От багато є в Інтернеті міркувань і зітхань
щодо того, що важко познайомитися з такою людиною,
яка вимальовується в уяві як така, що є саме такою, яка потрібна…
А де ж шукаєте таку людину?Ось опитування досить цікаве… якщо не проігноруєте…
Де Ви знайомитеся найчастіше?
“Наповнені” люди живуть внутрішнім щастям. Їхній настрій та й саме їхнє життя не залежать від зовнішніх умов, а залежать тільки внутрішнього життя, яке заповнене внутрішніми спокоєм та радістю. “Наповнені” люди не потребують чиєїсь підтримки в житті, вони повністю самодостатні. Будь-які труднощі вони переживають легко та спокійно. Так як їхнє життя наповнене щастям, то всі їхні вчинки випромінюють це щастя і натхнення. Коли співіснують двоє таких людей, то кожен з них живе своїм життям, не “залізаючи” в особисте життя іншого, навіть якщо це близька людина. Та все ж таки, коли людина щаслива, вона хоч-не-хоч ділиться цим щастям із оточуючими (“з-частя” — з частуванням). І хоча кожному вистачає власного внутрішнього щастя, вони крім цього починають взаємно ділитись тим, що них всередині, одне з одним. Кожен із них отримує задоволення від того, що просто ділиться із іншим, нічого не хоче для себе, бо самодостатній. І так це може продовжуватися вічно або до того часу, поки хтось із них перестане жити внутрішнім щастям та стане “порожнім”.
“Порожні” люди не живуть власним внутрішнім щастям, а живляться чужим ззовні. Вони постійно відчувають залежність від когось або від чогось: щось або хтось має мене зробити щасливим. Замість того, щоб розвивати внутрішній світ, вони постійно намагаються когось (або щось) використати для власного задоволення. Внутрішньо постійно відчувають спрагу й незадоволення. Вони переконані в тому, що хтось (або щось) зобов’язаний зробити їх щасливими, бо іншого способу бути щасливим не існує. Коли співіснують двоє таких людей, то вони, відчуваючи внутрішню спрагу й незадоволення, починають взаємно ділитись цими почуттями одне із одним. Кожен розповідає іншому, що той має для нього зробити, але не хоче (а часто й не може) задовольняти іншого (немає щастя, щоб ним ділитись). Наростає роздратування, гнів та інші подібні почуття та переживання. Так як такі люди вважають, що їхнє щастя знаходиться в близькій людині, вони починають жваво втручатися в особисте життя іншого так, ніби це їхнє власне, намагаючись там всім керувати. Але ніхто не хоче бути рабом. Тому їхнє життя наповнене взаємною боротьбою та сварками.
коротко о погоде: бррр!
хоча нє, насправді вона незрозуміла... спочатку тепло, потім різко холодно, знову тепло+дощ
і, як правило, це все закінчується хворим горлом, купою шмарклів, що постійно течуть з носа, і м/б кашлем та високою температурою (то як пощастить)
і всі довкола в один голос – ти повинна лежати в ліжку і пити якомога більше рідини (бажано гарячої)... а ти мало того що не хочеш ані пити, ані лежати, а ще й швидко (поки ніхто не помітив) одягаєшся і стрімголов на вулицю до друзів... аби піти в улюблений паб і пити там підігріте для тебе в мікрохвильовці пиво... ямі)))
як не дивно, хвороба не може витримати ту кількість пива, яку ти випила гг
а на ранок тебе очікує жахливий пивний присмак у роті, від якого ніяк не позбавитись, і цілком здорове горло =)
Тут написали в коментах до мого попереднього поста, що я спамом займаюсь.
Питання спірне. Можна, звичайно, з великим обуренням здійняти ґвалт, що це не спам, а кроспостинг новин Сайту злого Некрота. Тим більше, так воно і є.
Але я ніякого ґвалту здіймати не буду. Річ у тім, що шановний коментатор наштовхнув мене на думку: зі згаданим кроспостингом треба "зав'язувати".
Не слід надалі ним займатися!
Чому?
Тому що!
Я собі знаю, а тут пояснювати не хочу.
Тож спасибі, Grintroll, за той вівторковий комент! (див. скріншот зверху).
