[ Читать дальше ]

Те, що було, було не жартома,
Мене ламало так не випадково.
Прости мені необережне слово,
Спини мене : я не спинюсь сама !
Гашу шалену ніжність, та дарма :
Шматує груди золота зірниця…
То не засну, то безнадійно сниться
Таке жадане те, чого нема…

Оксана Осовська

Про любов еротичо і водночас ніжно...метр укр.поезії Д.Павличко, він тільки так міг написати, щоб не вульгарно

Напав я на тебе раптом

На стежці посеред степу,

Нахлинув, як дощ краплистий, Як виливень буревійний,  Липневий джигун-музика,  Просяяний блискавками, Співаючий дощ любові. Ти кинулася тікати,  А я танцював навколо, Шаліючи від натхнення, Від певності, що нікуди Сховатися ти не годна; На ста сопілках одразу Я грав, щоб тебе зманити, Принадити звуком бурі; А потім я взяв цимбали, Поклав їх сторчма на землю, До неба ходив по струнах —  Тебе чарував я звільна Своїм сатанинським танцем. Ти бігла і розглядалась  Налякано в тому полі, Де схову нема від грому, Від зливи й від кохання. Ти краплі, немов долоні Мої безсоромні

й спраглі,

Долонями

відбивала,

Та в мене було без ліку

Тих рук, що тебе ловили,

В обіймах

стискали ніжно,

Наповнювали поволі

Твоє невтоленне тіло,

Неначе водою

землю,

Піснями з безодні світу.

Як змокла ти вся до нитки,

Повільніше стала бігти,

Спинилася й засміялась, До неба вознесла руки, — Так, ніби просила більше  Потоків

рвучкого світла

І музики з-під блакиті. Ми різко зійшлися в танці — Аж ґудзики відірвались Од плаття твого тонкого, Відскочили й засвітили Над полем, немов ракети, Які провіщають наступ.  Ти скинула

одежину,

Важку від води і грому

І, зрештою, непотрібну

В танку із дощем липневим.

Я ж був тобі за одежу  Єдвабну і за

намиста,

Я краплями діамантів Освітлював темні звиви І персні твого волосся,  Спливав між

грудьми твоїми Струмком, як ланцюг зі срібла.

Втім - райдуга стала в полі,

І ти увійшла під синє

Склепіння небес, як сонце, Засліплена власним сяйвом; А я, оп’янілий в далеч, Відходив не дощ, а хлопець, І запах твоєї плоті Я ніс, ніби воду, в жмені.

                            Дмитро Павличко

Джерело:Українська інтимна лірика..- К.:Школа,2009.- С. 149.

Ти куштував мене -  Вершки ванільні з шоколадом.    Солодкий і сунично-запашний     Був поцілунок твій;     Його я смакувала,     Не в змозі відірватись,     Побоюючись, що невдовзі     Лиш денце доведеться облизати...

    (20 жовтня 2001р.)  

©Степанська Марина (SMG)