Сонце обрію торкнулось, 

Догорає день, 

А душа моя сумує, 

Не співа пісень. 

Твій я номер набираю, 

Лунає гудок, 

Але ти ось відхилила 

Знову мій дзвінок. 

Ти образу в свою душу, 

Кохана, впустила 

А чому все ось так сталось, 

І не зрозуміла. 

Прошу, вислухай мене, 

Та ти не бажаєш, 

І на всі мої питання 

Не відповідаєш. 

В одне русло, не ввійдеш!- 

Мудрість нас повчає, 

Та надія в моїм серці 

Все ж не помирає. 

І настане, вірю, день 

Знову разом будем, 

А ті прикрі помилки 

Назавжди забудем. 

Травневі трави під косою...
Тремтить на них роса.
А навкруги пташки гурьбою
Сади осіли, все співа.
Всі юні хлопці та дівчата
П'яніють в пору цю.
І йдуть світанок зустрічати,
Збива травневою росу.
І поцілунки їх гарячі,
Вогнем пала серця.
Кохання править світом наче,
І стелить стежки до вінця.

16.05.21

© Copyright: Віталій Тугай
--------------------------------------------------------------------
мій офіційний творчий сайт "Камін для душі":
http://lesovihok.avtor.me
та авторська сторінка на Фейсбук:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/