коли я раніше думала про таке явише як расизм, я притримувалась лише однієї думки... "Неможна ділити людей на наших і ваши, люди рівні не залежно від кольору шкіри чи віросповідання..., ми ж не судим людей по кольору очей чи волосся..."

Але моя думка дещо змінилась після перегляду гопака в виконанні негра...і коли пісню про Україну співала якась там китаянка чи японка (не розбираю їх).

Думка продовжилась фразою " на своїй  землі...або не совайтесь у культуру чужої країни"

не гармонійно це все виглядає... коли все не так як потрібно... Це все одно що я буду з бубнами бігати навколо вогнища і щолкати язиком, або співати національ пісні Китаю - про те яка чудова моя батьківщина Китай.

Ми всі люди...але межа ж повинна бути... хоч якась...

все гарно, але не так просто як здавалось... чомусь інколи настільки важко, що хочеться просто викинути у вікно все, що не влаштовує...але це ж неможливо.

Травень розпочався вдало...

день, який є одним з найкращим у моєму житті, коли я була просто в гарному настрої, щаслива і задоволена...

дощ, який так сильно налякав, нас відпочивальників, що ми бігли як уміли...хтось з сумками, хтось за зонтіком, хтось вперше за останніх 4 роки)

похресник...який так вдало використовує піпец ( почесному він каже капєц), йомайо, і пі-пі-пі (з перекладом чорт побєрі, коли падає)...дивно плакати від образи, а і раптом крізь сльози посміхатись,коли тебе обіймає дитятко і каже "не пач" і продовжує "піпец таня паче"

сьодні нам біля роботи на шару роздавали гігієнічні засоби для джінок...то один дядько так обрадувався, що щось безкоштовно роздають, що аж собі взяв... чесно сіла в пижик і сміялась як ненормальна =)

інколи здається що так, що це навіть дуже просто, коли ти кохаєш людину яка кохає тебе у відповідь, бачитись, вірити, знати що все добре...

 я не сумніваюсь у почуттях...але буває так,  що просто нестерпно бути поруч з коханою людиною... хочеться тупати ногами і голосно кричати щоб тебе почули, зрозуміли..

якщо ми не можем інколи знайти порозуміння з коханою людиною...то як можна бути з тим кого не любиш? ось цього не розумію

мене оборює менталітет наших українців! обурює не вміння любити свою країну і своїх земляків. лише наші люди можуть з гордістю розповідати іншим людям інших національностей про те як тут погано живеться, обливати брудом все, що стосується країни почиючи з політики закінчуючи брудними дорогоми! але вибачте, а хто смітить на тих самих дорогах, на тій самій природі? бла-бла-бла - політики нічого не роблять для очищення навколишнього середовища...а що робим ми? наказуєм їх, смітим і ще більше, щоб показать усім на світі, які погані в нас ЖЕКи, двірники і так далі, але ж це ми смітимо, ми себе виставляємо свинями, спихаючи на когось!

доходим до політиків, та ви хіба кращі за них??? однаковісінькі, лише вони можуть продати зерно за кордон, а потім купляти його за ціною в два рази більше... а інші хіба не так роблять? бізнесмени чи правцівники підприємств? так самісінько... я працюю на підприємстві, і сама зустрічалась з тим як виробляють прдукцію на експорт, а як для нас самих же... та що за кордон - найкраща фарба, 3 шари покриття, відповідальність кожного працівника за не дотримання інструкцій... для українців - яка небудь фарба яка завалялась, 1 шар досить та ще й викревлена морда працівника, бо бачте він не хоче працювати.... (інструкція передбачає три шари і також відповідальність) - але ніхто за цим в таких випадках не слідкує..

саме краще комусь, саме гірше собі, і це завжди було так, і буде...бо ми зустрівши своїх земляків десь там за кордоном, можем полити брудом перед своїм "новим" другом, ми метаємось з сторони росії в сторону Європи, забуваючи про свої інтереси, та плюнте на них!!!!!!!!!! ми не любим країну - в якої немає вулканів, мала ймовірність землетрусів, торнадо, цунамі. Є вода, земля, гори, море, тепле літо і чудова зима...дощі, сонце. веселка... не цінуєм спокій, а ганяємось за чимось "вищим" 

і мені все одно на якій мові ви говорите, любіть Україну українською, російською чи китайською можна суржиком... - це ж не головне , головне слово любити, любити тих хто поруч - земляків, пишатись такими трудолюбивими людьми, і говорити всім - ми ж УКРАЇНЦІ!!! і пофіг хто на кого претендує, якби кожен любив Україну не звертаючи увагу на політиків, сусідів чи ще когось, ми були б багатими і щасливими - все найкраще собі, усі найкращі слова про нас...

хіба важко просто поважати і любити країну? задумайтесь.

ось так колишня мораль і поведінка викликає усмішку а то й навіть сміх...

і що буде далі...

Раптом стало страшно і холодно після її слів "Я не знаю, що буде далі...я зломалась і зламала його... Усі звязки я рву, вимикаю телефон, викидаю сім-карту. З собою я робити нічого не буду - обіцяю. Але жити тут далі я просто немаю сил." І це за місяць до їхнього весілля... що ж буде далі? а далі стандартно - помиряться, але ця біль в її душі вже знайшла своє місце. і з кожним його промахом, буде все більше обливатись слізьми... поки не перетвориться в суцільну рану яка не гоїться... страшно просто!

Мою любов залишать на столі
Розтерзану виделкою в тарілці
Показану як мультик на стіні,
Засохший пупянок на гілці.

Моя любов - це борозна в руці
Так й не одягненої обручки
Це та ріка, зміліла на щоці..
Це та дитинка,що просилась би на ручки..

Моя любов - приспаная Тобою
І нелюбовю мами до невістки.
Моя любов як гріх, залишиться зі мною
Бо нащо життя з любовю до нестями?!

Моя любов залишиться в Тобі!!!!!!!!!!!
Ніяк не подолавши гордість-
А тихий сум залиш мені,
Щоб змуштрувати з серця камінь!

ну і був той землетрус??? хто розкаже? когось трусило

ЗІ ВІтаю свою любіму сестричу, ти краща з кращих людей!!!!всьо буде просто супер !!!