хочу сюди!
 

Славушка

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «щоденник»

Глюки на компі

Впорядковував і записував (якщо чого не вистачало) фотки на компі. Все було нормально, аж раптом помітив, що після перейменування фото воно замінюється іншим (з неперейменованих). А фото, яке змінив, зникає.
І друга дивина — змінилися значки на компі.

Комп поки не перезавантажував. Перевірив двома антивірусами — нічого не знайшли. Крім jpeg і mp3 інші файли з інету не завантажував.

Є підозри: або десь підчепив вірус, або оновилась Вінда (та хіба старі версії підтримуються?).
Цікаво, що це могло бути?

Електрички в години "пік"

Як влаштувався на роботу зрозумів, що виїхати з Києва на маршрутці проблемно. Тому після 13-річної перерви знову став користуватись електричками (цілком нормально так їздити). Але влізти в першу електричку буває не набагато простіше, ніж в переповнену маршрутку:(
Одну електричку з роботи доводилося пропускати. Так вийшло і сьогодні.

Правда, тепер це не знадобиться.


Не щастить з працевлаштуванням

Не довго грала музика". Сподівався, що візьмуть на роботу, але допрацюю до кінця тижня і знову буду у "творчій відпустці". Хоча робота сподобалась (за виключенням деяких складнощів). І колектив непоганий. І роботи багато.
Але такий варіант розвитку подій мене не здивував. Бо ще минулого тижня директор шукав "зайвих" людей на фірмі. Та й ніхто нічого не казав про оформлення. Так що все очікувано.

Перенос фоток

Продовження теми про закриття фотохостингу Яндекс.Фотки.
Я в шоці від розгрібання фотоархіву. За тиждень вже набридло... ні, не переносити фото. Лише зберігати і перейменовувати. Але цей випадок повинен навчити порядку. Бо на Яндексі всі фото не по порядку, в різних папках. Коротше, навіть завантажити на комп не так легко, поки відшукаєш, що треба.

День народження (корпоративний)

Щастить на робочі Дні народження. Думав: ну субота. Буде вихідний. Так перенесли робочий день на суботу.
І було б півбіди працювати у свій День народження. Так ще ж треба накрити "поляну". Таксі. Клумаки. А як назад везти?

І в єдиний вихідний на тижні хочеться кудись дременути прогулятись. Не знаю, як це витримаю. Але вдома вже з батьками пересварився.

День звільнення Києва

Ледве доїхав додому. Дві маршрутки навіть не зупинилися — забиті вщент. Це триндець! Суки з "Надія-2000" пустили в годину пік Спринтер! Там навіть "Богдани" забиті під зав'язку. Ще й сніг мете і холодно. Поки чекав на зупинці, замерз. Довелося сісти на інший маршрут і поїхати у Вишневе. А потім пройтися пішки, щоб пересісти на інший маршрут до Боярки.

У народі вечір п'ятниці називають "Днем звільнення Києва".
А завтра на роботі ще корпоратив — треба виставлятись на День народження.


Автоскид паролю

Помітив цікаве явище: іноді сайти самі скидають пароль. Вчора не міг залогінитись на одному блог-сайті. В поясненнях вказано, що це може бути через браузер. Але слабо віриться. Як це може бути, щоб пароль не підходив? І до чого тут браузер, якщо не встановоював запам'ятовування?! Мабуть таки сайт таким чином нагадує, що треба змінити пароль.
Причому з тим сайтом таке відбувається не вперше.

Цікавить думка когось, хто розбирається в компах і інтернеті.

До обломів не звикати

До обломів не звикати. Тільки думаєш кудись піти. Здається ось-ось домовився. А потім: «Ой, а я не знаю, які будуть плани. Мабуть, буду зайнятий.»  Нафіг тоді напрошуватись? А я ще й обнадіююсь.

Думав, перед Днем народження десь прогуляюсь, але вилазка відмінилась. Минулого року купив екскурсію по виставковому комплексу «Експоцентр України» (екс ВДНГ). Подивився закинуту шахту і побував на шпилі головного павільону. А тепер ні подарунку, ні нової теми для звіту.

