День лише настав, а вже 18 година. Тиждень ледве наступив, а вже пятниця, і місяць пройшов, і рік майже закінчився...І  пройшло 40, 50 чи 60, а може й 70 років нашого життя... І ми усвідомлюємо, що втратили своїх батьків і друзів і розуміємо, що вже пізно повертатися. Так давайте спробуємо максимально використати час, що залишився. Не потрібно соромитися шукати заняття, які нам подобаються. Давайте добавимо кольору нашій сірятині. Давайте порадіємо тим дрібницям життя, які є бальзамом для наших сердець. І нарешті давайте насолоджуватись часом, який залишається нам. Давайте вимкнемо "я зроблю(подумаю, скажу про це) пізніше". Ми часто залишаємо все на потім. Тому що не розуміємо, що "потім"- кава холодна, потім пріорітети міняються...рік закінчується...здоровя погіршується...діти дорослішають...батьки старіють...обіцянки забуваються...день стає ніччю...потім життя закінчується і буває занадто пізно... Тому не  залишайте нічого на потім, інакше втратимо кращі моменти, можемо втратити друга чи наше справжнє кохання. І тоді вже не можливо повернути назад. Щоб не жалкувати потім, робимо все сьогодні, "зараз". Ми вже не в тому віці, коли можемо дозволити собі відкласти те, що потрібно зробити негайно. Якщо у Вас знайдеться час прочитати це повідомлення, поділіться ним. Не відкладайте на ПОТІМ, яке не наступає ніколи! 

...ніколи не кажи "ніколи"!

...бо від життя неможливо втекти - воно все-одно наздожене, і я-а-а-к... ЗДИВУЄ!!!!

... напітерпенілся ... хочу дорослішати... визнав своє "унікальне прагнення залишатись завжди дитиною" - як просто страх перед відповідальністю, а ігнорування законів і правил сталих в суспільстві - як особисту слабкість та неспроможність знайти в собі сили, щоб не уникати, а взаємодіяти...

... скоро весна! Здається, в цьому році у мене буде набагато більше радості... такої, якої я не відчував з самого дитинства!

... аби тільки привчити себе триматись геть подалі від компа коли мій час не зайнятий ніким... розібратись би...

... дуже хочеться ніжностей... без сексу...