Вау! Вперше побував на виставці залізничного моделізму. Це окремий напрямок колекціонування (і не тільки). І дуже цікавий. В дитинстві хотів зробити на дачі таке. А потім облизувався на фотозвіти інших блогерів. І от нарешті побачив. Виглядає це круто. Декілька картинок для привертання уваги. Детальний звіт буде згодом.

Модельки не статичні, а ходові(!). Причому масштабні копії реально існуючих вагонів і локомотивів. Плюс — працюючі світлофори!


Світлофор як справжній! Реалістичність 99 level'а.


Фоткати було складно: все-таки макрозйомка, та ще в русі. До того ж всі товчуться, штовхаються, лізуть попереду.
І білети не знадобилися.

Якщо хочете подивитися, сьогодні виставка ще триватиме. З 11 по 15. Місце проведення — Повітрофлотський просп., 35. Київський електромеханічний коледж.

Після подорожчання проїзду в Броварах і Ірпені цього слід буол очікувати і у наших маршрутках.

Попередній раз приміські маршрутки подорожчали в квітні цього року. І ось знову. Причому ціну підняли на 1 гривню. Так, щоб було не дуже абідна і не дуже помітно. Дивно, що пасажири особливо не обурюються. Мабуть звикли до частих подорожчань. Або постійні пасажири ще не чули *(бо сбогодні вихідний) і народний гнів буде у будні. Цікаво, що вартість проїзду в межах населеного пункту залишилась без змін: 3 гривні по селам і містам передмістя і 4 гривні по Києву. А до Києва тепер проїзд коштує не 12, а 13 гривень. Ура!

Нє, ну підніміть одразу ціну на 2, 5 гривень. Але потім щоб довше не переглядали ціну. Або зробіть ціну на проїзд по Києву таку як у київських маршрутках. А то виходить дивно, що проїзд дорожчає для тих, хто їде довше. По логіці, оптом повинно бути дешевше.

P.S.: Цікаво, чому про Броварські і Ірпінські маршрутки пишуть, а про Боярські — ні.

P.P.S.: На виставку їздив. Даремно роздруковував запрошення. Не знадобилося. Фотки будуть.

Новий кіт вирішив влаштувати сюрприз. Одного разу йому це вдалося. Тільки цього разу він... наваляв кучку. Причому на дивані. Був у нас Рижик — так той такого не робив. А так, вже друге одіяло зіпсував. Притому що привчили до лотка. Але, зараза така, неохоче користується лотком.

Протягом дня Мурзік пробував два рази зайти в кімнати. Схоже, з третьої спроби у нього все вийшло. Годину-півтори шукали де смердить. Бризкав дезодорантом. Провітрював. Ніхрєна не допомагало. Але знайти осередок "аромату" одразу не вдалося. Почав принюхуватись і виявилось, що кучка була накладена під покривало(!). Це ж треба було так замаскуватись!

Тепер треба в кімнату закривати двері. Чи може є якийсь спосіб його відвадити? А то дуже вже йому сподобався мій новий диван.

Писав про сніг і ковзанку. В коментарях запитували: чи розтанув сніг. Розтанув. Але знову насипало сніжку. Зима повертається.

Зате тепер надворі красиво. Немає сірості і похмурості. І від снігу трохи світліше.

Вдало захворів. Вже четвертий тиждень кашляю. Щоправда, йду на поправку. Але все одна кашель фіговий. До лікаря ходив рази 4, мабуть.Зазвичай 1-2 візитів достатньо, щоб одужати. А частіше взагалі по лікарям не ходжу. А це щось застряг надовго.І начебто нічого серйозного нема. Однак горло вступило в тандем з бронхами і виходить замкнуте коло: кашляєш, бо горло застуджене. Не знаєш що лікувати. Як вночі розкашляєшся, то потім фіг заснеш. А ще ж і дихати важко.

І лікар гарний. А в чому справа. Хоча, болячки зараз модифікуються. Та й я протупив що не звернувся одразу до лікаря.

Невідомо скільки ще буду бухикати. Хоча подібні проблеми у багатьох. З розмов у поліклініці чув, що діти кашляють по три тижні і нічого не допомагає. Навіть лікарі кашляють. На вулиці кашляють. Це якась епідемія!

І як бути взимку? Обіцяють страшні види грипу і зараз наче до епідемії близько. Можна, звичайно, сидіти вдома. Минулу зиму просидів, але хоча б зрідка хочеться/треба кудись їхати.

