Гарний день 5 березня.
- 05.03.25, 13:49
Особливо в 1953 році.
Про скорботу про смерть вождя складно, бо різне казали.
Але мертвого вождя не боялись. Особливо ті, кого коллективізація, репрессіі, покарання, голодомор так чи інакше торкнулись. Або їх родичів та друзів. Навіть в день похорон, вони висловлювались мало не відкрито.
І таких була біла більшість, хоч і не абсолютна.
А скорботіли ті, хто психологічно відчував себе несамостіно, постіно від когось залежав. Не знав собі ціни. І тому трусився від жаху перед майбутньою нестабільністю та невідомістю (а не перед вождьом).
3
Коментарі
Lukas-67
15.03.25, 22:06
Кто-то горе-тоску заливает вином,
Кто-то пьет от болезней микстуры,
Мы в Перми обожаем кидаться говном
По приказу министра культуры.
Голубка
26.03.25, 17:40
Гарний день
Lukas-67
36.03.25, 17:45Відповідь на 2 від Голубка
Adamas
46.03.25, 21:49
З тих пір диктатори стали дуже слідкувати за своїм здоров'ям.
Lukas-67
56.03.25, 22:45Відповідь на 4 від Adamas
А ще більше за безпекою внутріполітичною.
Закручують гайки репрессій, залякування, шантаж. Головне, більше контроля над власним оточенням.