У радецький час полюбляв "Мелодіі та ритмі закордонної естради", чи щось нахшталт, слухати. 

Не кажучи про НР.

Ну звісно "голоси" про музичні новинки для себе, Nazareth, Uriah Heep, Thin Lizzy...

Ну і таке, та взагалі новини політики, та про диссидентів.

А як НР, то біля п"ятої ранку засинав. Антирадянщик вийшов з мене ще той.

Мені казали, що цінності у 90х змінились. Може, але точно не всі. Тяга до імперіі та екстремізму багато де остались.

І здається надовго. Бо комусь вигідно такими важелями зомбування тримати на короткому повідку.

Але подіі в нас на місці не затримуються. А в нас особливо. Самі знаєте.

Вчаться життю по дещо застарілим прогам. А вибрики подій несподівані, часто непередбачувані.

Наближення війни передбачив. Бо просто так россійські  війська в такий кількості, 210 тисяч просто так не збирають. Не знав лише коли саме "брати" вдарять. І вже ніяк не сподівався ,що так швидко та далеко зайдуть. Невже клепка не клацнула у влади, у якої було майже три роки на підготовку? Було відчуття інфантілізму та повного нерозуміння, що політика, це не дитячий майданчик.

Та досі мало що в нас зрозуміли. Нічому не навчились.

Він йому Сирію, а той буде новим орбаном, наприклад, штовхати в НАТО інтереси кремлядів проти України? Нє, ну а шо ж? 

Сирія далеко, а Україна близько. І що таке Сирія? Я не чув, щоб там хоча б нафту та газ добували. Що там економічно  цікавого? Можливо там за рахунок совків і жили. Транспортний звязок хиткий. Людей мало, та і не надійні якісь, та і не до них.

От Африка виглядає привабливішою за природним ресурсом. Встановити там монополію на алмази, нафту та золото із сріблом (якщо журналісти не брешуть), зовсім інша пісня.