Я побачила тебе геть випадково і неочікувано, за два тижні після нашого остаточного розлучення... Ти завжди говорив, що якщо ми розійдемося то ти будеш уникати будь яких нових відносин, бо зі мною в тебе всього забагато, окрім звичайно ж сексу, емоційно більше не вивезеш жодної жінки... Ти стояв посміхаючись коло цікової жіночки з букетом в руках, ви говорили, ти тримав дві кави, очіма шукаючи де б їх поставити, щоб закурити... - Всесвіт шалений, - промовила я, бо наші погляди...

Читати далі...

Дві сестри, які народилися в один день, проживали в невеликому провінціальному містечку. Вони майже ніколи не сварилися і їх дитинство проходило в атмосфері порозуміння і дружби. Їх батьки намагалися виховати доньок добрими і співчутливими. Такими вони і росли. Коли дівчатам виповнилося 18 років, вони вирішили подарувати одна одній щось цікаве і незабутнє. Ходячи рядами місцевого базару, вони зустріли циганку, яка продавала різноманітні речі. – Я бачу, що ви шукаєте...

Читати далі...

Однієї весняної ночі Миколі приснився дивний сон. Інший на такий сон не звернув би уваги, але для Миколи то був неймовірний сон. Сон-казка, сон неймовірного злету почуттів. А приснилася йому дівчина, якої він ніколи не бачив. Дівчина, від погляду якої Микола втрачав відчуття реальності. Власне, то і не була реальність, а лише сон, в якому його уява малювала чарівну картину щастя. Одначе, незвичайним був не лише сам сон, а й те, що він снився Миколі майже кожної...

Читати далі...

Перший, кого побачила Тамара після виходу із коми, був незнайомий їй чоловік і двоє чиїхось діточок з ним. – Мамо, мамо! Ти прокинулася? Ми за тобою скучили. – Я так радий, кохана, що ти одужуєш. Наші діточки зачекалися на твоє повернення до життя. Тамара нічого не могла зрозуміти. Вона вперше бачила цих людей. – Лікарю, хто ці люди?. Мабуть мене з кимось переплутали. Мабуть в тому автобусі була жінка, дуже схожа на мене. – Прошу всіх зберігати спокій...

Читати далі...

Четверо вершників промчали польовою дорогою і зникли за хмарою піднятого пилу. Всі вони були у військовій формі, а в руках кожного на довгому древку був смолоскип. Їх військова форма була без будь яких розпізнавальних нашивок. Єдиною її особливістю був піксельний малюнок. Та ще древко кожного смолоскипу було пофарбоване у жовто-блакитний колір. Через деякий час на важливому об’єкті ворога спалахне потужна пожежа. І такі пожежі спалахували на території ворога майже щодня....

Читати далі...

У сім’ї Проценків склалася традиція зустрічати Новий рік виключно на дачі. Тиша засніженого лісу. біла ковдра іскристого снігу і неймовірно свіже морозне повітря давали змогу позабути про гомінке місто і насолоджуватись справжньою зимовою казкою. Особливо подобалося в такі дні гратися на снігу їх маленькій донечці Катрусі. Часто Новий рік Проценки зустрічали зі своїми друзями, Але цього разу обставини склалися так, що Новий рік Петро зі своєю дружиною Марічкою...

Читати далі...

Ця історія бере початок з тих часів, коли соцмережі сприймалися як частинка реального життя. Коли обмінятися номерами телефонів було звичною справою. А так звані блоговки, коли користувачі блогів влаштовували досить часті групові зустрічі десь в затишному місці, не виглядали чимось дивним. На одному порталі, де всі блогери знали одне одного ледь не в обличчя (а часто і так), вів свій скромний блог один хлопець під ніком Чарівник. Цей нік він взяв собі не з самого початку,...

Читати далі...

Поки Микола розмовляв з русалкою Марійкою на березі річки, йому прийшла в голову авантюрна ідея. – Марійко, а давай сходимо до моєї бабусі в гості. – Ти жартуєш? Хочеш, щоб вона отримала інфаркт? – За неї не хвилюйся. Вона все про тебе знає. – Та якось боязко мені. Втім, якщо ти будеш поруч, то я згодна. На порозі ганку на них вже чекала Миколина бабуся. – Проходьте, молодята, я для вас смачненьких пиріжків напекла. – Доброго дня, бабусю. У мене таке...

Читати далі...

Життя давно закинуло Миколу з рідного села у далеке місто. Але серце його назавжди залишилося в тих мальовничих місцях. І він щороку приїздив в село до своєї старенької бабусі. А вона й була рада такому гостю. Навіть її маленька хатинка ніби прокидалася від сну. Улюбленим заняттям Миколи була риболовля. Тому не дивно, що ще сонце не зійде, а він вже сидить з вудочкою біля вкритої туманом річки. Одного разу, коли сходило сонце і вранішній туман...

Читати далі...

Випала Миколі нагода навчатися на лісогосподарському факультеті, щоб отримати професію кваліфікованого лісівника. Інакше і бути не могло, бо виріс він в глухих поліських лісах і не уявляв іншого життя, як там, де легенди і повір’я живуть поруч зі звичайним життям. Одного разу Микола побачив біля навчального корпусу тендітну струнку дівчину. Щось в ній було таке невловиме, що примушувало Миколу не відривати від неї свій погляд. Дівчина відчула на собі цей пильний...

Читати далі...