Профіль

Квілп

Квілп

Україна, Запоріжжя

Рейтинг в розділі:

OLX сутьби невідворотній

  • 02.12.25, 00:21
[Приєднана картинка] Художествєнний розбір відомої таінствєнної картини, опублікованої на ОЛХ" для всеобщего обозренія. Тут проглядається глибокий задум неізвєстного автора, композиція проста та іскрення: Всьо, що було когда-то глянцевим гламуром вскрито, на свалке жизні вознікає вскорє. Сьогодні юн та ветрєн ти, і в окруженії...

Читати далі...

Вортіцелла

  • 28.06.25, 16:54
[Приєднана картинка] Слиш Жіпіті, а шо це ти зробив? Кругом штормить, а ця стоїть звізда, Немов не при ділах, як королєва. Зроби вже так, щоб вона трохи офігєла: Щоб війки на короні їй рвало, А органели просвіщалися знутрі тривожно- По вигляду її хоч пожаліти було можно. Додай динаміки вобше, трагедії і драми - Щоб пройняло далекими світами… Хай буря трусить вакуолями її, короче. І щоб світилася вона крізь сумрак тої ночі.&nbsp...

Читати далі...

Пророки та експерти як джерела невизначеності.

  • 03.02.25, 22:48
[Приєднана картинка] Сьогодні мимоволі "хапнув" новин і ще більше переконався що це все дурня і гадання на кавовій гущі. Політичні експерти й ворожки — дві гільдії провидців, що живуть на межі між знанням і вірою. Перші кличуть до логіки, аналізуючи тренди, цитуючи статистику, будуючи графи. Другі — шепочуть з духами, гортають карти Таро, вдивляються у віщі кришталі. Але кінцевий результат їхньої магії часто однаковий: передбачення, що розпливаються в повітрі...

Читати далі...

Сміттєві хроніки.

  • 29.01.25, 12:28
Чудовим зимовим ранком, коли тепле сонячне світло тільки почало торкатися верхівок дерев, а у вікнах верхніх поверхів заграли веселі сонячні зайчики, пан Степан вирушив у свій традиційний інформаційний обхід до сміттєвих баків. Ці походи завжди нагадували йому дитинство, коли він похапцем збирався до школи й вирізав із дідових газет цікаві статті. До речі, діда теж звали Степаном. Перший бак...

Читати далі...

10. Тріумф переможців

  • 27.01.25, 16:01
Прибувши до безпечного куточка на протилежному боці площі, еліта цього відважного народу не стала гаяти ані хвилини. Мов із чарівної скриньки, звідкись з’явилися щити, будівельні піддони, дошки з кривими цвяхами, які за лічені хвилини перетворилися на імпровізовану сцену. Марципанника, який іще не встиг отямитися, швидко виштовхнули на цей шедевр архітектури, немов ляльку, яку поставили на полицю, щоб не заважала. Спочатку він лише нерозбірливо мямлив у гучномовець, немов кіт, що...

Читати далі...

9. Бунт. Продовження

  • 26.01.25, 16:02
Першою тривожною "пташкою" в цьому буремному спектаклі став черевик, який із точністю катапульти влетів у миску запашного борщу з реберцями, що розкладала бабуся між картярами. Бульйон із капустою та дрібно нарізаним бурячком здійнявся у повітря, утворивши криваву веселку, яка заляпала небритих герцогів з ніг до голови. – О, мій сюртук! – вигукнув один із них, витрушуючи з рукава шматок картоплі, що встиг примоститися там, як у теплому домі. – Картопля – це ще...

Читати далі...

8. Бунт

  • 26.01.25, 12:33
На площі, де хвилину тому лунали захопливі оплески, щось раптом пішло зовсім не так. Із натовпу почулися відчайдушні крики, схожі на завивання вітру в димарі. Люди заметушилися, мов розворушений мурашник, а посеред натовпу раптом утворився хаос, що швидко переріс у бійку. На сцені Марципанник завмер із піднятою рукою, його усмішка поступово згасала, як лампа, що от-от перегорить. Тим часом із-за сцени, мов механічні іграшки, одна за одною вибігали фігури. Це були хлопаки в треніках і ...

Читати далі...

7. МеШо Найвеличніший

  • 25.01.25, 17:43
Циганча, щось наспівуючи собі під ніс, потягнуло за важку мотузку, і червоні штори, величні, мов осінній захід сонця, повільно розсунулися. Я затамував подих, очікуючи чогось незвичайного, навіть неймовірного. Але замість цього побачив… нічого. На сцені стояв доволі пошарпаний трон, який, здавалося, пережив щонайменше кілька революцій, і прямо на ньому був поставлений старий стілець. На стільці висіла табличка з написом, що змусив мене мимоволі нахилити голову: **"МеШо&quot...

Читати далі...

6. Марципанник

  • 24.01.25, 14:33
Марципанник крутився навколо мене, підтанцьовував, злегка притупуючи ногами, і уважно розглядав мене з усіх боків, немов намагався вирішити, якої я форми чи породи. Час від часу він щось бурмотів собі під ніс, схоже на: «Чи це чайник? Ні, занадто вузький! А може, гриб? Ні, гриб не носить черевиків!» Раптом він радісно сплеснув долонями й вигукнув: – О, ви якраз вчасно! Ви навіть не уявляєте, як я радів би, якби вмів радіти ще більше! Я просто зобов’язаний познайомити вас...

Читати далі...

4. Задзеркалля

  • 24.01.25, 14:16
Я опинився в лісі, настільки дивному, що навіть найбезглуздіші сни здавалися б цілком звичайними порівняно з ним. Дерева тут були темними, майже чорними, а їхнє листя переливалося сріблястим блиском, наче хтось ретельно натирав його місячним сяйвом. Небо випромінювало рівно-тьмяне, матове світло, без жодного натяку на те, чи зараз ранок, день, чи, можливо, час зовсім перестав існувати. Навколо панувала тиша, така густо-важка, що її можна було розрізати ножем і розвішати на гілках...

Читати далі...

Сторінки:
1
2
попередня
наступна