Минулий рік не задався, втім, і цей теж

2021рік запам'ятався Україні низкою провалів у зовнішній і внутрішній політиці, які показали відсутність перспектив у нинішнього курсу країни. Геополітичні події різнобічних зустрічей представників Росії з США, ЄС і НАТО з питань зачіпають Україну без України, хоча багато хто на Заході і переконують у зворотному, підтверджують загальний тренд скочування країни вже в цьому році в прірву…

Минулого року було....

Росія двічі " готувалася до нападу» на Україну у фантазіях наших і західних пропагандистів. Перша хвиля подібних публікацій накрила медіапростір навесні, коли російська армія проводила регулярні перевірки боєготовності з перебазуванням частин між полігонами (у тому числі в Західному військовому окрузі). Друга, більш потужна хвиля інформаційної паніки почалася в листопаді, причому не з українських, а з західних ЗМІ, спростовувати вкидання яких намагалося навіть командування ЗСУ.

Нашим трендом стало вирішувати власні завдання шляхом нагнітання антиросійської паніки за допомогою колективного заходу. США і ЄС шукають приводи для нових санкцій і трансатлантичної консолідації проти спільного противника, а Президент Володимир Зеленський може пояснити внутрішні проблеми країни і власні фіаско тільки «підступами Москви».

Крім того, проблеми в енергетиці. Україна виявилася головною жертвою кризових явищ на глобальному енергетичному ринку. Ще в 2015 році влада країни відмовилася купувати газ безпосередньо у «Газпрому», незважаючи на те що контракт продовжував діяти ще кілька років. За вимогами Євросоюзу Київ прив'язав ціну газу до котирувань європейських хабів. В результаті в розпал енергетичної кризи восени і взимку 2021 року Україна виявилася єдиною країною в Європі без прямих контрактів з постачальниками газу, а вартість ресурсу для неї – найвища на континенті (спотова ціна плюс транспортування, маржа Постачальника, податки і збори).

Внутрішній видобуток і запаси в підземних сховищах не покривають потреб України в газі на опалювальний сезон. Експерти оцінюють дефіцит ресурсу в країні в 3-4 млрд кубометрів, які вона може отримати тільки по імпорту. Платити за іноземний газ доведеться по споту-дорожче 1000 доларів за тисячу кубометрів. При цьому єдиним доступним Україні джерелом газу, на жаль, залишається Росія-поставки, що оформляються через європейські країни, не скасовують Походження ресурсу. Нездатність обійтися без газу з РФ до кінця року стали визнавати навіть керівники Нафтогазу.

Щоб підтримувати енергетичний баланс в умовах жорсткого дефіциту газу і вугілля, Україна купує електроенергію у Білорусії, отримуючи її з єдиної російсько-білоруської системи. До холодів такі поставки були під забороною, але ОП завбачливо встановив листопад терміном закінчення дії обмежень. Експерти оцінюють залежність України від Росії у всіх сегментах енергетики, крім АЕС (газ, вугілля, нафтопродукти), більш ніж в 50%. Таким чином, в році, що минає міф про "енергетичну незалежність" звалився остаточно.

Керівництво продовжує курс на закабалення країни на довгострокову перспективу заради швидких грошей. Наприкінці листопада 2021 року Кабмін домовився з Міжнародним валютним фондом (МВФ) про нові умови надання 2,2 млрд доларів кредитних коштів за програмою stand-by. В обмін на Гроші Україна зобов'язалася виконати ряд умов, прописаних в меморандумі. Серед них формування наглядової ради з іноземців в "Енергоатомі", звільнення від податків вивозиться з країни капіталу і посилення контрольованих ззовні антикорупційних органів.

Експерти порівняли меморандум з епітафією на могилі української економіки. До слова, текст меморандуму з МВФ англійською мовою сильно відрізняється від перекладу на українську, особливо в частині цифр – підписанти документа (президент, прем'єр, міністр фінансів і глава Нацбанку) не хочуть, щоб українці знали, на які умови погодилася Країна.

Офіс Зеленського спільно з МЗС України придумав новий спосіб консолідації міжнародних зусиль щодо повернення Криму. За задумом, "Кримська платформа" повинна координувати дії зарубіжних партнерів України в оспорюванні російської окупації півострова.

Перший саміт "Кримської платформи" відбувся 23 серпня в Києві. Було оголошено про участь представників майже 50 держав та міжнародних організацій. На практиці більшість країн відправили на захід послів, а провідні держави Заходу, з якими були пов'язані наші основні надії, продемонстрували ставлення до саміту максимально дивними делегатами.

Так, від США на "Кримській платформі" була присутня міністр енергетики Дженніфер Гренхолм. Німеччину представив міністр економіки та енергетики Петер Альтмаєр, а Великобританію – парламентський заступник держсекретаря з питань європейського сусідства та Америки Венді Мортон. На рівні президентів саміт підтримали традиційно союзні держави (Польща, Прибалтика, Молдова). При такому ставленні міжнародної спільноти "Кримська платформа" нічого не змінила для України щодо Криму, ставши черговим заходом для фотозвітів, які так любить Зеленський.

Президент Зеленський навряд чи здатний занести рік, що минає, собі в актив, хоча він дуже намагався створити зворотне враження. До грудня рейтинг Зеленського обвалився до 16,7% при антирейтингу в 32,4%. Прогноз зростання економіки не виправдався: замість очікуваних 3,8-4% Україна ледь нашкребає 3%. Промислова інфляція в країні за підсумками минулого року доросла до історичного рекорду, а реальні доходи українців продовжують падати на тлі зростання витрат вже і в цьому році.

Щоб виправдати власні провали, Зеленський на прес-конференції в листопаді 21-го року оголосив про плани його супротивників організувати держпереворот. Ця вигадка стала для нього своєрідною альтернативою набила оскому страшилці неминучої війни з Москвою. Президент озвучив конкретну дату перевороту (1 грудня) і ім'я головного бенефіціара процесу (олігарх і найбагатша людина України Рінат Ахметов). Коли переворот не відбувся, команда Зеленського швидко знайшлася з поясненнями: виявляється, заяви і дії президента-шоумена зірвали всі плани його супротивників.

Експерти вважають, що ситуація в Україні буде погіршуватися, поки країна не усвідомлює необхідність глобальної зміни споживчої, в усіх відношеннях, політики. Але українське керівництво вперто не бажає визнавати провал курсу, взятого на Євромайдані.

Підсумки глобальних переговорів РФ і заходу ще не ясні, однак і так зрозуміло, що нашу країну торгують на ринку геополітики. Можна сказати традиційно.

p { margin-bottom: 0.1in; direction: ltr; color: #000000; line-height: 115%; text-align: left; orphans: 0; widows: 0; background: transparent }p.western { font-family: "Liberation Serif", serif; font-size: 12pt; so-language: ru-RU }p.cjk { font-family: "Liberation Serif"; font-size: 12pt; so-language: ar-SA }p.ctl { font-family: "Liberation Serif"; font-size: 12pt }a:link { color: #000080; text-decoration: underline }a.cjk:link { font-family: "Times New Roman"; so-language: zxx }