А вже весна! В барвінковій хустині, В лляній сорочці, вишитій хрестом. Хрести… і схлипи журавлині – Небесна сотня лине… за Христом, Супроти Зла поставши й беззаконня, Життя поклавши й душі за братів І за Вкраїну… Квіти на осонні – На вшанування страчених життів - На шинах розквітають, на бруківці, В серцях, на вишитій хрестом Сорочці… Линуть весноспівці В тремке підхмар'я чисте за Христом… Вітрець гойда скривавлену пір'їну, Що човником пливе з височини… Весну в...

Читати далі...

Ланки ланцюга - Намертво зчеплені дні - ЛистопаДвадцятьПершогоЛютого… Ланки ланцюга Вогнем заґартовані, Скипнем лютим; кров'ю скроплені... Ланки ланцюга Схожі на автошини В кіптяві… й попелі кісток згорілих… Ланки ланцюга… В них душі вплавлені. Реліквія, життями освячена… 06.04.2014 © Copyright: Марина Степанская, 2014 Свидетельство о публикации №114040705198

Ненавиджу слів маскарад, Бої без інструкцій і всує, Модерний бездушний верстат, Що духом убогих штампує.Ненавиджу зла авангардІ постмодерністські війни, І зграї чужинських солдат, Що в нас почуваються вільно.Ненавиджу гнів і розбрат, І скрегіт ножа, який точитьІуда, що звавсь вчора "брат" - Сьогодні ж викльовує очі.Ненавиджу зграї "бригад"І підлого вбивцю ПілатаЗа те, що в країні розпад, За те, що украв в мене "Завтра"! [Приєднана картинка]

Я забула про любу веснуІ щасливим дивуюся людям.Віднедавна нема в мене снуІ спокою ще довго не буде.Рідне місто, в котрім я живу, Не назвуть більш ніколи вкраїнським.Потолочено свіжу травуГрубим чоботом, сірим, чужинським.І під сонцем, де предки моїВкарбувались в аннали навічно, На невільній сьогодні земліХодять вільно якісь "чоловічки".Я не знаю, чи сплю, чи живу, А думки вже затерла до дір...Тільки знаю, що землю й веснуВід недавніх украдено пір.[Приєднана...

Читати далі...

У цьому віснику видрукуваний і мій вірш "Остання любов Шевченка"http://cs605319.vk.me/v605319839/3bad/rXNliHWT4fo.jpg[Приєднана картинка] ОСТАННЯ ЛЮБОВ ШЕВЧЕНКА І що у тій Лукерці він шукав:Така ж пісна була і неохайна... Ну свіжа... Ну юрлива... Молода... Йому б - до пари, а вона ...звичайна. Чи він не слухав, а чи не хотів, А говорили ж бо про неї люди... До неї, мов на крилечках, летів, І мріяв, як удвох любитись будуть: Зів'ють...

Читати далі...

Ми мовчали, сліпі і німі, День за днем протікав анемічно.І не думали: мир на земліНе буває стабільним і вічним.Новорічний розбурхав МайданІ розставив свідомо акценти:Хто продався, тому сатанаРоздає весняні дивіденти.Згуртувалися всі, як один, Не бажаєм подачок від ката!Не дозволимо зайдам чужим Мир в оселях навік зруйнувати!Ми гостинні - літопис рече, Та не треба гнівити Вкраїну, Бо хто прийде до нас із мечем, Той, мерзенний, від нього і згине! [Приєднана...

Читати далі...

Я не хочу корзини трояндІ, повірте, машини не хочу.Проміняю увесь провіантНа пташиний концерт серед ночі.Я не хочу ні злота, ні шуб, Ані вілли на пишних Мальдивах.Тільки б вітер загрози ущухІ щоб в мирі жила Україна.Я на світі усе б віддала, Щоб мої ненароджені внукиБули сповнені сили й добраІ не знали війни та розлуки.Щоб ніколи ніхто і нідеНе поставив дітей на коліна...А дарунки... Дарунком в цей деньБуде вільна моя Україна!

О рідна земле, ненечко моя, Омита потом, і слізьми, і кров'ю!До тебе я звертаюся з любов'ю, Твоя кровинка, донечка твоя.Сьогодні нас шматує пополам, Хто тишком-нищком прикидався другом.Нічого, матінко, всім буде по заслугам, По підлим і мерзенним їх ділам!На материнських згорблених плечахЦе ж скільки горя витримати треба!Сини твої заступляться за тебе, Ще дух свободи, мамо, не прочах.Ще дихає свободою МайданІ кожен камінь чує Сотні кроки.Виносять з боротьби батьки уроки, Щоб мир нести онукам і...

Читати далі...

Убивством починалася весна - смертями...Чи ж може що зрівнятися із горем мами?Тут, на холодному Майдані, &nbsp...

Читати далі...

Криваві хлопчики в очах, Жахливі крики у ночах Забутих тіл у лісосмугах.І труп, який ще не прочах, Біля ікон горить свічаЯк пам'ять про чийогось друга.А вдома батько - не мечем, Розбитий вмить паралічем, Одвічна матері жалоба...І знов під кульовим дощем -Десятки, сотні під плащем...І хрестить Україна лоба...Здається, висохли ковші, А струни лопнули в душіВ журі за кожним сином.Скорботно дивиться на світОчима тих, хто впав у снігЗа неї, Матір, згинув...[Приєднана картинка]