


, але на паску обіцяють 20 жари.
Мене в душі ображають ці їхні поступки, пакості, але сваритися ні з ким не хочу, просто мовчу і прибираюю. А з іншого боку вже так все набридло . Підсвідомо я здогадуюся, хто мене не любить за щось і пару раз зловила на капості їхню сім"ю. Жінці вже 85 років, сусіди кажуть, що вона ворожить і всім, кого не любить підсипає під двері нашіптаний мак, сіль, або підливає чиюсь кров. Думаю такі люди служать сатані і не люблять , не бояться Бога... Але ж помирати всім нам прийдеться, і відповідати за свої гріхи теж, невже людям не страшно ? Образу на них не тримаю, але руки "опускаються" деколи і настрій падає.Де взяти сили, і терпіння? . Мрію зустріти свято Великодня без пакостей, але покищо це тільки мрії...