хочу сюди!
 

Киев

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 42-53 років

Замітки з міткою «життєвий досвід»

Подумай, Палажко!


Ось на цьому фото - Шкетівщина, землі, що колись належали моєму прапрадіду Якову, вуличне прізвисько якого було "Шкет", хоча отримав він його коли вже мав далеко на сорок років.
  Вчора мала розмову, що нагадала мені про нього.. от і хочу розповісти одну, дуже по-своєму цікаву історію, а для мене - родинне минуле, що раптом переплелося з миттю сьогодення.

 Прапрадід мій Яків по батьковій лінії був чоловіком примітним, і якщо хто, прочитавши перші рядки, міг подумати, що якщо "шкет" - то малий і худий, то якраз навпаки - він був високим, під два метри зросту, кремезним і привабливим парубком, ще й мав спокійну, врівноважену вдачу. Не дивно, що на такого парубка дівчата задивлялись. Але батьки, без сумніву бажаючи йому найкращого життя, вмовили одружитися з Варькою, тобто Варварою, єдиною дочкою дуже заможних батьків. Послухав їх Яків, і пішов в прийми, але проживши там менше місяця, повернувся додому, і сказавши батькам, що якщо Варька їм до душі, то хай самі з нею живуть, побрався з Палажкою, моєю прапрабабцею, звичайною дівчиною з бідної родини.
  Ледве встигли до осені побудувати невелику хатину, як прийшла в їх родину біда - Якова записали в солдати. В той час служба на царя була 25 років... Так і залишилась Палажка вдовою при живому чоловікові.. З тих, хто потрапив в солдати рідко хто повертався взагалі, і якщо повезе, то про смерть чоловіка чи сина можна було дізнатися за рік-два, коли офіційна бумага прийде, а приходила не всім і не завжди... А без неї вінчану вдруге заміж ніхто не візьме, тому чоловік в солдати - то жінка вважай сама на світі залишиться.
  Це зараз інтернет, мобільний зв'язок, а тоді - вони обоє взагалі неписьменні були. Пішов - і все. Тиша.

  Але Яків повернувся. За 25 років - повернувся. Такий як був - високий, кремезний, спокійний чоловік. І без осуду поставився до того, що Палажка за ці роки нажила п'ятірко дітей. Ставився як до рідних, діти то діти і є, відразу родина )) Спільну дитину мали тільки одну, але всі шестеро були йому одинаково за рідних.
  За вірну службу й військові заслуги Якову цар вділив 25 десятин землі, що приблизно зараз 25 гектарів. Нарізали наділ не бозна де, серед боліт і солонців, де ж ще, коли вся земля навколо - панська, але царська бумага є царська бумага, дав пан. Ось так прапрадід мій став досить заможним на ті часи чоловіком, побудував гарний будинок, стодолу, комору, сараї і мав власний млин на невеличкій річечці Хвилевій, що протікає і зараз. Я часто буваю в тих краях і навіть місце, де був будинок - добре ще видно велике печище, по якому відразу можна сказати, що заможний двір був, великий.
  Ось тоді, коли повернувся додому, він і отримав прізвисько Шкет )) А взялося воно ось звідки - солдатом Яків був в ті часи, коли саме була російсько-японська війна, і приймав участь в боях з японцями, і часто розповідаючи односельцям про свої роки згадував цю війну, і японців)) Слова "а вони всі шкети отакі" завжди супроводжувались показом рукою їх зросту, десь собі по пояс))) Ось так і пристало до нього прізвисько Шкет, хоча коли не знати передісторії - вперше побачився кремезного Якова всі думали, що то жартівливе прізвисько.

 А ось чому я згадала про розповіді свого батька про його діда... вчора в розмові з давнім, дуже давнім і дуже хорошим другом, і навіть трішки все ж більше, ніж другом))) він мені сказав, що між нами такі давні й міцні стосунки виключно тому, що він вміє пропускати мимо вух багато що мною сказаного)))
От стерво, до речі!!)))
І саме тоді я пригадала Якова і Палажку. Палажка була маленькою, енергійною жіночкою невисокого зросту й тендітної статури, але страшне буркотливою.. і от коли вона вже геть зовсім набридала чоловікові, той вставав, брав її в боки руками, піднімав догори, пару раз легенько стукав маківкою об стелю і спокійно, розважливо казав "Подумай, Палажко!".
  Просто зрозуміла, що мені б теж, іноді не завадило smutili lol lol Зберегти

Пожирачі ІР (редаговано)

Нічого мені було робити на роботі, і я вирішила пошариться в тирнеті в пошуках гарних заставок на монітор компа... Нашарила один сайт: http://wallpaper.in.ua/ru/. Подивилась шпалери, нічого підходящого собі не знайшла. Однак звернула увагу, що там є посилання на скрінсейвери: http://www.screensaver-world.ru Вирішила закачати собі. Закачала. Касперський почав кричати, що підпільно всановлюється підозріле ПО. Однак на тому сайті було сказано, що ПО нешкідливі, тому не звертайте уваги на голосіння ваших антивірусних програм: http://www.screensaver-world.ru/faq_screensavers.php#6. А шкода, антивірус мав рацію. Через 5 хв. глюкнула програма доступу до інтернету. Через 10 хв. вирубився інтернет. Зникла локальна мережа. Виявилось - ці тварюки зжерли мій ІР... Довелося телефонувати знайомому комп'юторщику і у фірму, що надає послуги доступу до тирнету... Начебто через 2 год. все налагодила: почистила комп від усіх тих програм (штук 10), налагодила мережу. Ага... Наступного дня вірус був по всій мережі, мережа вирубилась, вимкнувся доступ інших компютерів до інтернету... Довелося таки кликати комп'юторщика, який все налагодив, сказавши що все ще й добре обійшлося...

