Факт, який я чітко усвідомлюю: зайва вага - результат образу життя та звичок харчування. З нього витікає, що вся відповідальність за стан мого тіла - тільки на мені, і більше ні на кому та ні на чому. Але ж так не хочеться прийняти цей факт... )-:

Все, що необхідно зробити, задля того, щоб схуднути - почати більше рухатись, менше жерти... особливо виробів з борошна.

Однієї пробіжки вранці вистачає тільки на те, щоб "поставити галочку" в тому місці, де я сам себе запитую, чи займаюсь я фізичними вправами. Як показує практика, цими пробіжками я тільки сам себе дурю, дозволяю нічого більше не робити, крім цих довбаних пробіжок, від яких я навіть задоволення ніякого не отримую...

Відмова від фастфуду так само - для відмазки... Та і не можна мабуть назвати це справжньою відмовою, бо час від часу купляю собі то пиріжки з картоплею, то солодкі булочки з ягідними наповнювачами. Звісно, не так часто, як це було раніше, але ж не відмовився, продовжую дозволяти собі "ну в самий-самий-самий останній разочок"... )-:

Тримаю піст... а для чого? Для кого? Для себе... ?... Щоб знову сказати собі по завершенні: "Ой який я молодець, все витримав"? Сподіваюсь, що у мене не виникне бажання заявити собі щось подібне. В цю ж "топку" відправляються мої спроби дієтичного натурального харчування, вегетаріанство, веганство, сироїження і все інше, що стосується звичок харчування. Я просто ховав за кльовими ідеями свої слабкості )-:

"Мені хочеться жити на природі, подалі від бруду та стресів цивілізованих міст", - я про це давно вже заявив... А мені ж казали: "Ти просто намагаєшся втікти. І не втечеш. Бо тікаєш від самого себе, а це неможливо. Краще зупинись та порозмислюй трішки. На бігу думати складніше."... А я не вірив, казав що думки мої чисті та бездоганні... і тільки всередині щось самому мені підказувало, що я і сам собі не вірю в ці моменти. Тобто, я насправді прагну здорового життя, але не готовий міняти свої звички, свій режим.

Читав сьогодні статтю про шкідливість паління. Там мене зачепив один вираз: "жодна людина в здоровому розумі не стане робити таке з собою!". Зачепив він мене не тому, що я ніколи раніше не чув подібного, а тому що це напряму стосується мене самого - я роблю із собою те, чого ніколи не хотів робити.

Мабуть, дійсно варто "зупинитись та порозмислити". Обдумати, чого я хочу, як цього досягти, і що для цього робити, в якій послідовності... яких звичок позбутись, та чому слід це зробити, бо якщо не зрозуміти чому це потрібно саме мені. як це стосується мене в моєму теперішньому та майбутньому, то неможливо буде змінитись.

...

Спробую оголосити собі цей "Фініш". Сподіваюсь, що не зроблю з нього чергову виправдану "паузу" бездіяльності, після якої знов повернусь до минулого життя.

Не хочу я більше себе дурити - це дуже дурно сказується на якості мого життя. Брехати собі - не вигідно, не приємно і просто шкідливо. Дивно, що я так довго не хотів дивитись цій правді про себе в очі...

----------------------

P.S. В декількох серіях "Доктора Хауса" надавались коментари про відкладення в жирових клітинах людини токсічних речовин, які можуть потрапити до організму, коли людина починає худнути... Іноді, коли я починаю діяти активно і позбуватись зайвої ваги, я і правда відчуваю щось не зовсім нормальне... Можливо, це я просто сам дурю собі мозги черговими безглуздями про те, що в моєму тілі зберіглось багато тих отрут і токсинів, якими я "заряджався" багато років підряд, і тепер вони нагадують про себе... Не хочу, щоб так було... Хочу, щоб все пройшло легко, безтурботно, безболісно... Я боюсь знову терпіти біль, я боюсь знову відчувати ту залежність від різних дурманів...