“Піднесено натхненний вид дає нам схід сонця над Арконою. Сонце, що ви- ринає з моря, освічує багровим світлом перше тільки саму Аркону і круговид то- ді, коли цілий острів поринає ще в темені. Аж після декількох хвилин стає яс- ність на цілій Ругії з її узбережжям”. Не маючи змоги хоч би оглянути цей священний прагород, який є сьогодні під владою сателітної Німеччини, я сягнув у своїй ностальгії до старих туристич- них провідників із двадцятих років цього століття, щоб довідатися дещо про кра- євид та назви місцевостей в Арконі та в цілій Ругії. Мої розшуки були нагород- жені, бо ось у виданні “Грібенс Райзефірер, Банд 65. Руґен, 1920 — 21. Берлін”, знайшов я на сторінці 121 угорі наведене в перекладі твердження. Опис сходу сонця пояснив мені важливе питання. Чому саме це місце виб- рали натхненні волхви для величної святині? Сходяче сонце вирізняє це місце своїм світанковим благословенням. Навіть на безвірних туристів воно робить потрясаюче і величне враження, визначене в німецькій мові як: “дас Ергабенс”. Почування добре відоме в музиці Шуберта. [ Далі.... ]