Є варіант просто забухати. Але це банально.

P.S.: Ще й один сайт зробив автоскид паролю. Настрій остаточно зіпсовано.

Прогулянка до недобуду

Їздив в Центр зайнятості в Дарницю. Приперся за годину раніше. Думав, пофоткаю маршрутки. Але освітлення було непідходяще. Тому просто намотав кола навколо станції метро "Дарниця".
Презентація була від поліції. Агітували, але нікого не зацікавило. Деякі демонстративно пішли до завершення заходу. Тому презентація пройшла швидко.

Потім дотопав до "Чернігівської" і на трамваї поїхав на Троєщину. Зустрівся із подружкою і вона чигирями повела до ТЕЦ-6. Як Сусанін завела - довелося дивитись по карті. Намотали декілька зайвих кілометрів. Але відмовлятися від вилазки не стали.

Блукали по полям і зарослям і вийшли до градирень. Подружка пояснила, що мій варіант був більш палевний, тому йшли в обхід. А обхід був довгий і трешовий: повз річки і канали, газопроводи, високовольтні ЛЕП, службову залізницю. Ледве не зайшли на територію промзони ТЕЦ. Нудний шлях по (а потім вздовж) залізниці. Недобудований асфальтний завод з'явився несподівано.

Місце мрачне. Краєвиди депресивні: недобудовані будівлі і піщані котловани, перемежовані озерцями з кригою. Будівель мало. Ще й десь розтягнув коліно (мабуть, від перенапруження - бо різких рухів не робив, а спуски-підйоми і ходіння над урвищами були).

 Фоткати особливо було нічого: клацав, щоб вийшло хоча б 30 знімків. Вийшло навіть більше. Але все одно малувато для репортажу.

 Назад не захотіли йти зворотнім шляхом. Пішли через ліс. Якось обійшли кладовище для тварин і вийшли до озера Алмазне. По дорозі навіть зустріли двох чоловіків. Хоча місця дикі.
Довго йшли вздовж озера. Інколи траплялись люди - рибалки. Вийшли до Лісового кладовища. Ще й Мері запропонувала пройти через нього. Здивувався, що вона начебто перехрестилась, як зайшли на кладовище.  
Картина моторошна. Навіть фоткати не став. Одна справа, коли поминальний день. І зовсім інша - коли на кладовищі нікого (ну, як нікого - декілька машин було). А саме кладовище просто величезне. Побачили нові могили і похоронну процесію. І нарешті, вийшли до лісу.

 Знайшли потрібну стежку і знову довго й нудно йшли по лісу. Ліс перемежувався із піщаними схилами і болотами. Знову мрачняк. Болота в Поліссі симпатичніше.  
Так йшли і вийшли до цивілізації. Від лісу до міста непомітний перехід. І хоча то крайня межа масиву, на вулиці було чимало людей.
Поїхали разом на маршрутці до "Лісової".

Як не дивно, навіть не втомився після такого довгого пішого походу. Хоча вийшло близько 15 км (думав, пройшли більше).

Про додатки до Віндовсфону

Оскільки цікавих новин нема, розповім, що вирішив з непотрібним додатком на смартфоні, який випадково активував. А що робити? Видалити. От тільки в головному меню діра, бо на Віндовсфоні нема фону, як на Андроїді — під плитками чорний фон. Некрасиво. Тоді став шукати, чим замінити. В магазині додатків нічого путнього не знайшов. Ліхтарики не працюють ніякі! Судячи по коментарям, в безкоштовних додатках постійно вискакує реклама. Проги гальмують (в т.ч., через рекламу, що підвантажується), або взагалі не працюють. Коментарі обсмієшся: «Гівно», «Розробникам додатку треба ... », «А щоб вам...». Не знаю, як з цим на Андроїді. Там теж купа додатків з рекламою, які ще й не працюють?

Тоді подумав і знайшов несподіванне рішення! Калькулятор! А що, час від часу ним користуюсь.

А взагалі, думка про Віндовсфони змінилась. Звичайно, інтерфейс подобається. А от відношення до користувачів пофігістичне.