Для чого робити вкид про смерть "дорогого любімого вождя"?

А чи не для репетиціі втечі на випадок форс-мажору, та щоб уникнути Гааги?
Підкинуть труп двійника, або навіть взагалі випадкової людини.
А так, звісно, розвідка не вірить чуткам, а лише доказам.
Та й  українцям неважливо. Важлива перемога на фронті та в тилу.
А хто здох запоребриком, це питання настрою на день.
Бо як казали у піонерські роки. "Ленін помер, але справа його живе".
А справу знищити важливіше за автора.


Ну от...

...а нам політики дорікають, що ми більш 35 років ні до чого не готувались. Ні до якої війни. А от подивіться на Ізраіль. То вони ж начебто не такі бовдури, як наш політикум, начебто до всього готові,...а ти бач, який гол у свої ворота пропустили!

Дивуюсь, як легко свариться....

...з кращим другом України Дудою.
Так щоб начебто навмисне цапатись з друзями.
Чи справді щоб сказати, "От розумієте, партнерів треба шукати у іншому місці. Бо на Заході нас не розуміють".
"Товарищ майор, агент з погонялом "Буратіно" заданіє виполніл!"
4 роки тому елєкторат вважав дурнем Пороха. Тепер все більш виявляється, що не там шукали.

Питаннячко.

Валєріча звинувчують у відмиві ярдів долярів.
Але якщо є в тебе свій власний зєльц десь нагорі або у кишені, то можно зразу скинути до 500 лямів гривеньок та обтерти та обхекати питаннячки. Посидить у віп-хаті, та "на волю з чистойу совєстю".

Без приципів?

Корчинський казав, що половина, чи більшість людей не має переконань. Наприклад, Янукович не любив ні Росію, ні Україну. Тількі гроші та владу. 
Навіть колись придушив начаток сепаратизму у Криму, розігнавши російських козаків. Та загравав з Європою.

Якби Ківа помер десь у році 2015му, чи 2016му, то його б ховали з почестями українського націоналіста.
Хм! А якже бути з Тарасом Чорноволом, якиий терся з "регіоналами", а теперь почав за Україну хворіти?
Розчинилась невідомо де патріотка Савченко. Яка колись бажала підірвати Раду. Хоча ні, кажуть "пєрєковалась" та воює.
А як зелеботи?
Такі люди, каже Корчинський, діють та розмовляють за обставинами?

Така ж картина на рашкє. Там демократи зненацька перетворились у нацистів. Але тут зась всіх об"єднує ненависть до України. Вона мабуть сильніша.
Навіть у того, що закликав прокинувшись, зробити перше питання "А что ти сдєлал для Украіни?"

А чи може людина просто має право на помилку у політичному житті? Це я про самих громадян України.
Ото таке.

Разговорчікі.

Дозвонились до мене родичі з оккупованих земель. Кажуть, прийшлось сидіти на холмі, щоб сигнал прийнявсь.
На нейтральні теми. Ну живі, здорові.
Але якось мені недовірливо і не дуже приємно це все.
Враховуючі, які заходи приймає влада по унеможливленню спілкування. Може не просто так?
 Ну так, орківські аусвайси, та не сказали самі чи принудили, бо одно без роботи залишать.
Все одно. 
Проте ловлю себе на тому, що так само радянська влада недовірливо відносилась до тих, хто жив на окупованій німцями территоріях. Хоч сама віддала людей разом з землями.
А тепер не будемо вказувати, хто допоміг россійсько-фашистским загарбникам захопити наші землі?


Про пам"ятник Родінє у Київі.

Навіщо це перероблювати? Киянам видніше. Але ще з радянських часів чув, що це не пам"ятник, а якесь опудало.
Це одне що відкрутити голову Леніну, та прикрутити голову Т.Шевченко?

Середина літа за календарем.

Але таке відчуття, що закінчується. На початку серпня мабуть вже почне жовтіти листя. Протяги холодшають поступово.
Міських метеликів не бачив мабуть з початку війни.
Чи буде змінюватись мікроклімат міста через зниження води у Дніпрі?
Через війну давно не бачив просто жита в  степу. Тепер розумію, як це красиво, жито у степу.

 

Листаючи сторінки історіі.

Брестська фортеця. героічний спротив 1941го.
Справді, дивлячись на різні свідчення булли передумови спротиву.
4а армія Коробкова, яка була розташована поблизу Бреста у більшості знялась з позицій та відмахала марафон на схід 40 км. Коробков щось там звітував про якісь "важкі бої". Але там німці важких боїв не пам"ятали у військових часописах.
Брехня не допомогла. Був страчений. 

Але ж можна зрозуміти. Бо перша директива Сталіна була "Вогонь не відкривати, на провокаціі не піддаватись". Ворог у перші ж часи захопив або знищив усе що сподобалось. Не було чим відбиватись. Схаменулись незадовго перед виступом Молотова. 
Проте, так діяли не всі. 

Очолював оборону майор Гаврилов, що був під слідством. (А де поділись генерали?).
Гарнізон фортеці мав у підземних сховищах приховані склади із зброєю та набоями, деяку кількість провізіі. І не мав з"вязку з фронтом. Не мав розпоряджень чи наступати, чи оборонятись, чи відступати. 
Оборонявсь, тому що не міг вийти з оточеної фортеці. Здатись теж непросто. Бо серед гарнізону були чисельні охоронці в"язниці. А це НКВС. У німців з ними розмова була б досить короткою. Так от що там відбувалось насправді не дуже відомо.

Згадав.....

...що чимало родичів на окупованих територіях.
Не виключно, що хтось став коллабрантом.
Одна дзвонила більш року тому. "Ну і ети хоть тоже наши". Кинув слухавку, більше не дзвонив і не відповідав. Згодом зв"язок по той бік фронту взагалі обірвавсь
Я знаю, що є такі, з якими сперечавсь ще до майданів.
Але знаю і те, що мене б вони не здали, якби я опинивсь у окупаціі.
А якби їх зустрів після війни? Набив би пику чи здав "обласній філармоніі"?
Якось малувато в мене від Павліка Морозова.
 А от по літературно-кіношному ідея руйнує родину.