Мораль №1: на роботі займайтеся роботою або, принаймні, не качайте всяку підозрілу х.ню.

Мораль №2: довіряйте своєму антивірусу.

Мораль №3: не качайте нічого з сайту http://www.screensaver-world.ru


free counters


Як я мало не стала наркоманкою…

Їздила на вихідних в село допомагати дідусю по господарству. Зранку
поїхали на горОд. Попололи там і вирішили заодно заїхати на кладовище,
прибрати там. А на шляху до кладовища побачила я квітучі маки в полі і
вирішила нарвати на могилку…
Дід зупинив моцик, я нарвала, а метрів через 100 нас зупиняють парочка
дядьків-міліційонерів… От, б…, думаю, вляпались… ми ж без шлемів їхали,
зараз штраф як лупонуть… А дядьки то на шлеми і не дивляться, а просять
показати, що там у нас в колясці лежить… а там то лежить ТАКЕ… що тягне
за собою покарання за ст. 307 або 309 (це вже як кваліфікувати…)
Кримінального Кодексу України – «Незаконне виробництво, виготовлення,
придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних
засобів, психотропних речовин або їх аналогів» «Незаконне виробництво,
виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання
наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети
збуту»… І я починаю в голові перебирати, кому краще зателефонувати, щоб
в разі чого по скоріше відмазали…

Ну що, кажуть дядьки, що це у вас за речовина, де взяли, з якою метою…
Я їм кажу, з якою метою, а у відповідь питаю, що це у них такі речовини
ростуть і ніхто на це уваги не звертає… і по дворах-огородах у людей
ростуть, і нічо, а як ми тут вирвали на могилку, так одразу шум-гам
піднявся… Дядьки зразу напряглися, «це не наш обов’язок знищувати ці
рослини… а де саме ви бачили маки по дворах?»… Я їм пояснила, куди
їхати… (маки там були не наркотичного роду, так що все ок))

А один такий, давай відійдемо, каже… (до речі, доводилось його раніше
зустрічати, таке нахабне чмо, щось там пропонувало, типу «давай якось
зустрінемось»)… Почав питати, чи не була осуджена, хто я, звідки і т.д.
Ну я йому пояснила, що краще не будемо зараз тут сваритися і псувати
один одному життя… ага… а він каже, що не він вирішує, а зараз
начальство приїде і все вирішить… Хвилин через 5 приїхало начальство…
Подивилось, козирнуло, і побажало щасливої дороги…

Мораль №1: не бери того, що лежить без нагляду. Без нагляду ще не значить, що ніхто за цим не спостерігає…

Мораль №2: не бери, якщо не знаєш, що воно таке. А якщо
знаєш, ЩО САМЕ береш, знай, як потім від цього відмазатись. Для того,
щоб знати, раджу почитати Кримінальний Кодекс України та Постанову КМУ
№ 770 від 06.05.2000р. «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів».



Мораль №3:
не лізь на рожон, якщо не маєш надійного тилу…


фото з місця пригоди.


Як я мало не стала наркоманкою…

Їздила на вихідних в село допомагати дідусю по господарству. Зранку поїхали на горОд. Попололи там і вирішили заодно заїхати на кладовище, прибрати там. А на шляху до кладовища побачила я квітучі маки в полі і вирішила нарвати на могилку…
Дід зупинив моцик, я нарвала, а метрів через 100 нас зупиняють парочка дядьків-міліційонерів… От, б…, думаю, вляпались… ми ж без шлемів їхали, зараз штраф як лупонуть… А дядьки то на шлеми і не дивляться, а просять показати, що там у нас в колясці лежить… а там то лежить ТАКЕ… що тягне за собою покарання за ст. 307 або 309 (це вже як кваліфікувати…) Кримінального Кодексу України – «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту»… І я починаю в голові перебирати, кому краще зателефонувати, щоб в разі чого по скоріше відмазали…

Ну що, кажуть дядьки, що це у вас за речовина, де взяли, з якою метою… Я їм кажу, з якою метою, а у відповідь питаю, що це у них такі речовини ростуть і ніхто на це уваги не звертає… і по дворах-огородах у людей ростуть, і нічо, а як ми тут вирвали на могилку, так одразу шум-гам піднявся… Дядьки зразу напряглися, «це не наш обов’язок знищувати ці рослини… а де саме ви бачили маки по дворах?»… Я їм пояснила, куди їхати… (маки там були не наркотичного роду, так що все ок))

А один такий, давай відійдемо, каже… (до речі, доводилось його раніше зустрічати, таке нахабне чмо, щось там пропонувало, типу «давай якось зустрінемось»)… Почав питати, чи не була осуджена, хто я, звідки і т.д. Ну я йому пояснила, що краще не будемо зараз тут сваритися і псувати один одному життя… ага… а він каже, що не він вирішує, а зараз начальство приїде і все вирішить… Хвилин через 5 приїхало начальство… Подивилось, козирнуло, і побажало щасливої дороги…

Мораль №1: не бери того, що лежить без нагляду. Без нагляду ще не значить, що ніхто за цим не спостерігає…

Мораль №2: не бери, якщо не знаєш, що воно таке. А якщо знаєш, ЩО САМЕ береш, знай, як потім від цього відмазатись. Для того, щоб знати, раджу почитати Кримінальний Кодекс України та Постанову КМУ № 770 від 06.05.2000р. «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів».


Мораль №3:
не лізь на рожон, якщо не маєш надійного тилу…


фото з місця пригоди.