кульмінація близькості. Потім  виявляєш, що це чи не початок її. 

"В основі математики лежать числа.

Система чисел подібна до людського життя. Спочатку натуральні числа. Це цілі і додатні. Числа маленької людини. Але людська свідомість розширюється. Дитина відкриває для себе тугу, а знаєш, що є математичним виразом туги? Від*ємні числа. Формалізація відчутя,  що тобі щось бракує. А свідомість продовжує розширюватись і рости, і дитина відкриває для себе проміжки. Між каменями, між лишайниками на каменях, між людьми. І між цифрами. 

І знаєш, до чого це приводить? Це приводить до дробів. Цілі числа плюс дроби дають раціональні числа. Але свідомість на цьому не зупиняється. Вона прагне переступити через грань здорового глузду. Вона додає таку абсурдну операцію, як добування корення. І отримує ірраціональні числа.

Це свого роду божевілля. Тому що ірраціональні числа нескінченні. Їх не можна записати. Вони витісняють свідомість у зону безмежного. А об*єднавши ірраціональні числа з раціональними, ми отримуємо дійсні числа. 

І це не припиняється. Це ніколи не припиняється. Тому що тепер ми відразу ж приєднуємо до дійсних чисел уявні - квадратні корені з від*ємних чисел. Це числа які ми не можемо собі уявити, числа, які не може вміщати в себе нормальна свідомість. А якщо ми до дійсних чисел додамо уявні, то отримаємо систему комплексних чисел. Першу систему числення, в межах якої можна задовільно пояснити формування візерунка вишиванки. Це як велична, милозвучна мова. І пісня. Яка спонукає до дій, зцілює. Це Україна, це те, без чого я не можу.