Після того як не стало Рижика, взяли собі кицьку. І от, тиждень тому у неї з'явився конкурент.  Історія вже звична: підібрали з вулиці. Та й одночасно два коти вже були у нас вдома. Навіть Рижик на початку свого життя був вдома не єдиним котом. І от тепер знову вдома котяча зграя.

Кицька реагує не так вороже, як колись Рижик. Шипить лише коли кіт проходить поруч. Іноді деруться: новий кіт дає лапою по морді, а вона відбивається. Зрідка бігають друг за другом. Але бувають моменти примирення і іділії (як на фото).

За вікном сірі дні. Хотів би написатпи «сірі будні», але в даному випадку саме дні, а не будні. Тому що справа не в буденній роботі чи в буденній роботі при похмурій погоді — а в просто похмурих днях. Чи точніше, похмурих вихідних. За вікнами — 50 відтінків сірого. Весь день поїхмуро і темно. Причому сам світловий день дуже короткий. Це мабуть, найдепресивніша пора року. Звичайно, коли є робота і справи, то ніколи звертати увагу на погоду (Хіба що, якщо сильна гроза). Особливо, якщо працюєш в конторі «без вікон, без дверей». А коли безстрокові вихідні і нудьга, то сіра погода надворі тільки додає суму. А коли ще безвилазно сидиш вдома і хворієш — то тим паче така погодка навіває сум.

Набридло нудьгувати, вирішив сходити на вулицю. Блін, як з вікна погано виглядає, так і з надвору. Туман, мокро, грязюка, холодно. Руки змерзли, поки прогулювався. Ну тепер на вулицю вже не хочеться:)

Думаєш: краще вже сніг і ожеледиця, ніж таке міжсезоння.

Пишу тут, а не в іншому блозі, щоб друзі не прочитали. А то ще образяться.

Весело все складається. Цей рік був найбільш вдалим за кількістю сталків, але потім щось пішло не так. Спочатку друзі морозилися. Потім — погана погода. Ледве вдалося організувати вилазку, але маршрут видався довгим і подружка не змогла далі йти. Вилазку перенесли. Але потім захворів. Та все ж подзвонив, щоб окреслити хоча б приблизні плани. Та, скоріш за все, сезон сталків-2016 скінчився. От таке розчарування в друзях.

Не дивно, що при такому розкладі, приблизно половина вилазок були самостійними. Це непогано, але лазити самому стрьомно. До того ж, безепалєвні об'єкти скінчилися. А відносно доступні абандони поза Києвом та областю — далеко їхати.

Був іще варіант — легальні екскурсії. Наприклад, в шахту на ВДНГ (Експоцентр України). Але екскурсії поки не проводяться.
От такий облом.

P.S.: Хоча, як варіант, можна спробувати дослідити ДОТи біля Тарасівки і в Білогородці.

Декілька років тому став збирати інформацію про вітчизняні автомобілі. Зрозуміло, що автомобільні журнали і газети не купляв — вже забув, що таке автомобільна преса; та й у періодичних видань є інтернет версії. Однак і при такому розкладі знайти потрібну інформацію складно. Та й журналісти — це журналісти: напишуть и«сенсація», коли дійде справа до діла то виявивиться, що далі обіцянок справа не пішла (наприклад, написмали, що планується крупновузлова збірка такого-то автомобіляі на заводі Х. А далі все — новин нема. І виявляється, що завод не приступив до складання.Тобто, докопатися до правди складно.)
Це щоб зрозуміли, наскільки складно шукати потрібну інформацію.

Так ось, заходжу по одному з посилань, а там... "Сторінка не знайнеда". Як добре) Мабуть треба робити скріншоти.


Був іще варіант записатись в якусь круту бібліотеку. Але не впевнений, що там є автомобільна преса.

P.S.: Добре, що деякі сайти зробили копії статей. Так що не все втрачено.

Прокинувся о 1й ранку — мама влаштувала кіпіш, мол, щось горить. Всіх підняла на ноги. Точно: з кухні доносився їдкий запах плавленої пластмаси (я знаю що це таке, 16 років тому бачив коротке замикання). Смерділо так, що не можна було дихати. Підозра впала на безперебійник опалювального котла і на морозилку. На всякий випадок, від гріха подалі, відключили все. Але в чому причина так і не розібралися. До ранку опалення вже не вмикали. Добре, що надворі було тепло.

Сьогодні зранку провели ревізію. Теж нічого не зрозуміло.