сьодні підписали на роботі,про те що ми з ним ознайомились офіційний наказ, в якому говориться:

"У звязку з розповсюдженням грипу, на території підприємства заборонено торкатись інших людей, обійматись, та цілуватись".... і т. д і ще купа слів ......

(чесно кажучи до цього я там не цілувалась нароботі ні з ким)

хлопці невже ви всі думаєте, що квіти - то пуста трата грошей??? нам ж приємно....

 чомусь хочеться Нового року...подивилась серії про новий рік, і самій захотілось, туди в 31 грудня 2009р....

обожнюю 31 грудня, день який починається з такого приємного відчуття, відчуття свята...всі прокидаються, починають готовитись, хто шо не докупив - ходять по вулиці з величезними либами, така приємна метушня, та очікування чогось святкового....подаруночки, ялинка, олівє, фільм "Іронія долі", шампанське, мандаринки (я прям втрачаю голову від них) - це незамінно майже для кожного....

ви уявіть скільки бажань літає в повітрі в 00,00....а це і є казка, коли люди вірять в шось, і стільки позитиву в всиленній протягом 10 секунд....

хочу вже нового 2010 року 

мені так обідно шо то ппц...блін з тим  переполохом, приходить все відміняти, і все переносити...все мало бути так по сімейному і в вузькому колі, шо дійсно я цього хотіла...а тепер, частинка кола хворіє, інша також...і всі здорові  бояться сходитись до купи, бо бояться заразитись....і приходиться відміняти день народження..., але ж я так хотіла....чекала...понятно, що я не хочу шоб вони заразились, але б при інших осбставинах, прийшли б хоча б всі здорові, а тут.....зла я

канєчно, юлія тимошенко до 27 числа відмінить карантин, і буде святкувати день народження як нада....

я сьогодні плавала, дуже швидко, і була довольна - перегнала самого начальника свого =) (в реальному житті я плавати не вмію...лише трішки)...і ше сніг снився і вода....

і ше шось....не памятаю вже ...

"коли я перестану тебе кохати, у тебе також у душі  помре шось дуже важливе...."

потрібно вчитись у дітей, вчитись бути найлогічнішими і найпростішими і милішими.....

реальна історія з садочка:

тихий час, Макс (малому два з половиною років, і він як найдоросліший нянічку кличе не "няня" а по імені) лежить в ліжечку і кличе:

- Валентина Іванівна.....- тут прибігає няня...

-Що сталось?

- та так ніцого......

через хвилину

-Валентина Іванівна?

- та що таке?

- Та це я так, щоб не забути як тебе звати

  повторюйте усе хороше що є у вас житті щоб не забути що воно у вас все таки є!!!!!!

Осінь прийшла.
Кава скінчилась.
Злива хлюпоче -
вухам, як милість.
Листя зелене.
Море-калюжі.
Серце спокійне.
Серце не тужить.
Плаче душа...
добре, що злива.
Я посміхаюсь -
буцім щаслива.
Буцім так треба -
те, що довкола.
Марево знову?
Ні, просто квола.
Ні - не ласкава
і не спокійна.
Кава скінчилась.
Злива... осіння...
А.Б.