Максим Рильський, "Ніцше", 1922 р. Змію, людину, сонце та орла благословив він у високих горах: премудрість, світло, серце, міць крила- для бурь, для щастя, для висот прозорих. Безумієм чоло оповила йому гадюка; терни мислів хворих людина непомітно принесла; орел упав на землю, в тлін і порох. І він до сонця руки підійняв, але воно сміялося зрадливо,- и на устах мовчання він поклав. Чужий любові и далекий гніву, по сходах таємничих він зійшов, де мертвий гнів і нежива любов...
Читати далі...