Любов Тамари Буяльської до мистецтва відчувається майже фізично

Ті квітучі поля, кучеряві ліси і діброви,

Увертюри дощу, вальсування опалого листя…

Ця велична краса, ця безсмертна нетлінна основа,

Як і твоя душа досконала, довершена, чиста…

І минають віки, і минають царі і придворні,

І минають ілюзії марних і пафосних мрій,

Не минає любов, та, що істинна, не бутафорна,

Не минає краса тих одвічних безмежних стихій…

І сьогодні твій час дарувати себе цьому світу,

Серед тиші віків, пізнавати свою глибину,

Бо у тобі — душа, те нетлінне, негаснуче світло

Що пройде крізь віки, і запалить для когось свічу…

Британ Галина Ярославівна

18.12.2020

Тамара Болеславівна Буяльська, професор Вінницького національного технічного університету, Заслужений працівник народної освіти

Вінницький національний технічний університет гостинно відчинив свої двері для нашої знімальної групи та подарував дивовижні зустрічі, дивовижні знайомства. Останньою програмою в той день була «Сповідь» з Тамарою Болеславівною Буяльською, котра і відкрила для нас скарбницю університету — художній музей.

Як часто ми поспішаємо жити й за цим поспіхом не помічаємо красу світу навколо нас. Я ще раз усвідомив це, коли, перш ніж погодитися на зйомку програми, Тамара Болеславівна провела для нас екскурсію виставковими залами. І я безмежно вдячний їй за це. Тіло відчувало втому від насиченого дня, але душа ніби оживає, дивлячись на цю красу.

Поважний викладацький стаж, численні наукові ступені та здобутки героїні цієї «Сповіді» викликали в мене відчуття, ніби я складаю надважливий для мене іспит. А дізнавшись, що вся ця дивовижна краса навколо була зібрана працею та душею цієї людини, я навіть почав ніяковіти.

Та коли ми сіли записувати програму, я зрозумів, що в цієї ВЧИТЕЛЬКИ дивовижно світла та любляча душа, котра прагне не повчати, а навчати. Навчати в першу чергу власним прикладом, власною любов’ю до культури та творчості. Спілкуючись з Тамарою Болеславівною, я відчув неймовірне тепло душі цієї людини й усі мої хвилювання одразу згасли, я з цікавістю слухав розповідь моєї співрозмовниці.

Вона стільки любові, стільки праці вкладає для того, щоб юні українці, окрім вузької професійної спеціалізації, мали ще й широкий творчий світогляд. Експозиції, екскурсії, мистецькі гуртки, творчі лабораторії — на базі університету під опікою цієї людини створено все для того, щоб розвинути у студентах не тільки професійні якості, а й творчі здібності, розкрити їх творчий потенціал та допомогти через призму творчості побачити світ безмежним та яскравим.

Тамарі Болеславівні вартувало значних зусиль прийти на зйомки програми, й спочатку вона не відчувала ентузіазму спілкуватися на камеру. Мене ж сповнювало хвилювання перед заслугами та чеснотами цієї людини. Та коли у своєму діалозі ми почули душі одне одного, все інше відійшло на задній план і ніби й забулося.

Любов цієї людини до мистецтва відчувається майже фізично й одразу огортає теплом тих, хто з відкритим серцем цікавиться художньою творчістю. Я сидів навпроти й ніби маленька дитина купався в променях цієї любові. І як же добре було моїй душі в цей момент!

Я ніби потрапив в інший вимір. Вимір, в якому мають значення суть речей, людей, подій та обставин. А все інше — не важливе. Другорядне. Инчий вимір. Інший світ. Світ мистецтва. Частинки культури українства складалися в дивовижну мозаїку нашого буття й наповнювали світ навколо змістом, барвами, об’ємом.

Дивовижна розмова! Вперше мені захотілося зааплодувати розповіді героя програми, настільки сильно й глибоко вразила мене ця «Сповідь». Господи, Ти даруєш нам таких людей, від вогню в душі яких запалюються любов’ю та красою душі усіх навколо! І цим Ти безмежно мудрий у своїй любові та милосерді до нас. Слава Богу!